Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори білети.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
457.22 Кб
Скачать

92 Аграрна політика сучасної держави Захист прав с/г виробника в Україні.

Значення аграрного з-ва заключається в тому, що воно регулює правові земельні відносини і закріплює статус селянина.

Об’єктом агр. політики виступають поточні процеси в аграрній економіці. Предметом агр. політики являється с-ма держ. і сусп. заходів, прагнень, які визначають умови функціонування с/г.

Суб’єктами аграрної політики являються: Мін.економіки,Мін.агр.політики,Держком по земельних ресурсах,держком по водному господарству,Держком лісового господарства,відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів Основні завдання аграрної політики: розкрити систему явищ, процесів і законів в аграрній сфері, з метою вирішення комплексу економічних і соціальних питань розвитку АПК у процесі його трансформування,вплив на агр г-во, забезпечення продуктами харчування за економічно виправданими цінами; забезпечення промисловості сировиною; забезпечення участі с/г в заг. динаміці доходів; вирішення проблем охорони навк. середовища.

Засоби та методи здійснення аграрної політики: зниження податкового натиску на сільгоспвиробника; фінансово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень; створення умов для кредитування сільгоспвиробництваю. АПК країни – це сукупність галузей, пов’язаних із виробництвом с/г продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого с/г. Безперспективна АП - це політика, яка не має головної концепції і орієнтована не на перспективу, а на вирішення поточних проблем.

Захист прав селян полягає :

1.зниження податків для виробників

2.створення селянських спілок

3.створення спеціальних складів, свиноферм …

16 Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні

Релігійна правова сім'я поєднує чотири правові системи, а саме: системи мусульманського, індуського, іудейського й канонічного права.    Характерні риси релігійних правових систем

   1. Нерозривний зв'язок з релігією:ісламу, індуїзму, іудаїзму, християнства. Норми права засновуються на релігійних уявленнях і віруваннях, унаслідок чого правові й релігійні норми тісно переплетені, а часто і збігаються

   2. Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави.

  3. Персональний характер дії права. Це означає, що засноване на релігії право поширює свою дію не на певну територію, а на конкретну релігійну громаду, тобто індивідуально. Релігійні правові системи поширюють свою дію тільки на осіб, які сповідують певну релігію, незалежно від того, де, на якій території вони мешкають.

   4. Визнання соціальної цінності права.

   5. Невизнання принципу формальної рівності прав людини. Класичним прикладом може бути кастовий поділ в Індії, який визнаний і захищається індуським правом.

Канонічне право – регулює взаємовідносини між членами церкви, тобто між єпископами священиками та монахами і мирянами. Його компетенція поширюється суто на членів церкви. Джерелами цього права є рішення та постанови синодів, літургійні книги та державні закони.

Важливо переглянути стан церковного права в Українській Греко – Католицькій Церкві, оскільки саме помісне ( або партикулярне ) право відображає нашу церковну ідентичність. Джерелами :рішення і постанови провінційних синодів УГКЦ, а також літургійні книги, державні закони, які врегульовують відносини між Церквою і державою.

Після підписання Берестейської унії в 1596 році в нашій Церкві відбулося три великі провінційні синоди: Кобринський 1626 року, Замойський 1720 року та Львівський 1891 року. Постанови цих синодів є головним джерелом законодавства Української Греко-Католицької Церкви, оскільки їхні рішення врегульовують найважливіші проблеми церковного життя. Синодальний елемент розвитку церковного законодавства є найважливішим, оскільки Синод є найвищим органом управління в помісних Східних Церквах.

Богослужбові книги є другим важливим джерелом формування помісного церковного  законодавства, оскільки в них відображається обрядово-літургійна ідентичність кожної окремої Церкви, яка має свої особливості в кожній помісній Церкві.

Третій елемент правотворення  нашої Церкви є державні закони, які стосуються церковно-державних відносин. Церква складається з тих самих людей, що і держава, тобто кожна людина крім того, що вона належить до Церкви, є також громадянином України. Кодекс Канонів Східних Церков в деяких канонах приписує дотримуватися норм цивільного права, яке має той самий наслідок, що і церковне законодавство, тобто невиконання припису цивільного законодавства там, де цього вимагає канонічне право веде до недійсності тієї чи іншої дії.

Хоча на сьогоднішній день наша Церква має діючий проект партикулярного права, але в цій галузі є ще дуже багато невирішених питання, на які фахівці-каноністи стараються шукати відповіді.

БІЛЕТ -3

56.Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в іх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:

  • Реалізація загальних установлень

  • Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна

  • Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах Реалізація заг. установлень - втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності.

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами -втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків - без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права. Є дві форми такої реалізації: • активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню; • пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність. Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах - втілення в реальні відносини конкретних норм права.

Форми реалізації права за суб'єктами такі: індивідуальна; колективна. Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта (за участю чи без участі держави) такі: проста, безпосередня (без участі держави) та складна, опосередкована (за участю держави)

Три форми безпосередньої реалізації права:

Додержання — полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон. Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.

Виконання — полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обв'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи). Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання Використання - полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (напр., реалізація права на вищу освіту). Припускає як активну, так і пасивну поведінку

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]