28. Учбова діяльність молодших школярів та розвиток інших видів діяльності.

У молодших школярів учбова діяльність стає провідною.

Основні компоненти: дії і операції, за допомогою яких учні оволодівають змістом навчання; мотиви і форми спілкування учнів з учителем та між собою; результати навчання та його контроль і оцінка; структура учбової діяльності, в якій набуття знань, умінь та навичок виступає як прямий її результат, складається поступово в міру того, як школярі навчаються її здійснювати, виробляють перші навички вміння вчитися.

Зміст навчального матеріалу має бути оптимальним. Великий за обсягом зміст неминуче призводить до втоми учнів, до зниження інтересу до навчання, до погіршення і гальмування інтелектуального розвитку учнів, до формального поверхневого засвоєння змісту навчання.

Цільові складові навчальної діяльності.

У порівнянні із дошкільниками складнішими стають цілі діяльності молодших школярів. Вони визначаються програмним змістом навчання. При характеристиці цільових компонентів навчання, як і інших складових, важливо диференціювати цілі, які ставить учитель і цілі, які усвідомлює і приймає учень у процесі учіння. Класовод ставить перед собою мету домогтися, щоб його учні оволоділи визначеною навчальною програмою системою знань, умінь і навичок; способами пізнавальної і практичної діяльності, формувати в учнів позитивне ставлення до учіння, засвоєння знань, формування умінь і навичок тощо. Учень має усвідомлювати мету, яку ставить перед ним учитель на кожному етапі навчання. Досвід показує, що майже всі першокласники у другій половині навчального року більш-менш чітко усвідомлюють мету, яку ставить перед ними учитель. Труднощі тут виникають у тому, що далеко не всі молодші школярі, навіть при усвідомленні цілі навчання, приймають поставлену учителем ціль, тобто далеко не у всіх молодших школярів поставлена вчителем мета стає їх власною метою.

29. Особливості спілкування молодших школярів.

Інтенсивність спілкування з дорослими у дітей цього віку різна в залежності від змісту та форм організації життєдіяльності, стилю спілкування дорослих з дітьми, ініціативності дорослих. У молодшому шкільному віці, на відміну від наступних віків, зміст спілкування з дорослими охоплює всі сфери життєдіяльності. Можна виділити кілька аспектів спілкування молодших школярів з дорослими: в процесі навчальної роботи в школі і вдома;

інформування дорослих про свої справи і справи в школі; питання до дорослих з конкретних питань; питання до дорослих з оцінки своєї поведінки та почутої інформації про себе і своїх однолітків.

Змісту спілкування з дорослими в сім'ї визначається також побутом сім'ї та організацією вільного часу її членів. Спілкування з дорослими виникає і в ситуаціях вирішення конфліктів з однолітками чи зі старшими хлопцями, в цьому випадку до дорослих вдаються як до арбітрів або захисникам. Ініціаторами спілкування з дорослими найчастіше бувають дівчинки.

Спілкування з дорослими надає великий вплив на те, як складається спілкування дітей з однолітками. Благополуччя в спілкуванні з дорослими створює сприятливу емоційну базу, впевненість дитини в успіху спілкування з однолітками.

Контакти дітей один з одним виникають переважно з наступних причин: попередній досвід спілкування;

просторова близькість (місце проживання, сусідство в класі); спільна діяльність та ігри.

Молодші школярі вступають у спілкування тоді, коли для цього є конкретні предметно-практичні підстави, які обумовлюють зміст їх спілкування, його тривалість, інтенсивність і стійкість.

Словник молодших школярів досить багатий. Однак уміння вести діалог розвинене у них дуже слабо, типовим для них є тільки інформаційний діалог. Це особливо явно видно, коли у спілкуванні молодших школярів з'являється діалог дискусійного типу.

За ступенем емоційної залучення можна виділити товариське і приятельське спілкування. Перше з них властиво майже всім молодшим школярам і реалізується в рамках класного колективу та в процесі тієї життєдіяльності, яка організується вчителем або виникає спонтанно в середовищі самих дітей. Приятельське спілкування (яке самими дітьми, а слідом за ними часто й дорослими називається дружбою) реалізується головним чином у процесі ігор і пов'язано в основному з спілкуванням осіб однієї статі.

За вибором простору спілкування молодші школярі поділяються на 2 групи: орієнтованих на спілкування вдома і в школі; орієнтованих на спілкування на вулиці.

У школярів першої групи спілкування відбувається в школі, квартирі, у дворі. У школярів другої групи в простір спілкування входять також прилеглі двори і вулиці. Для них характерний більш широке коло спілкування. Вони більше орієнтовані на спілкування в процесі рухливих ігор і різних заходів (походів кіно, парк і т.д.), менше спілкуються з дорослими, саме для них характерно спілкування з хлопцями різного віку.

Для дітей, орієнтованих на спілкування вдома і в школі, властиве прагнення до усамітнення, найчастіше пов'язане з яким-небудь предметним заняттям. Вони читають, малюють, випилюють, випалюють, ліплять із пластиліну і т.д. У самоті молодші школярі фантазують і спілкуються з вигаданими партнерами. Це дає їм можливість компенсувати відсутність приятелів або яких-небудь можливостей, привабливих для них чи наявних у товаришів.