- •Стародавнiй єгипет. Єгипет Раннього та Стародавнього царства.
- •1. Природа та населення стародавнього Єгипту.
- •2. Особливостi економiчного, соцiального та полiтичного життя Єгипту у перiод Раннього царства.
- •3. Розквiт давньоєгипетської держави у перiод Стародавнього царства.
- •Єгипет в добу Середнього царства.
- •2. Держава Середнього царства.
- •3. Соцiально-економiчний розвиток Єгипту в перiод Середнього царства.
- •Велика Єгипетська держава Нового царства.
- •1. Завоювання фараонiв XVIII династiї I створення могутнбої єгипетської iмперiї.
- •2. Економiка I суспiльне життя.
- •3. Релiгiйно - полiтична реформа Аменхотепа IV / Ехнатона/.
- •4. Єгипет при хiх та хх династiях.
- •Єгипет у і тис. До н.Е.Культура Стародавнього Египту.
- •1. Єгипет пiд владою iноземцiв. Об”єднання країни пiд владою XXVI Саiської династiї.
- •2. Релiгiйнi вiрування в Єгиптi.
- •3. Архiтектура та скульптура.
- •4. Лiтература.
- •5. Науковi знання єгиптян.
- •Цивілізації передньої азії. Стародавня Месопотамія та її історія.
- •1. Природа та населення Межиріччя.
- •2.Шумер та шумери.
- •3. Шумеро-Аккадське царство.
- •4. Утворення та розвиток старовавілонської держави.
- •5 .Історія Ассирії та розвиток її державного ладу.
- •6. Месопотамські імперії і тисячоліття н.Е.
- •7. Культура Месопотамії.
- •Хеттська держава та її історія.
- •1. Природнi умови, населення, джерела та iсторiографiя стародавньої Малої Азiї.
- •2. Виникнення Хеттської держави. Новохеттське царство.
- •3. Соцiально-економiчний та полiтичний розвиток хеттського суспiльства.
- •4. Культура хеттiв.
- •Історія держави Урарту.
- •Основні особливості розвитку скіфської цивілізації
- •Вторгнення iзраїльських племен в Палестину.
- •Утворення та розпад Iзраїльсько-Iудейської держави. Iзраїльське та Iудейське царства.
- •Виникнення та історія Мідійського царства.
- •Держава Ахеменідів.
- •1.Утворення Персидської держави.
- •2. Велика Перська імперія. Культура персів.
- •Історія південної азії. Стародавня Індія.
- •1. Природа, населення стародавньої Пiвденної Азiї.
- •2. Iндська цивiлiзацiя.
- •3. Iндiя у " ведiйський перiод".
- •Розділ 24. Індія в другій половині і тис. До н.Е. - першій половині і тис. Н.Е. Культура стародавньої Індії.
- •1. Виникнення I розпад загальноiндiйської держави / друга пол. I тис. До н.Е./.
- •2. Пiвденна Азiя в 1 пол. I тис. Н.Е.
- •3. Культура стародавньої Iндiї.
- •Давньокитайська цивілізація.
- •1. Природа та населення.
- •2. Виникнення держави та рання історя Китаю.
- •3. Історія імперій Цінь і Хань.
- •4. Культура стародавнього Китаю.
3. Релiгiйно - полiтична реформа Аменхотепа IV / Ехнатона/.
Пiсля смертi Аменхотепа III, влада переходить до його сина Аменхотепа IV / коло 1400 р. до н.е./, який ще ранiше був спiвправителем батька. Мати нового фараона, царiвна Тейї, була незнатного походження. Ймовiрно, шлюб Аменхотепа III з нею був у свiй час негативно сприйнятий фiванським
жрецтвом i столичною знаттю. Можливо, Аменхотеп IV був настроїний недружелюбно щодо згаданих кiл саме пiд впливом матерi.
На перших порах мало що провiщало грандiознiсть нововведень нового царя. Хоча вже, мабуть, в перший рiк правлiння нового царя з"являються спроби ввести поклонiння сонцю, це не означало лiквiдацiї традицiйного єгипетського багатобожжя. Перший храм, присвячений новому божеству, був збудований фараоном у Фiвах, неподалiк святилищ Амона-Ра. Позицiї традицiйних богiв видавались ще досить мiцними. Однак якщо iншим богам зерно вiдмiряли звичайними мiрами, то Сонцю вже на кiнець 4-го року правлiння Аменхотепа IV - переповненими.
Десь в той час Атон проголошується фараоном, що царюї. Попереднiй його образ - людини з головою сокола, що вiнчалась сонячним колом замiнюється новим: сонячний диск з царською змiїю / уреїм/ спереду, вiд якого вiдходять чисельнi руки-променi.
Згiдно тисячолiтньої традицiї фараона можна було зображати в строго визначених позах, котрi б виражали його могутнiсть, величнiсть, божественiсть. Тепер художники починають зображати те, що бачать власними очима. Фараона зображають таким яким вiн є: великий живiт, дуже витягнута шия i подовжена голова.
Десь на 5-му чи 6-му роцi правлiння Аменхотеп мав, ймрвiрно, якийсь конфлiкт з фiванською знаттю, можливо зi жрецтвом Амона. Фараон здiйснюї рiшучi кроки. Вiн засновує нову столицю Ахетатон /" Обрiй Атона"/, змiнює свої iм"я i вiдтепер називається Ехнатон /" Корисний для Атона"/. Однак до старих богiв вiн ставиться ще терпимо. Проте ще через 4 роки починається переслiдування Амона. Знищується його iм"я в написах. Сановники, в iменах яких згадувався Амон чи iншi старi боги, змiнюють iм"я. Таким чином змiни, введенi Ехнатоном, вражаючi. На кого ж опирався фараон у своїй дiяльностi?
У своїх нововведеннях цар опирався на т.зв. " немху". Це була нова, служила знать, не пов"язана з номовою знаттю i старим жрецтвом. Однак Ехнатон не мав намiру повнiстю усунути стару знать вiд кправлiння. Та i " немху" /" сироти"/ бажали тiльки попасти в коло знатi. Мiж старою i новою знаттю не було непримиримих протирiч. Тому пiсля смертi Ехнатона його найближче оточення намагається знайти порозумiння з консервативними чилами єгипетського суспiльства.
Ехнатон помер на 17 роцi свого правлiння. Один з його найближчих спадкоємцiв, вже через кiлька рокiв, змiнюї свої iм"я Тутанхатон на Тутанхамон i залишає Ахетатон. Однак фараон i його двiр, ймовiрно, не повернулись у Фiви, а зупинились у Мемфiсi.
Тутанхамон помер ще молодим, маючи десь коло 18 рокiв аiд народження. Його гробниця, вiдкрита у 1922 - 1924 рр. англiйським археологом Говардом Картером, дiйшла до нас у майже неушкодженому станi.
Пiсля кiлькарiчного правлiння Ейє, який, можливо, був родичем головної дружини Ехнатона - Нефертiтi, престол переходить до Хоремхеба. Останнiй був головним воїначальником при Тутанхамонi. Хоремхеба проголосили фараоном вiд iменi самого Амона пiд час одного з храмових свят у Фiвах десь в серединi XIV ст. до н.е. Однак новий фараон не залишився у Фiвах, а одразу пiсля
свого обрання вирушив на пiвнiч, можливо у Мемфiс.
Хоремхеб наказав знищити Ахетатон, храм Атона, палаци Ехнатона, а iм"я царя-реформатора зникає з офiцiйних докумнтiв. Однак Хоремхеб не вiдштовхнув тих, на кого опирався в свiй час Аменхотеп IV. У своєму указi вiн погрожує суровим покаранням тим посадовим особам, якi здiйснять акти сваволi щодо немху.
Таким чином на кiнець правлiння XVIII династiї склалась ситуацiя, коли на пiвднi зростає вплив фiванського жрецтва, в той час як на пiвночi, де тепер майже постiйно перебуває царський двiр, посилюються позицiї немху.