Вторгнення iзраїльських племен в Палестину.

В кiнцi III тис. до н.е. в Месопотамiю проникають скотарськi племена семiтського походження, яких аккадцi називали амореями / ми вже вказували, що Амурру аккадською означало " захiд", однак воно могло означати i конкретно " Сирiю"/. Серед цих захiдносемiтських кочовикiв були племена, що розмовляли рiзними, проте близькими один до одного дiалектами. Частину цих племен аккадцi називали сутiями / в перекладi - кочовики/. В кiнцi III- перш. пол. II тис. до н.е. амореям вдалось осiсти в Месопотамiї та створити там ряд держав.

У XVI - XIV ст. до н.е. племена амореїв-сутiїв були витiсненi з Верхньої Месопотамiї хурритами та касситами. У ХIII ст. сутiйськi племена з"явились в Зайорданнi пiд iм"ям " iбрi" / " той, що перейшов рiку", пiд рiкою розумiємо Євфрат/. Частина з них змiшалася з арамеями та арабами, частина осiла в Зайорданнi- моавiтяни / на схiд вiд Мерствого моря/ i аммонiтяни / пiвнiчнiше моавiтян/, нарештi ще одна частина зайняла землi нга пiвдень вiд Мертвого моря- едомiтяни.

Якась група прийшлих племен сутiїв продовжила рух, змiщуючись у пiвденно-захiдному напрямку. Чи дiйшли вони до єгипетської областi Гесем / Схiдна Дельта/ аргументовано сказати зараз ажко. На вiдмiну вiд подальших подiй, описаних в Бiблiї, сюжет пов"язаний з Єгиптом немає пiдтверджень у iнших джерелах. Єдине, що можна спiвставити з даними археологiї- це згадку в Бiблiї будiвництва двох мiст, що справдi мало мiсце при Рамсесi II. Як би там не було, але саме ця група племен вважала себе потомками легендарного патрiарха Якова, чи Iзраєля, внука Авраама. Саме за цими племенами збереглось iм"я " iбрi".

Подiї з кiнця ХIII по I ст. до н.е. описанi в бiблiйних книгах " Iсуса Навина" та " Суддiв". Тепер вже данi бiблiйного тексту можна контролювати матерiалом iнших джерел.

Ймовiрно на пiвночi Сiнайського пiвострова вiдбулась консолiдацiя племен та утворення iзраїльського племiнного союзу, на основi визнання спiльного божества- Ягве. Те, що це був не простий процес пiдтверджує i Бiблiя. Проти Мойсея, який поновив " завiт" iзраїльських племен з Ягве, i якого можнарозглядати символом єдностi Iзраєлю, спалахують бунти за участю сотень чоловiк, а то й всiїї громади. Врештi решт, згiдно бiблiйного тексту, Мойсей та його помiчник i спадкоїмець Iсус Навин / євр. Єгошуа, син Нуна/ повели людей в землю, яку йм обiцяв Ягве. У фактi цього переселення, чи швидше вторгнення, немає сумнiвiв. Разом з тим, бiблiйна версiя цього процесу повинна бути суттїво виправлена, щоб узкодити її з даними археологiчних дослiджень.

Щодо часу вторгнення iзраїльських племен в Палестину, то ряд даних вказують на середину ХIII ст. до н.е. Зокрема, напис єгипетського фараона Мер-не-Птаха, який можна приблизно датувати 1230 р. до н.е., вже згадує Iзраїль говорячи про Палестину. До речi, цей напис- перший вiдомий науцi пам"ятник, що згадує Iзраїль. Звертає на себе увагу i той момент, що напрям вторгнення iзраїльських племен не спiвпадає з традицiйним напрямом воєнних походiв єгипетських фараонiв. Проте, навiть якщо виходити з того, що рух iзраїльських племен справдi почався у Схiднiй Дельтi, зрозумiло, що вони не могли скористатись шляхом, контрольованим Єгиптом.

Бiблiйнi данi вказують, що вторгнення в Палестину було здiйснене одночасно всiма 12 племенами, чи " колiнами", що складали Iзраїльський союз племен. Однак данi археологiї свiдчать, що вторгнення в Палестину проходило двома етапами. На першому етапi, група племен пройшла без перешкод Зайордання i перейшла Йордан бiля Єрихона. Було зруйновано той же Єрихон i мiсто Бетел, що дало можливiстьiзраїльтянам просунутись в центр Палестини. Тут бiблiйний текст розповiдає нам про два чуда. Перше- це обвал стiн Єрихона. Археологiя пiдтверджує цей факт, хоча стався вiн, мабуть, не через манiпуляцiї з ковчегом Господа чи звук трубний, а завдяки пiдкоповi. Друге- зупинка сонця в небi над Гiвеоном. Значення цих епiзодiв полягає в тому, що вони якнайкраще характеризують iсторичнiсть бiблiйного тексту. Його не можна нi повнiстю вiдкинути, нi повнiстю прийняти.

На наступному етапi в Зайордання проникла друга група племен, якiй вже довелось тут вести бої. Невсi племена цiїї групи перейшли Йордан. Серед тих, що перейшли рiку було плем"я Iєхуда / Iуда/, яке зайняло все пiвденнопалестинське нагiр"я на пiвденний-захiд вiд Мертвого моря. Ймовiрно, в Палестинi до союзу приєднується ряд iнших племен, що ранiше до його складу не входили. Зокрема у ряду племен немає традицiйних легенд про їхнє перебування у Єгиптi.

В Палестинi iзраїльтяни зустрiли неоднорiдне в етнiчному планi населення, яке в Бiблiї об”єднується пiд загальним iм"ям ханаанеїв.Частина цього населення була знищена, але деякi мiста вiдкупились даниною, iншi- не були захопленi / напр. мiсто Єрусалим, розташоване на неприступнiй скелi/. У кiнцi ХII ст. iзраїльтяни зруйнували найбiльше мiсто ханаанеїв- Хацор. Однак тепер вiйна мiж ханаанеями i iзраїльтянами припиняється. З"явились новi вороги, котрi загрожували i одним i другим. В цих умовах вiдбувається злиття цих двох етнiчних груп, в результатi якого утворюється етнiчна одиниця- " єврей". Формується лiтературна мова Бiблiї, яку стародавнi євреї називали "кена"анiт " / " ханаанейська"/.

Необхiднiсть консолiдацiї населення Палестини була пов"язана з вторгненням т.зв. " народiв моря". Два племена з цiїї групи, вiдомi в подальшому пiд iм"ям фiлистимлян / звiдси- Палестина/, зайняли смугу палестинського узбережжя довжиною 60 км. i шириною 20 км., на пiвдень вiд гори Кармiл. Десь в кiнцi ХII ст. вони створили тут союз п"яти мiст: Аккарона, Аскалона, Ашдода, Гази i Гата. Фiлистимляни прийшли iз залiзною зброїю / в Бiблiї описується озброєння велетня Голiафа, у якого наконечник списа " важив шiстсот шеклiв залiза"/. Вони встановили свою гегемонiю в Палестинi , заборонивши євреям виготовляти залiзну зброю.

Держава починає зароджуватись у євреїв десь у ХI ст.до н.е. До того iзраїльськi племена не мали спiльної полiтичної влади. Основною соцiальною одиницею був рiд / мiшпаха/, на чолi якого стояв старiйшина. Формується та змiцнюється патрiархальна сiм"я. На чолi племен стояли вождi, котрi обирались та очолювали ополчення племенi пiд час вiйни. В мирний час вони, сидячи пiд високим деревом, чи бiля ворiт мiста,обов"язково пiд вiдкритим небом, творили суд, керуючись звичаєвим правом. Стародавнi євреї називали їх " суддями" / шофет/. Вважалось, що суддi володiють мiфiчною силою, яку їм посилає божество. У випадку вiйни ряд племен чи весь союз об”єднувались пiд владою одного вождя. Разом з тим примусити те чи iнше плем"я брати участь у воїннiй кампанiї такий вождь не мiг.

Знаряддя працi довгий час у iзраїльтян зберiгали примiтивний характер. Застосовували примiтивний плуг, а там де ним не можна було користуватись / на крутих схилах/ використовували мотику. Примiтивнiсть сiльськогосподарських знарядь, недостатнє зрошення, вiдсутнiсть добрив - час вiд часу приводили до неврожаєв. Середня врожайнiсть зернових / пшениця i ячмiнь/ була сам-10 - сам-15. Велике поширення мало садiвництво i виноградництво.

Ремiсниче виробництво розвивалось сповiльненими темпами. Причиною цього з одного боку можна вважати нестачу сировини / напрклад дерева/, з iншого те, що перехiд iзраїльських племен до осiлостi вiдбувся в умовах, коли у народiв, що їх оточували ремесло досягло високого рiвня. Високохудожнi та якiснi вироби дешевше було привезти нiж виготовляти самому. Звичайно простiшi предмети виробляли мiсцевi ремiсники, але при цьому вони орiєнтувались на єгипетськi, ассирiйськi, сиро-хеттськi чи егейськi зразки.

В таких умовах єврейський народ пiдходить до створення своїї держави.