17. Особливості психічного розвитку новонародженого та немовляти

Новонароджений. Відразу після народження дитини медики, користуючись спеціальною 10-бальною шкалою В.Апгар, визначають рівень життєздатності новонародженого.

Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи новонародженості, що спричинюється різкою зміною середовища існування дитини з пренатального на постнатальне.1. Втрата ваги; 2. Адаптація до нових умов життя. Прилаштування дитини до самостійного існування відбувається завдяки систематичній турботі дорослих.

Фізіологічною основою для розгортання психічної діяльності новонародженого є його вроджені безумовні рефлекси: харчові(ссальні рухи), захисні(кашель,чхання), орієнтувальні(прислух.до голосного звуку; повернення очей на світло). Основним пізнавальним органом дитини у перші тижні її життя є рот.

Важливою подією у психічному житті дитини є виникнення слухового і зорового зосередження

З появою зорового і слухового зосередження помітно збільшується час неспання, який заповнюється тепер своєрідною активністю, що стає для неї джерелом нових вражень Дитина зв’язана з матір’ю у психологічному плані. Комплекс пожвавлення - позитивна емоційно-рухова реакція впізнавання та радості дитини при появі значимого дорослого. Комплекс пожвавлення знаменує собою кінець новонародженості і початок нової стадії розвитку — стадії немовляти.

Немовля(2 міс до 1 р).

Криза 1-го року – перехід від біологічного типу розвитку до соціального. Швидке фізичне зростання немовляти сприяє активному розвитку її психіки. Емоційно забарвлене самовідчуття, уявлення про власне тіло.

Період немовляти охоплює вікові межі від народження до одного року. Цей період включає в себе фазу новонарожденості, яка триває до 10 днів (1 міс.) Дитина народжується на світ із системою безумовних рефлексів, нервова система готова до встановлення зв'язків зі світом. Продовжується процес мієнілізації нервових волокон. З перших днів життя починають виникати умовні рефлекси, першим є рефлекс на позу при годуванні. У дитини інтенсивно розвиваються всі системи організму у неї розвивається здатність до відчуттів, а пізніше і до сприймання об'єктів. У цей період сприймання набуває предметності. Особливо інтенсивно розвиваються зоровий та слуховий аналізатори. Дорослі, насамперед мати, відіграють значну роль виступають посередником між дитиною та світом. Задовольняє всі потреби. Якщо мати проявляє до дитини любов, ласку, ніжність то у маляти формується довіра до світу. Якщо мати емоційно холодна, обмежується задоволенням її фізичних потреб або дитина взагалі позбавлена матері у неї можуть розвиватись приховані, або відкриті форми госпіталізму (затримки фізичного чи психічного розвитку). Провідною діяльністю є спілкування з дорослими а новим психічним утворенням є потреба в емоційних контактах з дорослими, з 3-х місяців дитина намагається вимовляти перші звуки. Близько року у дитини розвивається здатність робити перші кроки.

18. Психологія раннього дитинства.

Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є: оволодіння прямою ходою, розвиток предметної діяльності, оволодіння мовою.

Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору.

Спілкування дитини з дорослим в ранньому віці є необхідною умовою розвитку предметної діяльності.

У дітей другого року життя спостерігається зародження ігрової діяльності. Діти виконують з предметами дії, які виконують дорослі. Протягом 2 року життя дитина починає довільно наслідувати дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить в навколишньому житті.

Предметна діяльність має вирішальний вплив на розвиток початкових форм мислення. Розвиток мислення дитини в ранньому віці носить наочно-дійовий характер. Дитина вчиться виділяти предмет як об'єкт діяльності, переміщує його в просторі, діє кількома предметами відносно один одного. Усе це створює умови для знайомства з раніше незнаними властивостями предметів, вчиться діяти з предметами не лише безпосередньо, але і опосередковано тобто з допомогою інших предметів або дій.

на 3-му році життя замість займенника першої особи однини — "Я" замість "він", "вона", як говорила про себе дитина раніше. Так виникає особиста дія, пов'язана з виразною тенденцією до самостійності, що виявляється у постійних заявах і вимогах дитини "Я сама!".

Інтенсивний розвиток мови .Вік від одного до трьох років — це стадія сенситивності (особливої чутливості, сприйнятливості) дитини до мовних впливів (Л.С. Виготський).Автономна мова дитини в перші місяці другого року життя трансформується і зникає.

До трьох років дитина вже засвоює всі основні звуки мови. Найбільш важливою зміною в мові дитини є те, що слово набуває предметного значення. Дуже швидко розвивається і активний словник, та все ж таки він відстає від пасивного.

Дитина раннього віку дуже емоційна. Емоції не стійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.

Починають формуватися моральні почуття. Це відбувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми. "Тихіше, мама втомилася, вона спить"; "Подай дідусю тапці" і таке інше.

У два роки виникають позитивні стосунки з товаришами, з якими вона грається.

Притаманне переживання почуття самолюбства. Це почуття формується під провідним впливом людських відносин, в які змалку включається дитина. Особливо важливу роль у його становленні відіграють оцінні відносини — схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання тощо. Під їх впливом формується оцінка дитиною своїх дій, вчинків і себе самої, своїх якостей. Вона складається як відображення оцінок навколишніх людей і є формою прояву моральної самосвідомості.

Розвиток емоційно-вольової сфери дитини тісно пов'язаний із зароджуваною в цей час самосвідомістю.