17. Компаративістика. Її роль у вивченні правової реальності.

Компаративістика (порівняльне правознавство) — це метод вивчення правових систем різних держав шляхом зіставлення систем права, однойменних державних і право­вих інститутів, принципів права і правових норм. Одно­часно компаративістика є галуззю юриспруденції та юри­дичною навчальною дисципліною.

Порівняльно-правовий метод дослідження відомий здав­на, але засновником порівняльного правознавства як окре­мої галузі юриспруденції вважають французького просвіт­ника XVIII ст. Шарля Луї Монтеск'є. У XIX ст. в європей­ських країнах виникли асоціації та товариства компарати­вістики, у 1900 р. в Парижі відбувся Перший Міжнародний конгрес порівняльного права, а в 1924 р. в Гаазі була ство­рена Міжнародна академія порівняльного правознавства.

Метод порівняльного правознавства може застосовува­тися як щодо діючого права, так і щодо права, яке існувало у минулому. Порівняння однотипних явищ (галузей, інсти­тутів, норм), що існували у різний час, називається діа-хронним. Проте найчастіше предметом порівняння є діючі правові системи та їхні компоненти. Таке порівняння на­зивається синхронним. В юридичній науці і практиці роз­різняють рівні порівняльного правового аналізу: макро-рівень передбачає проведення порівняльних досліджень у рамках типів права, правових сімей або ж на рівні конкрет­них правових систем; мікрорівень передбачає проведення аналогічних досліджень на рівні правових категорій, ін­ститутів, норм.

Порівняльне правознавство покликане зіграти величезну роль в оновленні юридичної науки та у виробленні нового міжнародного і національного права, що відповідає умовам сучасного світу. Об'єктивними чинниками, що обумовлюють і підкреслюють важливу роль і необхідність розвитку по­рівняльного правознавства, є: різноманіття правових сис­тем сучасності; розвиток правових взаємозв'язків і розши­рення міжнародних, економічних, політичних, культурних та інших зв'язків між державами; поява на правовій карті світу правових систем нових незалежних держав; діяль­ність міжнародних організацій на основі міжнародного права з урахуванням особливостей національних систем права. Розвиток порівняльного правознавства визначаєть­ся також настійною необхідністю поліпшити викладання та якість підготовки фахівців-юристів.

Білет 2

55.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення процесуального і матеріального права в різних правових системах.

Норми всіх галузей права спрямовані на регулювання суспільних відносин. Встановлюючи або офіційно визна­ючи правові норми, держава одночасно визначає порядок їх здійснення. Таким чином, в об'єктивному праві сформу­валися дві великих цілісності правових норм:

1. матеріальне право — це сукупність норм, які безпо­середньо регулюють суспільні відносини;

2. процесуальне право — це сукупність норм, які регу­люють діяльність по реалізації матеріальних норм.

Таким чином, матеріальне і процесуальне право співвід­носяться як зміст і форма правового регулювання. Про­цесуальні правові норми служать формою втілення в жит­тя змісту норм матеріального права. Матеріальні регуля­тивні норми, встановлюючи суб'єктивні права та юридичні обов'язки, формують позитивну поведінку своїх адресатів. Матеріальні охоронні норми забезпечують дію матеріаль­них регулятивних норм. Процесуальні норми регламенту­ють процедуру вирішення спорів і конфліктів, процес роз­слідування і судового розгляду злочинів та інших право­порушень.

Обидві групи юридичних приписів у рівній мірі є обо­в'язковими для дотримання та виконання. В той же час юридичні наслідки порушення норм матеріального та про­цесуального права є різними. Наслідком порушення мате­ріальної норми є юридична відповідальність правопоруш­ника, а наслідком порушення процесуальної норми є ска­сування ухваленого на її основі рішення або нікчемність (недійсність) результату діяльності суб'єкта права.

Матеріальне та процесуальне право підрозділяються на галузі і інститути. Наприклад, в Україні до галузей матері­ального права належать конституційне, цивільне, адміні­пативне, кримінальне, трудове і інші галузі права. процесуального права належать цивільно-процесуаль-_яе _господарсько-процесуальне, кримінально-процесуальне, адміністративно-процесуальне право. В той же час в одному й тому ж нормативно-правовому акті можуть міститися одно­часно норми матеріального і процесуального права. Напри­клад, саме так побудований чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення.

В романо-германській правовій системі матеріальне право є основою для процесуального права. В англо-американській правовій системі на основі норм процесуального права створюються та доповнюються норми матеріального права.