48. Причини появи важких дітей і підлітків.

1) Особливості сімейного виховання (низький педагогічний і культурний рівень батьків, бездоглядність, відсутність статевого виховання, конфліктність);

2) особливості взаємодії педагога з дитиною (неврахування індивідуальних особливостей дитини, недостатня робота з батьками, недемократичний стиль спілкування педагога);

3) особливості особистості дитини (неадекватна самооцінка, невміння спілкуватися, відсутність мети, сенсу життя, відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів, проблеми сфери мотиваії);

4) негативні приклади поведінки дорослих та референтних груп;

5) конфлікти з ровесниками;

6) негативний вплив алкоголю, наркотиків, ЗМІ;

7) відхилення в психічному і фізичному розвитку.

49. Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів.

Дошкільнят:

1) неуспішність у рольовій грі (труднощі у спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм);

2) непідготовленість до навчання в школі (дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки);

3) погана адаптація до перебування у дитсадку;

4) відхлення в поведінці (агресивність, гіперактивність);

5) відставання в розвитку (пізніше починають ходити, говорити).

Молодших школярів:

1) Порушення образу «Я» - неадекватна самооцінка, негативізм, егоцентризм;

2) нерозвинутість молодшого школяра як суб’єкта спілкування – нерозуміння з боку дорослих, несприйняття ровесниками, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях;

3) нерозвинутість молодшого школяра як суб’єкта діяльності – несформованість мотивів учіння, ниька учбово-пізнавальна активність;

4) специфіка індивідуально-типологічних особливостей – ригідність нервових процесів, дисгармонія розвитку, нерозвинута довільність психічних процеів.

50. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.

1. Вплив на умови сімейного виховання дитини:

- підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків -

- допомога в організації розумової діяльності дитини ‐

- контроль за організацією нормального режиму дня дитини -

- індивідуальні консультації з батьками -

2. Удосконалення виховної роботи з класом:

- гуманізація міжособистісних взаємин у дитячому колективі ‐

- створення належного мікроклімату ‐

- корекція взаємин педагога з дитиною ‐

3. Допомога дитині в особистісному рості:

‐ вивчення дитини ‐

- індивідуальна робота з усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфери ‐

- включення дитини в активну діяльність на основі її інтересів і нахилів ‐

- керівництво спілкування дитини з ровесниками ‐

- подолання негативної мотивації учіння ‐

51. Проблема періодизації психічного розвитку дорослої людини.

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періода­ми

охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим.

Традиційно вважалося, що вік дорослості — це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Французький психолог Е. Клапаред характеризу­вав дорослість як стан психічного «закам'яніння», коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетерохронність (нерівномір­ність); виділяються сенситивні і критичні моменти, психофізіо­логічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива.

період дорослості не завжди чітко розбивається на ряд добре виділених стадій, тому що зміни ми­слення, поведінки і особистості дорослої людини лише незнач­ною мірою зумовлені хронологічним віком, або специфічними змінами в організмі людини, в більшій мірі ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

характеристики представлені у схемах вікових періодиза цій, прийнятих як міжнародні.

Середній вік: перший період другий період	22 — 35 років чоловіки 21 — 35 років жінки 36 — 60 років чоловіки 36 — 55 років жінки
Люди похилого віку	61 — 74 роки чоловіки 55 — 74 роки жінки
Старечий вік	75 — 90 обидві статі
Довгожителі	старші 90 років.

У геронтології використовується періодизація Дж. Біррена— одного із дослідників процесів старіння людини. За Дж. Бірреном:

Рання зрілість триває від	17 до 25 років
Зрілість	25 — 50 років
Пізня зрілість	50 — 75 років
Старість	75 — ... років

За класифікацією Д.Б. Бромлей людське життя розглядаєть­ся як сукупність п'яти циклів: утробного (стадія вагітності), дитинства, юності, дорослості і старіння.

Так, цикл дорослості складається із чотирьох стадій:

Рання дорослість	21 —25 років
Середня дорослість	25 — 40 років
Пізня дорослість	40 — 55 років
Передпенсійний вік	55 — 65 років є перехідним до циклу старіння

Цикл старіння складається із трьох стадій :

«Відставка, відсторонення від справ» 65 — 70 років

Старість 70 і більше років

«Дряхлість, хвороблива старість» максимум 110 років

Г. Крайг вважає, що на період дорослості припадає три чверті людського життя і розподіляє цей період на три стадії:

Рання дорослість 20 — 40 років

Середня дорослість 40 — 60 років

Пізня дорослість від 60 років і більше.

Е. Еріксон пропонує такі стадії розвитку особистості в період дорослості:

Рання дорослість від 20 до 40—45 років

Середня дорослість від 40—45 до 60 років

Пізня дорослість понад 60 років.

Наведені вікові періодизації показують, що межі періодів визначаються соціальними та економічними факторами, історичними подіями, етнічною приналежністю та середови­щем, в якому живе та розвивається особистість.