15. Значення перших років життя дитини для подальшого розвитку особистості.

Період немовляти охоплює вікові межі від народження до одного року. Цей період включає в себе фазу новонарожденості, яка триває до 10 днів (1 міс.) Дитина народжується на світ із системою безумовних рефлексів, нервова система готова до встановлення зв'язків зі світом. Продовжується процес мієнілізації нервових волокон. З перших днів життя починають виникати умовні рефлекси, першим є рефлекс на позу при годуванні. У дитини інтенсивно розвиваються всі системи організму у неї розвивається здатність до відчуттів, а пізніше і до сприймання об'єктів. У цей період сприймання набуває предметності. Особливо інтенсивно розвиваються зоровий та слуховий аналізатори. Дорослі, насамперед мати, відіграють значну роль виступають посередником між дитиною та світом. Задовольняє всі потреби. Якщо мати проявляє до дитини любов, ласку, ніжність то у маляти формується довіра до світу. Якщо мати емоційно холодна, обмежується задоволенням її фізичних потреб або дитина взагалі позбавлена матері у неї можуть розвиватись приховані, або відкриті форми госпіталізму (затримки фізичного чи психічного розвитку). Провідною діяльністю є спілкування з дорослими а новим психічним утворенням є потреба в емоційних контактах з дорослими, з 3-х місяців дитина намагається вимовляти перші звуки. Близько року у дитини розвивається здатність робити перші кроки.

16. Загальна характеристика перших шести років життя дитини.

Період новонародженості. Найважливіший фактор розвитку дитини на початковій стадії онтогенезу є безпосереднє спілкування з дорослими. В новонародженого добре розвинена шкірна чутливість, смакова та нюхова. Зір і слух формуються пізніше. Увага тільки мимовільна, довільна починає формуватися на 2-ого місяця. На 2-ому місяці формується комплекс пожвавлення позитивна, емоційно-дійова реакція на появу дорослого. Виражається в міміці, рухах, звуках . завершення періоду новонародженості – поява зорового та слухового зосередження. Новоутворення: розвивається сприйняття, зорове та слухове зосередження, активний інтерес до оточення, комплекс пожвавлення.

Немовля. Новоутворення: поява ходьби, розвиток мовлення – автономне, ситуаційне, емоційно забарвлене, зрозуміле тільки близьким, емоційне за своєю природою і ще не зв’язне; емоційно забарвлене самовідчуття; уявлення про власне тіло.

Життя залежить від дорослого, але дитина стає активною, спрямованою на предметний світ. Криза першого року життя: пов’язана з переходом від біологічного типу розвитку до соціального: головна ознака – різке зростання незалежності дитини до дорослого. (Я сам)

Раннє дитинство (1-3 роки) основним фактором розвитку є предметно-маніпулятивна діяльність.

Розвивається сприйняття. Провідна роль в контакті з предметами належить руці. Починають формуватися вищі психічні процеси, розвивається довільна пам’ять. Розвиток мовлення. Мислення наочно-дійове. Розвиток уяви. Увага стає довільною. 2-6 р емоції мають бурхливий, нестійкий характер. До кінця 3 р – з’являється почуття гумору. З 3-4 р. з’являються моральні почуття. Починається формування вищих почуттів: інтелектуальних, естетичних і практичних. З’являються більш менш стійкі інтереси.

Криза 3-ох років - криза відносин між дорослим і дитиною. Дитина відділяючись від дорослого встановлює з ним більш глибокі стосунки. симптоми: негативізм, упертість, непоступливість, свавілля, знецінення дорослого, протест, деспотизм.

Дошкільний вік (3-6 р) відокремлення дитини від дорослого, прагнення до самостійності. Провідною діяльністю стає гра. До 2р маніпулювання та наслідування.