38. Загальна характеристика ранньої юності.

Юність – період від 15 до 20 р. У психоаналітичних теоріях акцентується увага на юності як етапі бурхливого психосексуального розвитку дитини. Інший підхід – соціологічний – розуміє юність як етап соціалізації, переходу від залежного дитинства до самостійної дорослості, формування соціальних ролей, ціннісних орієнтацій. Вітчизняна психологія враховує єдність біологічних, психологічних та соціальних складових у розвитку особистості.

Більшість юнаків і дівчат цього віку вже досягають статевої зрілості. Майже завершується дозрівання і організму вцілому.

Соціальна ситуація розвитку зумовлюється підготовкою старшокласника до вступу в самостійне життя, який полягає у виборі професії, у визначенні життєвого шляху (продовжити навчання,створити сім’ю, розпочати трудову діяльність тощо). Звідси – найбільш актуальною особистісною проблемою є здійснення життєвого самовизначення.

Провідною діяльністю для старшокласників виступає навчально-професійна діяльність. Центральним новоутворенням особистості у ранній юності є го-

товність старшокласника до життєвого самовизначення, осередком якого є професійний вибір. Головне новоутворення психіки старшокласника – його світогляд.

39. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника.

Розумовий розвиток уповільнюється за темпами, але якісно він значно ускладнюється, забезпечуючи формування світогляду, як системи поглядів на дійсність. Старшокласник оволодіває складними інтелектуальними операціями, відбувається суттєве збагачення понять, диференціація інтересів, здібностей. Формується індивідуальний стиль розумової діяльності.

Сприймання стає складним інтелектуальним процесом завдяки опорі на попередній досвід, наявні знання та розумові здібності.

Зростають можливості уваги, які повною мірою виявляються тільки за умови глибокого пізнавального інтересу до об’єкту пізнання. Тому показники уваги сильно залежать від мотивів пізнавальної діяльності, не мають стабільного характеру.

Довільна пам’ять виразно випереджує мимовільну. Якість запам’ятовування залежить як від вольових здібностей старшокласника, так і від володіння ним прийомами розумової обробки матеріалу, а також від інтересів, пов’язаних із професійним вибором.

Мислення розвивається в умовах складної навчальної діяльності, що забезпечує оволодіння науковими знаннями, які утворюють основу світогляду особистості. Старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому високи результатів. Ознаками мислення старшокласника є такі властивості:

• Системність, коли учень цілеспрямовано шукає зв’язки між своїми знаннями, причини тих чи інших фактів;

• Рефлексивність (свідоме використання мислення для пошуку відповіді на питання);

• Світоглядна орієнтація, теоретизування, творення абстрактних теорій, захопленість філософськими роздумами.

Мовлення ускладнюється за змістом та формою. Старшокласник на досить високому рівні володіє всіма видами мовлення (діалогічним і монологічним, усним і писемним, зовнішнім і внутрішнім).

Уява старшокласника відзначається довільністю, що виявляється у здатності планувати свою діяльність і подальший життєвий шлях.

У планах на майбутнє важливе місце посідають мрії, які стають конкретними й дієвими.