7. Проблема розвитку психіки в працях вітчизняних психологів (Божович л.І., Виготський л.С., Костюк г.С.)

Праці Г.С.Костюка відіграли помітну роль у виробленні наукових позицій вітчизняної психологічної науки з цілого ряду кардинальних проблем, насамперед тих, які стосуються природи психіки, закономірностей психічного розвитку, шляхів керівництва становленням особистості тощо. Чільне місце у науковій спадщині вченого посідають дослідження закономірностей психічного розвитку.

Індивідуальний розвиток людини вчений розглядав як становлення її не лише як організму, а й як особистості, свідомої соціальної істоти. Г.С.Костюк розкрив співвідношення різних чинників розвитку: внутрішніх і зовнішніх, в тому числі і педагогічних впливів. На його думку, зовнішні й внутрішні умови розвитку є протилежностями, але вони не тільки взаємопов'язані, а й переходять одна в одну.

Л.С.Виготський доводить, що спадковість наявна в розвитку всіх психічних функцій дитини, але має різну вагу. Елементарні функції (починаючи з відчуття, сприймання) більше обумовлені спадковістю ніж вищі. Вищі функції – продукт культурно-істо-ричного розвитку людини. Чим складніша функція, тим довший шлях її онтогенетичного розвитку і тим менше спадковість здійснює на неї вплив.

8. Основні напрямки зарубіжної вікової психології.

Біхевіоризм (теорія поведінки) виник у США на початку XX ст. Засновником був Джон Уотсон (1878-1958). Він прийшов до того, що психологія повинна бута такою ж точною наукою, як хімія, фізика, біологія. Отже, треба відійти віж вивчення розуму і свідомості і зосередитись на тих явищах, котрі можна спостерігати, прямо вимірювати: дії, рухи, події, які мають місце реально. Заперечуючи інтроспекцію, Уотсон закликав до того, щоб вивчати біль, не розпитуючи людей про те, що вони відчувають, коли їм роблять укол, на що схожа біль від уколу, а просто спостерігати, що відбувається, коли піддослідного вкололи голкою: сльози, зойк, відсмикування тощо. біхевіоризм став провідною галуззю експериментальної американської психилогії і залишався таким до початку 60-х років XX ст.

Психоаналіз вчення З. Фрейда, система ідей, методів інтерпретації сновидінь та інших несвідомих психічних явищ, а також діагностики і лікування різних душевних захворювань. При спілкуванні з хворими на депресію, невроз, нав’язливі стани З. Фрейд дуже уважно вислуховував їх і переконався, що багато симптомів мають розумові, психічні причини, а не тілесні. Він зробив висновок, що нервові розлади виникають в основному через конфлікти, спогади, емоційні травми, які відбувалися ще в дитинстві. Теорія З. Фрейда, як і метод лікування пацієнтів з емоційними проблемами, стали відомі під назвою психоаналіз.

Гумаістична психологія(гуманізм) виникла в основному на противагу біхевіоризму і психоаналізу. Її називають третьою силою в психології. Засновниками гуманізму стали Карл Роджерс (1902-1987) і Абрахам Маслоу (1908-1970). Вони стверджували, що особистість повинна бути центральною постаттю психології. Якщо приділяти увагу лише стимулам і реакціям, то особистість залишається осторонь, а це негуманістично. Такі явища, як дбайливість, любов, воля - реальні феномени, варті наукового дослідження незалежно від того, чи можна їх безпосередньо спостерігати, чи ні. Спроби зрозуміти людину без того, щоб брати до уваги ці явища, приречені на невдачу. Гуманісти наголошували на можливостях особистісного зростання, психічного здоров’я, самоактуалізації. Фрейдівське покладання на інстинкти було дуже маніпулятивним. Попри біологічну природу людина може керувати своєю долею.

Гештальт психологія Воно значить «цілісність», «повнота», «структура», «образ», «конфігурація». В загальних рисах його зміст можна проілюструвати так: якщо ви дивитесь на велику картину і можете зосередитись на лісі, а не на окремих деревах, то у вас виник «гештальт».

Цей напрям заперечував біхевіоризм, який вивчає людину не в цілому, а її окремі елементи - стимули, реакції. Адже ціле - не просто сума окремих частин, а щось значно більше. Коли ми дивимось на банан, ми бачимо банан як ціле, а не жовтизну, гладкість. Ми природно комбінуємо елементи, щоб сформувати повноту, гештальт, який ми впізнаємо як банан.

Гештальт психологія вивчала чинники, які визначають, котрий із стимулів ми обираємо. Були проведені численні експерименти в сфері сприймання. Вчені розвинули принципи, за якими ми організуємо світ, котрий сприймаємо, як формуємо значущі гештальти із шматочків сенсорного досвіду. Гештальт психологія стверджує, що людське сприймання і знання залежать від контексту. Саме контекст, в якому зустрічається об’єкт, надає йому значення.