Єгипет в добу Середнього царства.

1. 1-ий Перехiдний перiод. Боротьба мiж Гераклеополем та Фiвами за нове об”єднання країни.

Мiж Стародавнiм та Середнiм царством Єгипту лежить тривалий, майже чвертьтисячолiтнiй, Перехiдний перiод, що характеризується розпадом єдиної iригацiйної системи, котра складала основу господарства Єгипту. Це час правлiння VII - Х династiй, коли занепадає сiльське господарство, пасовища перетворюються на болота, все це супроводжується тривалими та жорстокими усобицями. Якоюсь мiрою зростає приватне землеволодiння в цей перiод, оскiльки частина землеробiв освоювала цiлиннi землi / т.зв. " високi поля"/, що не належали сiльськiй общинi i куди не доходила вода Нiлу пiд час розливу.

Слабкiстю єгиптян скористались сусiднi азiатськi i лiвiйськi племена, котрi спустошували територiї номiв. Виникають стихiйнi бунти низiв суспiльства. Ймовiрно, саме подiй цього перiоду стосується змiст заклику якогось Iпувера до вiдновлення єгипетської держави та пророцтво Нефертi нiбито зроблене царю IV династiї Снофру. Сумну картину змальовує Iпувер: краща земля в руках банд, орач йде зi своїм щитом, простолюдин стає власником коштовностей, повсюди кров,варвари ззовнi прийшли в Єгипет, золото висить на шиях рабинь, вельможi голоднi та у вiдчає, воїни бiжать до мiшкiв купця як грабiжники розкрадаючи все майно його; дороги безлюднi бо на шляхах засiдки, люди сидять в кущах, поки пройде нiчний подорожнiй, щоб схопити ношу його; цар захоплений бiдними людьми, таємницi царiв Верхнього та Нижнього Єгипту стали усiм вiдомi, той хто не мiг зробити собi саркофага тепер став власником гробницi, той хто не спав навiть поруч зi стiною тепер зробився власником ложа, власник багатства проводить нiч страждаючи вiд спраги, той хто нiколи не будував собi навiть лодки - власник кораблiв... Нефертi пророкував прихiд з пiвдня царя Аменi, що вiдновить державу.

В серединi ХХII ст. до н.е. вдалось об”єднати частину верхньоєгипетської долини навколо Гераклеопольського ному, правитель якого Ахтой / Хетi/ проголошує себе царем / IХ династiя/. Однак на пiвднi посилюється Фiванський ном. Одночасно з Х гераклеопольською править ХI фiванська династiя. В повчаннi гераклеопольського царя Ахтоя III своїму сину Мерiкара, цар радить жити в мирi з Пiвденним царством. Однак зiткнення було неминучим. Гераклеополь розташовувався на стику мiж дельтою i долиною / Фаюмська оаза/. Там перетинались торговi шляхи, що з”єднували дельту з долиною i Єгипет iз захiдними оазисами i з Сiнайським пiвостровом. У Фiвах схрещувалися торговi шляхи, що з”єднували Єгипет з областями Нубiї, з Червоним морем. Врештi решт Фiви перемогли у цiй боротьбi, фiванський цар Ментухетеп I десь коло 2050р. до н.е. вiдновив їдину єгипетську державу. Це вважають початком Середнього царства / коло 2050-1750 рр. до н.е./.

2. Держава Середнього царства.

Останнi три царi ХI династiї - Ментухетепи,- були вже загальноєгипетськими царями. При них вiдновлюються перерванi зовнiшнi зв"язки.

Об”єднання держави не привело до суттївого послаблення влади номархiв, хоча тепер вони змушенi виказувати бiльше покiрностi царю.

Вершини своїї могутностi Середнє царство досягло при ХII династiї, яка правила бiльше як два столiття / приблизно з 2000 р. до н.е. до поч. XVIII ст. до н.е./. За цей час змiнилось лише вiсiм правителiв. Засновник нової династiї Аменемхет I перенiс столицю країни з Фiв, резиденцiї царiв ХI династiї, на пiвнiч, недалеко вiд Мемфiса, поблизу сучасної Файюмської оази.

Царi ХII династiї, на противагу надмогильним пам"ятникам правителiв ХI династiї, повертаються до будiвництва пiрамiд, якi зовнiшньо нагадували пiрамiди Стародавнього царства. Проте будуються вони з цегли-сирцю i лише одна пiрамiда - Сенусерта I,- складалась з кам"яних клiтей, заповнених пiском та щебенем.

Змiцненню влади ХII династiї сприяли успiшнi вiйни з сусiдами. При Аменемхетi I здiйснюються грабiжницькi походи в Лiвiю i споруджується оборонна фортеця на захiдному кордонi країни. Найбiльш войовничим правителем ХII династiї був Сенусерт III, iм"я якого перетворилось на узагальнююче iм"я фараона-завойовника. При ньому було остаточно пiдкорено пiвнiчну частину Ефiопiї, збудовано фортецi на обидвох берегах Нiла бiля другого порогу.

Найсильнiшим царем Середнього царства був син Сенусерта III - Аменемхет III. При ньому, бiля входу в Файюмську оазу, споруджується величезний заупокiйний храм, який греки назвали Лабiринтом. За свiдченням античних авторiв, цей унiкальний ансамбль площею 72 тис. кв. м., являв собою пантеон чисельних єгипетських божеств. Геродот говорить, що Лабiринт перевершує самi пiрамiди.

Номархи i при ХII династiї залишались могутнiми особами, сила i багатство яких з часом зростають. Однак при Аменемхетi III раптово припиняється будiвництво гробниць обласних правителiв.

Незважаючи на зовнiшню стабiльнiсть Єгипетської держави при царях ХII династiї, в країнi має мiсце внутрiшня боротьба. Фараони турбуються про особисту безпеку. Столиця ХII династiї - Iт-Тауi,- вважалась фортецею, оскiльки її назва обводилась знаком фортечного муру. Було запроваджено особливий загiн тiлоохоронцiв. Проте мав мiсце замах на Аменемхета I, i можливо на Аменемхета II. Царi цiїї династiї, ще за свого життя, признають спадкоїмцiв-спiвправителiв.

Середньоєгипетська держава продовжує iснувати при царях ХIII династiї, хоча значення царської влади зменшується. Iнколи царями стають особи нецарського походження.

Пiд кiнець Середнього царства в Єгипет вторгаються зi сходу племена гiксосiв, панування яких над Єгиптом тривало коло 110 рокiв. Пiзнiше гiксосiв вважали аравiйцями чи спорiдненими з фiнiкiйцями. Завойовники мали на озброєннi небаченi до того єгиптянами бойовi колiсницi. Гiксоси взяли пiд свiй контроль схiдну частину Нижнього Єгипту, де на одному з рукавiв Нiлу вони заснували свою столицю - Аварiс. Захiдна ж Дельта i пiвденнi райони Єгипту не були пiдкоренi гiксосами.