4. Культура хеттiв.

Хеттська культура займає важливе мiсце в iсторiї культури стародавнього Сходу. Важливу роль у Хеттськiй державi вiдiгравала релiгiя. Не випадково культовi функцiї царя вважались важливiшими за воїннi. Стародавня релiгiя Анатолiї, як i багатьох iнших регiонiв свiту, перш за все намагалась встановити зв"язок людей з силами природи. Найважливiша з них - земля. Другоряднi позицiї займали її супутники- божества пов"язанi з водою. Кожне поселення мало свого бога-покровителя, свiй культовий центр, свою мiфологiю та свiй календар свят, пов"язаних головним чином з сiльськогосподарським циклом. Коли вiдбувались об”єднання, то загальний пантеон ставав бiльш чисельним та складним. Домiнуючим був, мабуть, культ богинi-матерi.

Слiд вiдмiтити, що хеттська релiгiйна система складалась в результатi взаємодiї релiгiйних традицiй народiв, що розмовляли хаттською та iншими дохетто-лувiйськими мовами, хурритiв з традицiями носiїв мов анатолiйської гiлки iндоєвропейської мовної сiм”є. Тому, релiгiя перiоду iмперiї була результатом тривалого та складного процесу.

З посиленням хеттської держави мiсцевi божества, котрi були спершу богами-захисниками дрiбних поселень землеробiв, досить швидко стали стражами царського дому та кордонiв iмперiї. Проте основний характер цих богiв i їх взаємовiдносини з людиною не змiнилися. Хетти вважали, що людина повинна служити боговi так, як добрий слуга служить своєму пану. У свою чергу бог, як добрий пан, захищає своїх слуг вiд хвороб, голоду, ворогiв i карає поганих слуг, якщо вони зневажають своїми ритуальними обов"язками.

Iз розширенням кордонiв хеттської держави на плечi царя лягало все бiльше обов"язкiв, бо як головний " слуга" богiв вiн служив усiм божествам свого царства i був ключовою священною фiгурою держави. Основний обов"язок царя як жерця полягав у щорiчному об”єздi головних святинь в певнi сезони року, щоб заручитись пiдтримкою богiв. В такi днi його помисли та справи повиннi були бути чистими / бо боги могли розгнiватись/. Якщо ж боги гнiвались, то важко було встановити чому саме. Якщо вони не давали знати через сни чи людину, що впала в екстаз, то треба було гадати- за внутрiшнiми органами тварин, польотом птаха та iн. Пiсля того, як причина була встановлена можна було звертатись з молитвою. Яскравим зразком молитви хеттського монарха, пригнiченого особистою вiдповiдальнiстю за лихо, що спiткало його країну є " Молитва з приводу чуми" Мурсiлiса II. Проте головнi жрецькi обов"язки царiв полягали не в приватних молiннях, а у вiдправi публiчних обрядiв у обстановцi, достойнiй великого царя.

Хетти розвивають iдею, що минуле не є послiдовнiстю випадкових подiй, а визначено їх поєднанням. Всяке нещастя вони пояснювали швидше не гнiвом богiв, а людською слабкiстю i неправедним життям. В молитвах говориться: життя пов"язане зi смертю, смерть- з життям. Людина - смертна, i людина- грiшна. Навiть якщо сама вона не винна, грiхи батькiв її тяжiють над нею, вона приречена на хвороби та нужду. Але бог може змилосердитись i захистити її. Як птах шукає рятунку в гнiздi, так людина шукає рятунку в бозi.

Ритуали та магiчнi обряди здiйснювались з будь-якого випадку- спорудження нового палацу i храму, встановлення в палацi нового засува, припинення роздору в домi i т.п. Обряди ж чорної магiї були забороненi.

Багата хеттська лiтература дiйшла до нас з архiву у Богазкої. Вона мiстить тексти офiцiйного характеру / аннали, укази царiв/, мiфи, легенди. Одним з улюблених героїв хеттських мiфiв був Улiкуммi. Це людина з гiрської породи дiорита, яку в дитинствi посадили на плечi велетня, що тримає на собi свiт. Улiкуммi рiс у водi швидких морських течiй. За день вiн виростав на лiкоть, як стовп пiдвищувався вiн над морем, i нарештi вже дiстав до неба. Тодi боги об”єднались проти нього. Спершу вони спробували подолати його спiвом, потiм послали дощi, вiтри та блискавицi, щоб розбити його на шматки. Але марно. Лише коли вiн досяг висоти житла богiв у боротьбу з ним вступив бог бурь, котрий вирiшив перерiзати ноги героя мiдним ножем, яким колись була вiдокремлена земля вiд неба. Чим завершився цей поєдинок нам не вiдомо, кiнець документа не зберiгся. Саме ж Хеттське царство в очах сусiдiв нагадувало чимось такого велетня. Вони все чекали, що воно от-от впаде, а воно росло вище i вище.

У архiвi Богазкьої зберiгся епос про Гiльгамеша в первиннiй аккадськiй версiї а також в перекладах хурритською та хеттською мовами. При чому тi частини епоса, що стосувались Урука i цiкавили в основному жителiв Месопотамiї, були скороченi для анатолiйських читачiв.

Хеттське мистецтво було в своїй основi натуралiстичним. Проте художник зображав не те, що бачив, а те, що вважав найбiльш вдалим та зрозумiлим для даної ситуацiї, тобто зображав її загальноприйняту " сутнiсть".

Особливе мiсце в хеттському мистецтвi займає рельєф та будiвництво фортифiкацiйних споруд. Рельїф завжди нiби виникає з маси каменю. Це пiдкреслюється i його невеликою висотою, i яснiстю i простотою великих фiгур, що завмерли в ритуальних " кам"яних" позах.

Пам"ятники хеттського мистецтва звертають на себе увагу рiзноманiтнiстю та оригiнальнiстю форм i типiв / срiбнi та бронзовi фiгурки тварин, чашi та глечики з золота, золотi орнаменти, так званi штандарти, iнколи з зображенням оленя/. Хетти споруджували монументальнi скульптури левiв та сфiнксiв.

Хеттськi сфiнкси, на вiдмiну вiд єгипетських, мають жiночi обличчя. Пiд їх впливом грецькi сфiнкси мають образ напiвжiнки-напiвлева. Ассирiйськi крилатi леви та бики мали своїм прототипом сфiнксiв з ворiт Хаттуси.

Культура хеттiв створювалась на основi традицiй стародавнiх народiв Анатолiї. Але вона запозичила багато з культур Месопотамiї, Сирiї i Кавказу. Разом з тим вона стала i поєднанням європейської- греко-римської культури, з культурою стародавнього Сходу. Багато мiфiв Грецiї повторюють хеттськi сюжети. Наприклад Атлант i Улiкуммi, боротьба бога грози Тешуба iз Змiєм та боротьба Зевса з Тiфоном. Початок космiчного мiфа про створення богiв i боротьба Антея з Гераклом, теж нагадують уривки давньохеттських сказань. Таким чином, хетти зробили великий вклад у скарбницю свiтової культури.