Ііі. Показники ефективного використання овф

Ф ондовіддача показує, яка доля випущеної продукції припадає на одиницю фондів. Ф_в може мати вартісний та натуральний вираз.

Фондоємкість – яка доля фондів припадає на одиницю випущеної продукції. Це величина обернена фондовіддачі.

Фондоозброєність – яка доля основних фондів припадає на одного працюючого на пром. підприємстві.

Продуктивність праці

Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання

t_ф – час фактичної роботи обладнання за зміну, добу, м-ць, рік;

Ф_еф – плановий ефективний фонд часу роботи обладнання за той же період.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання визначається для умов планового і фактичного випуску продукції за формулами:

,

Q_пл, Q_ф – обсяг випуску відповідно планової і фактичної продукції в натур. виразі за од.часу;

Q_max – обсяг максимально можливого випуску продукції в натур. виразі за од.часу.

Інтегральний коефіцієнт використання обладнання дозволяє судити про завантаження засобів праці як в часі, так і по продуктивності.

Невстановлене обладнання характеризується коефіцієнтом

n – кількість встановленого і невстановленого обладнання (од. або грн.).

Працююче обладнання визначається коефіцієнтом

n_см – кількість прац-го обладнання відповідно за 1,2 та 3 зміни (од. чи грн..)

Коефіцієнт змінності роботи обладнання

Т_{маш-змін} – сума фактично відпрацьованих машино-змін за добу.

n – загальна кількість одиниць обладнання, наявного в парку.

Коефіцієнт використання потужності обладнання

М_еф – ефективна (використана) потужність обладнання;

М_хх – потужність, що споживається на холостому ході;

М^д_уст – потужність, встановлена для головного (робочого двигуна) обладнання

Іv. Поняття зносу та амортизація оф

Форми зносу бувають фізичними, моральними і вартісними.

Фізичний знос ОВФ – це втрата їх початкової споживчої вартості, через що вони поступово переходять в негідність. Фізичний знос визначається за технічним станом на основі експертних оцінок, в залежності від строку служби або від якості виробництва продукції.

Моральний знос являє собою передчасне, до закінчення строку фізичної служби, знецінення фондів.

Вартісний знос – це вид зносу, при якому балансова вартість певного виду ОВФ за роками експлуатації поступово відноситься на зменшення скоригованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань. Таке поняття часто замінюється поняттям “самортизовані” ОВФ.

Амортизація ОФ – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку (а не на зменшення с/в, як раніше) підприємства в межах норм амортизаційних відрахувань.

Скоригований прибуток – це валовий доход підприємства (загальна сума від усіх видів діяльності), з якого виключені: акцизний збір, ПДВ, та ін. податки, засоби чи вартості, що оговорені Законом.

Амортизаційні відрахування – це грошовий вираз розміру амортизації. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп ОФ на початок звітного періоду.

Норма амортизації – відношення розміру амортизаційних відрахувань за певний період часу до балансової вартості ОВФ, виражене у %.

група 1 – 8%;

група 2 – 40%;

група 3 – 24%.

група 4 – 60%

Підприємства з метою створення інвестиційних умов мають право самостійно застосовувати завищені норми амортвідрахувань (або скорочення строків списання) за методом прискореної амортизації ОФ групи 3, придбаних після 1 липня 1997 року. Дане рішення не може бути прийнято на підприємства, ціни на продукцію яких встановлює (регулює) держава. Таке завищення норм називається прискореною амортизацією.

Суми амортизаційних відрахувань перерахуванню до бюджету не підлягають. Акумульований амортизаційний фонд на підприємстві використовується таким чином:

на виробничий розвиток підприємства;

на відтворення і удосконалення ОВФ, в т.ч. усі види ремонтів;

на погашення кредитів банку по капітальним вкладенням.