- •54. Публічне і приватне право. Особливості формування приватного права України.
- •91. Податки та податкова функція держави. Проблеми ефективності податкової політики в Україні.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивченні правової реальності.
- •55.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення процесуального і матеріального права в різних правових системах.
- •92 Аграрна політика сучасної держави Захист прав с/г виробника в Україні.
- •16 Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні
- •2.Інноваційна політика сучасної держави.Особливості іноваційної політики України.
- •3.Прецедентне право.Прецедент в англійському і американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення.Право в людині - людина в праві.
- •1. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •2. Контрольна влада у сучасні державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3. Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правова система.
- •2. Елітарний характер держави . Специфіка формулювання юридичної еліти в Україні .Юридична освіта та юридична еліта. (96)
- •3. Нормативний , соціологічний і філософські підходи до права . Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері . (9)
- •2. Держава і церква. Світська і теократична держава (97)
- •3. Поняття та ознаки правової норми. (27)
- •1. 62.Офіційне тлумачення . Інтерпритаційні акти та їхні види .
- •2.98. Екологічна політика держави. Екологічна держава. Екологізація законодавства.
- •3.Догматичний (формально-логічний) метод в юридичній теорії і практиці.
- •1.№63 Прогалини в праві і способи їхнього подолання.
- •2.№ 99. Етика й естетика держави. Проблема етики й естетики державної влади в Україні.
- •3№.2. Об’єкт і предмет юриспруденції. Правознавство і державознавство
- •Поняття і види правової поведінки. Юридична нейтральна поведінка.
- •2).Сувернітет держави.Зовнішній і внутрішній суверенітет держави. Держава та наддержавні утворення.
- •3.Система юриспруденції. Розвиток традиційних наук. Нові сфери юриспруденції.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки. Законослухняна поведінка.
- •Поняття держави. Сильна і слабка держава. Держава і громадське суспільство.
- •3.Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •68.Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •60.Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •7. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •22.Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчіть). Стадії правотворчості.
- •2.Номенклатура функції держави. Функції держави і державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1.Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •Кодифікація та інкорпорація, їх співвідношення та види.
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
1. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
Застосування права - це державно-владна, організуюча діяльність, що здійснюється у передбачених законом формах компетентними органами та посадовими особами з метою поширення приписів норм права на конкретні життєві випадки та конкретних осіб.
Правозастосовна діяльність має на меті реалізацію двох функцій:
а) організацію виконання правових норм;
б) охорону та захист права від правопорушень.
На цій підставі виділяють два види правозастосування: оперативно-виконавче і правоохоронне.
Оперативно-виконавче застосування права — це владна оперативна діяльність уповноважених органів та посадових осіб з реалізації приписів норм права з метою регулювання суспільних відносин.
Правоохоронна діяльність — владна, оперативна діяльність уповноважених органів та посадових осіб з охорони норм права від правопорушень.
Як особлива форма реалізації права правозастосування має ряд ознак:
1. Правозастосування, на відміну від решти форм реалізації права, може здійснюватися лише уповноваженими органами та посадовими особами, тобто суб'єкти правозастосування наділені спеціальною компетенцією.
Застосування норм права здійснюється у встановленому законом порядку. Існує встановлена процедура правозастосовної діяльності судових, слідчих, адміністративних та інших державних органів, їх посадових осіб, а також усіх інших суб'єктів правозастосування.
Правозастосовна діяльність здійснюється на основі ряду визначених принципів.
Необхідність застосування правових норм обумовлена характером деяких відносин.
Правозастосовний процес здійснюється у визначеній послідовності, виділяють стадії застосування.
Правозастосовна діяльність завжди пов'язана з прийняттям рішення з конкретної справи та його оформленням у вигляді акту застосування права.
У результаті правозастосовної діяльності абстрактні приписи правової норми поширюють свій вплив на конкретну життєву ситуацію у конкретний момент часу.
2. Контрольна влада у сучасні державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці конституційного права - влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу держ.влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду(конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади.
Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведінки, як це робить законодавча влада, не займаються державним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не розглядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становить сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств та призначати покарання (рез.перев.передають в інші орг.влади).
Омбудсман є спеціальною посадовою особою, до компетенції якої належить розгляд звернень громадян, іноземців та осіб без громадянства щодо порушення прав людини з боку державних органів та посадових осіб. Це незалежна посадова особа, що виступає свого роду посередником в адміністративних спорах, здійснює контроль за додержанням прав людини та уповноважена з цією метою проводити розслідування, рекомендувати коригуючі дії та подавати доповіді. Правозахисний інститут омбудсмана, що характеризується такими демократичними рисами, як:
– незалежність в системі державних органів;
– відсутність формалізованих процедур розгляду скарг;
– безоплатне надання допомоги тощо
Заснування в Україні з прийняттям Конституції України 1996 р.
інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
(далі – Уповноваженого) свідчить про визнання суспільством і державою нагальної потреби у створенні і функціонуванні неформального, незалежного, деполітизованого органу, покликаного захищати права людини і громадянина та здійснювати контроль за їх дотриманням.