Велика Єгипетська держава Нового царства.

1. Завоювання фараонiв XVIII династiї I створення могутнбої єгипетської iмперiї.

Панування гiксосiв, що тривало коло 110 рокiв, не поширювалось на весь Єгипет. Основнi їхнi сили зосередились на сходi Дельти. Там же була i столиця загарбникiв - Аварiс.Активну боротьбу проти гiксосiв розпочав останнiй представник ХVII династiї Камос. Його опорою стало вiйсько, натомiсть знать стримано сприйняла перспективу боротьби iз завойовниками.

Вигнання гiксосiв було завершене братом Камоса Яхмосом I, першим царем нової XVIII династiї, що правила коло 1580 - 1314 рр. до н.е. Яхмос захопив Аварiс, частина гiксосiв вiдiйшла в Азiю, частина була взята в полон. Пiсля трьохрiчної облоги було захоплено пiвденнопалестинську фортецю Шарухен. Звiдти Яхмос провiв свої вiйсько через весь Єгипет на пiвдень, в Пiвнiчну Ефiопiю, жорстоко розгромивши мiсцевi племена. Крiм того царю довелось придушувати повстання всерединi Єгипту. Нам вiдомо про два такi виступи. Можливо, окремi мiсцевi правителi не хотiли пiдкорятись центральнiй владi.

Десь коло сер. XVI ст. до н.е. царську владу успадковує син Яхмоса I - Аменхотеп I. Вiн знову органiзовує похiд в Ефiопiю, на завойованiй частинi якої було утворено особливе намiсництво з єгипетським сановником на чолi, що одержав звання " син царя".

Широкi завойовницькi походи далеко за межi Єгипту починає зять i приємник Аменхотепа I Тутмос I / друга пол. XVI ст. до н.е./. Пiвденний кордон при ньому просунувся вже за третi пороги, де було закладено фортецю. Було вiдновлено канал в обхiд перших порогiв, що забезпечував швидке просування суден в пiвнiчну частину Ефiопiї. На пiвночi Тутмос I дiйшов до Євфрату, який єгиптяни назвали " перевернута вода", оскiльки ця велика рiка тече з пiвночi на пiвдень, на вiдмiну вiд Нiлу.

Наступному царю Тутмосу II довелось придушувати велике повстання в Ефiопiї, причому були перебитi всi мужчини повсталих племен. Iнший похiд нового царя був спрямований проти палестинських кочовикiв. Можливо. Ще за життя Тутмоса II спiвправителем царя було призначено його сина - Тутмоса III. Однак невдовзi пiсля смертi Тутмоса II його вдова i зведена сестра Хатшепсут взяла царську владу в свої руки.

Мирне правлiння Хатшепсут вiдзначене iнтенсивною будiвельною дiяльнiстю. Зводяться чисельнi храмовi споруди на честь бога Амона. Тiсно пов"язаними з храмом Амона були вельможi з найближчого оточення фараона-жiнки. Хатшепсут вiдбудовувала храми iнших богiв, що стояли занедбаними з часiв гiксосiв. Оскiльки мiсцевi правителi були часто верховними жерцями мiсцевих божеств то союз царицi з храмовою знаттю означав союз з мiсцевою знаттю взагалi.

Хатшепсут не могла проводити агресивну зовнiшню полiтику. З одного боку вона не могла сама очолити вiйсько в походi, з iншого - не могла доручити це Тутмосу III, своїму спiвправителю i супернику. Єдина широко вiдома зовнiшньополiтична акцiя Хатшепсут - експедицiя в країну Пунт,звiдки було привезено золото, слонову кiстку та iншi товари.

Пiсля смертi Хатшепсут, десь коло 1500 р. до н.е., Тутмос III став нарештi одноосiбним правителем Єгипту на 22-му роцi свого формального царювання. Переслiдувань зазнали не лише наближенi його мачухи, але i пам"ять про неї, повсюди знищувались її iмена i зображення. Опорою царя, як i його войовничих попередникiв, стало вiйсько та нова служила знать.

Одразу ж пiсля смертi Хатшепсут, Тутмос III виступив у похiд в Азiю. Бiля Мегiддо, у Пiвнiчнiй Палестинi, йому перекрило шлях вiйсько союзних сiро-палестинських правителiв. Пiдiйти до Мегiддо можна було трьома шляхами. Фараон / так вже називають царiв XVIII династiї/ вибрав найкоротший, але й найнебезпечнiший, оскiльки вiн вiв через мiжгiр"я, де колiсницi могли рухатись лише одна за одною. Не змогла переконати царя змiнити рiшення i рада воїначальникiв. На щастя для єгиптян, вороги не скористались цiєю помилкою фараона, дозволивши його вiйську спокiйно спуститись в долину. Цей маневр не дав єгиптянам нiякиї переваг, в тому числi й раптовостi нападу. Битва розпочалась лише вранцi наступного дня. Сiрiйсько-палестинськi дружини, що не мали їдиного командування, не витримали натиску єгипетського вiйська. Кидаючи коней i колiсницi, вони втекли з поля бою i сховались за мурами Мегiддо. Єгиптяни не скористались нагодою увiрватись в мiсто слiдом за противником, що втiкав, грабуючи в цей час залишений ворогами табiр. Пiсля семимiсячної облоги захисники мiста капiтулювали.

Майже щороку Тутмос здiйснюї походи в Передню Азiю, захоплюючи новi мiста i областi Сiрiї. Через 20 рокiв пiсля захоплення Мегiддо фараон зумiв взяти Кадеш. Його воїни увiрвались у мiсто через пролом у стiнi. Найпiвнiчнiшим рубежем азiатських походiв Тутмоса III стало мiсто Каркемиш, що стояло на стику Месопотамiї, Малої Азiї i Сiрiї.

Суперником Тутмоса в боротьбi за Пiвнiчну Сiрiю було царство Мiтаннi. Воюючи з ним, фараон переправився через Євфрат. Однак противник вiдступив, уникнувши вирiшальної битви. Через два роки єгиптяни знову воювали з мiтаннiйцями, завдали їм поразки. Але i пiсля цього Мiтаннi продовжувало втручатись у сiрiйськi справи.

На пiвднi володiння Тутмоса III простягались до IV нiльського порогу. При ньому єгипетська держава досягла меж, за якi в подальшому вже не виходила. Рiвень залежностi завойованих країн був рiзний. Ефiопiя управлялась єгипетською адмiнiстрацiїю на чолi з намiсником. В Переднiй Азiї залишались десятки мiсцевих правителiв, але їхнi дiти виховувались в Єгиптi i розглядались як заручники. Єгипетський намiсник Сiрiї i Палестини носив титул " начальник пiвнiчних країн" i вважався при Тутмосi III його довiреним i на островах Середземного моря. Царi Вавiлона, хеттiв, Ассiрiї посилали фараону дарунки, якi вiн розглядав як данину.

Тутмос III помер в серединi XV ст. у вiцi понад 70 рокiв, процарювавши майже 54 роки. Престол зайняв його син, Аменхотеп II. З одного лише походу вiн привiв коло 100 тис. полонених. Трупи правителiв, що насмiлились виступити проти фараона, вiн для страху iнших, наказував звiшувати з носу царського корабля.

Син Аменхотепа II, Тутмос IV, був останнiм царем XVIII династiї, який побував на берегах Євфрату. При ньому налагоджуються дружнi стосунки з Мiтаннi, фараон одружується з дочкою царя цiїї країни. Спадкоємець Тутмоса IV, Аменхотеп III, лише одного разу здiйснив похiд в Ефiопiю. У Сiрiї-Палестинi вiн не був жодного разу. Правителям великих держав Близького Сходу фараон час вiд часу щедро дарував золото. За це вони були готовi вiддати йому своїх дочок. Серед дружин фараона були двi вавiлонськi царiвни, три мiтаннiйськi i одна з анатолiйської держави Арцава. Разом з тим своїх дочок за iноземних царiв Аменхотеп III не видавав.

Завойовницькi вiйни XVIII династiї значною мiрою впливали на економiчний розвиток Єгипту.