3№.2. Об’єкт і предмет юриспруденції. Правознавство і державознавство

Кожна наука має свій об'єкт і свій предмет дослідження.

Об'єкт дослідження науки (об'єкт науки) охоплює відносини та явища, на які спрямовується пізнання і практич­ний вплив людей.

Предмет дослідження науки (предмет на­уки) - це аспект прояву об'єкта науки, що досліджується даною наукою.

Кілька наук можуть мати загальний об'єкт, але кожна з них повинна мати свій власний предмет.

Об'єктом юриспруденції виділяють державу і право й пов'язані з ними суспільні відносини, а саме:

а) виникнення, функціонування і розвиток яких приво­дить до виникнення, функціонування і розвитку держави і права;

б) виникнення, функціонування і розвиток яких зумовле­ний функціонуванням і розвитком держави і права.

Об'єм і складність об'єкта юридичних наук, багатоманіт­ність форм прояву його частин, які самі по собі є непрости­ми явищами, вимагають багатоаспектного дослідження. Са­ме ці обставини й зумовили виникнення і розвиток значної кількості юридичних наук, кожна з яких вивчає якусь окре­му частину або окрему форму прояву того чи іншого дер­жавно-правового явища.

Предмет юриспруденції певною мірою охоплює предмети практично всієї системи юридичних наук. Пояснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають лише окремі аспекти держави і права або історію державно-правового життя, тому не мо­жуть дати цілісного й повного уявлення про державно-пра­вову організацію суспільства.

Предметом юриспруденції є також вивчення загальних зако­номірностей розвитку суспільства тою мірою, якою вони впливають на розвиток держави і права.

Виходячи можна сказати, що предметом загальної теорії держави і права є загальні і специфічні законо­мірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права, що розглядаються як цілісні і взаємозумовлені соціальні інститути, та пов'язані з ними суспільні відносини.

Слід додати, що конкретний зміст предмета загальної теорії держави і права не залишається незмінним - він пере­буває в постійному розвитку, оскільки держава і право та пов'язані з ними суспільні відносини постійно розвивають­ся.

БІЛЕТ №11

1. Поняття і види правової поведінки. Юридична нейтральна поведінка.

Правова поведінка — це соціально значимі, свідомі вчинки суб'єктів права, що передбачені нормами права та контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки.

Правовій поведінці притаманні ряд ознак:

— соціальна значущість — це оцінка поведінки суб'єктів з точки зору сукупності її соціальної характеристики. Вчинки людей перебувають у сфері суспільних відносин.;

— суб'єктивізм — тобто ставлення особи до своїх дій та наслідків, які вони породжують.;

— регламентованість поведінки нормами права — тобто за допомогою норм права впроваджується у життя суспільно корисна поведінка та витісняється небажана.;

— підконтрольність поведінки державі — держава контролює діяльність суб'єктів суспільного життя залежно від соціальної значимості вчинків. Держава через свої структури гарантує діяльність суб'єктів, створюючи відповідні умови, застосовуючи у необхідних випадках засоби примусу чи заохочення, тощо;

— здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки. Поведінка суб'єктів надзвичайно різноманітна. Вона має різні форми вияву, мотиви та наслідки. Норми права можуть дозволяти (уповноважуючі норми), забороняти (забороняючі норми) чи зобов'язувати (зобов'язуючі норми) суб'єктів до певної поведінки. Поведінка, яка не заборонена нормою права, є правовою. Деякі вчинки не заборонені нормою права, але не тягнуть юридичних наслідків, оскільки є юридично нейтральними (заняття спортом, музикою тощо).

Правова поведінка має соціальну та юридичну сторону, що дає можливість виділити її види:

1) правомірна поведінка;

2) правопорушення;

3) зловживання правом;

4) об'єктивно протиправне діяння, а юридично це суспільно корисна поведінка.

Правомірна поведінка-це вольова поведінка суб’єкта права (діяльність або бездіяльність),яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою.

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння(дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.