3. Архiтектура та скульптура.

Дуже рано єгиптяни розробили свiй стиль житла. Будинок як правило складався з трьох поверхiв, для кожного з яких пiдлогою була стеля попереднього. Сходи розташовували зовнi будинку. У дворi мiг бути невеликий ставок з навiсом над ним. Усi будинки в мiстах мали чiтке планування. Наприклад,

вiкна спальнi завжди повиннi були виходити на пiвнiч.

Грандiозними спорудами були палаци та гробницi фараонiв. Про пiрамiди ми вже згадували. Щодо розмiрiв жител фараонiв - то вони були грандiознi. Так фасад Головного палацу Ехнатона в Ахетатонi мав довжину 700 метрiв. До нашого часу дiйшли руєни Луксорського та Карнакського храмiв у Фiвах. Цi храми являли собою складний комплекс просторих кiмнат, алей-переходiв, колон та обелiскiв. Про їх розмiри можемо судити за деякими цифрами з Карнакського храму. Два обелiски, що розташованi у дворi храму мають висоту 30 метрiв i важать 1000 тон. Великий колонний зал займає площу 5,5 тис.кв.м., в ньому 134 колони. 12 центральних колон мають висоту 21 метр i 10 метрiв в обхватi. На верхнiй площадцi такої колони могли помiститись 100 чоловiк.

Не меньш величним був вирубаний в скелi заупокiйний храм Рамсеса II в Ефiопiї, вiдомий нинi як Абу-Сiмбельський. Фасад храму розвернутий до Нiлу. По обидвi сторони вiд входу висяться чотири колосальнi статує фараона, кожна висотою по 20 метрiв.

Єгипетськi скульптури вражають нас своєю художньою довершенiстю. Як правило вони пов"язанi з релiгiйними вiруваннями. Для нас вони рiвнозначнi сучасним фотографiям, оскiльки дозволяють заглянути в обличчя людей того часу. Для скульптур характерними були загальнi правила. Голова повинна була дивитись прямо, поза- сидяча або стояча з лiвою ногою спереду. Щодо розфарбування, то тут теж був канон - чоловiчi портрети вкривали фарбою цегляного кольору, жiночi жовтого, а волосся робили чорним. Очi прикрашали бронзою чи камiнням. Часто, особливо у саркофагах, зустрiчаються гiпсовi маски, що повиннi були замiнити обличчя покiйного.

Скульптури допомагають нам заглянути в обличчя людей того часу. Причому не лише фараонiв i їх сiм”є, але i простих смертних. Ми можемо визначити деякi канони моди того часу. До Нового царства одягом єгиптян була пов"язка з фартухом, але пiзнiше з"являються розшитi сорочки. Чоловiки голились. Борода ж була лише символом фараона i пiдв"язувалась, свiдчила вона також

про iноземне походження. I мужчини, i жiнки iз знатних кiл мали звичку голити голову i носити перуку. Простi люди використовували волосся як певну знакову систему. Якщо молода дiвчина хотiла продемонструвати свою симпатiю до хлопця, вона повинна була розпустити волосся i показатися йому.

4. Лiтература.

Мова якою написанi лiтературнi твори єгиптян - одна з найдавнiших у свiтi. Складнiсть у розумiннi єгипетської мови полягає у тому, що на сьогоднiшнiй день вона- "мертва". Коло III ст. н.е. вона була замiнена коптською. Але i та у ХIХ столiттi була остаточно витiснена арабською.

Єгипетська писемнiсть зародилась у кiнцi IV тис. до н.е. Спершу це було малюнкове письмо чи пiктографiя. З плином часу на змiну малюнкам, що позначали слова, прийшли знаки, котрi передавали склади та групи звукiв. Комбiнуячи ними можна було передати будь-яке повiдомлення. Таке письмо,

що виникло у кiнцi III тис. до н.е. називається iїроглiфiчним. Однак при написаннi на папiрусi iїроглiфiчнi знаки деформувались i видозмiнювались. Виходили своїрiднi " прописнi" iїроглiфи. Такий вид письма називався "iєратичним письмом". Iїроглiфiв в епоху Стародавнього царства було коло 700, а перед захопленням Єгипту греко-македонцями вже кiлька тисяч. У VIII ст. до н.е. з"явився новий вид письма, при якому кiлька знакiв, що писались окремо, зливаються в один знак. Таке письмо називалось демотичним.

Першi лiтературнi тексти єгиптян були пов"язанi з пiрамiдами. Вони так i називались - " Тексти пiрамiд". В них пiдкреслювався зв"язок фараона з богами:" Якщо живий вiн / Осiрiс/, буде жити i / фараон/ Унас; якщо не помер вiн / Осiрiс/, не помре i Унас". В iнших текстах з гробниць говорилось, що життя на землi- це лише сон i замiсть земних насолод людям буде дано просвiтлiння, а замiсть хлiба i пива / напою, який винайшли єгиптяни 5 тис. рокiв тому/ - " замирення серця".

В часи Стародавнього царства створюються богословсько-фiлософськi трактати, повчання, життїписи. Проте класичним лiтературним перiодом вважається Середнє царство. З"являються першi романи i казки. Багато з них стали основою свiтової лiтератури. Героями стають представники середнiх верств населення.

Лiтература Нового царства характеризується новоєгипетською мовою. Саме нею написано казки, вiршi та оповiдання перiоду ХIХ - ХХ династiй. Такою була казка про " Зачарованого царевича", яка дiйшла до нас незакiнченою. Про перемогу справедливостi розповiдає казка " Про правду i кривду".

У " Казцi про двох братiв" доля молодшого брата перегукується з долею Осiрiса. Дiйшли до нас i сатиричнi твори i малюнки.

З поетичної лiтератури знаємо гiмни богам i царям, похвальнi пiснi, з епохи Нового царства - любовна лiрика. Часто автори дотримуються певних традицiй: розповiдь ведеться вiд першої особи, вводиться пролог та епiлог. Єгиптяни багато уваги придiляли красi слiв та словесних комбiнацiй. Ця

традицiя зустрiчається пiзнiше i у iнших народiв.