1. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері . (9)

Процес регулювання суспільних відносин завершує ре­алізація права. Проектувати норми права на рівень конкретних суспільних відносин, конкретної життєвої ситуації неможливо без розуміння змісту норм, а це означає, що їх осмислення є обов'язковим етапом в механізмі реалізації права. Саме тому юридична герменевтика як вчення про принципи інтерпретації юридичних текстів посідає важливе місце в різних видах юридичної практики.

Герменевтика – це теорія і методологія тлумачення текстів («мистецтво розуміння»); напрямок у філософії XX століття.

Тлумачення права означає переклад його абстрактних при­писів на більш зрозумілу й доступну мову конкретних понять і висновків. Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів: усвідомлення іроз 'яснення дійсного змісту норм пра­ва, державної волі, яка в ній виражена. Усвідомлення - це внут­рішній розумовий процес, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Роз'яснення - це викладення сенсу і змісту державної волі і вираження її назовні. Отже, тлумачен­ня норм права - це діяльність суб'єктів щодо усвідомлення і роз'яснення дійсного змісту правових норм.

Необхідність тлумачення норм права на практиці зумов­лена причинами, основними з яких є:

- невідповідність юридичних норм фактичним умовам життя;

- юридичні норми часом містять спеціальні поняття, які мо­жуть мати багатозначний зміст, а тому потребують роз'яснен­ня того, що саме має на увазі норма права;

- у нормах права часом використовуються оцінні понят­тя, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ;

- нерідко зустрічаються нечіткість, недбалість, недогляд правотворчих органів при оформленні своїх думок у нормах права;

- необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта. Йдеться про випадки, в яких правотворчий орган використовує вирази, що по суті не мають визначеного змісту і тому використовувати їх у нормативно-правових актах взагалі вкрай небажано, а саме: «і т. д.», «і т. п.», «інші», «тощо».

Мистецтво інтерпретації супроводжується певними вимогами (ка­нонами):

1) відповідності герменевтичної реконструкції точці зору авто­ра;

2) залежності цілого від частин, а частин — від цілого

3) співвіднесення об'єкта, що інтер­претується, з духовним горизонтом інтерпретатора;

4) смислової від­повідності позиції інтерпретатора з імпульсами, які виходять від об'єкта, що інтерпретується.

2. Держава і церква. Світська і теократична держава (97)

Держави буваю в залежності від релігійного спрямування:

1.Атеїстичні (СРСР 30 р.) 2.Теократичні 3. Світські

Теократична держва- це злиття теократичної і державної влади, в таких державах глава держави виступає одночасно главою церкви (Ватикан)

Світська держава – церква і держава функціонують паралельно як взаємодоповнюючі партнери, при цьому держава не втручається у справи церкви , а церка не втручається у справи держави.

Держава створює всі необхідні умови для належного функціонування церкви.

Церка займається духовним вихованням приходжан, сприяє підвищенню загальної культури, духовності нації, загальне виховання пов»язане із духовним вихованням. У світській державі церква є невідємним елементом виховання нації ( боротьба з алкоголізмом, наркоманією, абортами)

Законодавча підтримка- забезпечує привілейований стан певної церкви в державі. Статус державної церкви передбачає державне фінансування діяльності церковних інституцій, покладає на них певні державницькі функції (реєстрація новонароджених, смерті, шлюбу тощо).

Проміжний стан між моделлю державної церкви і моделлю повного відокремлення церкви від держави і держави від церкви. Для цього типу відносин характерне збереження державної підтримки та привілеїв окремих церков. (сучасна Німеччина) Відокремлення церкви від держави, що передбачає взаємоневтручання держави і церкви у справи кожної, гарантує максимальне забезпечення свободи релігії, толерантності в державі.

Держава може бути світською (розмежовані сфери дії церкви і держави,церква відокремлена від держави) і теократичною. Більшість держав світу — світські. У теократичних державах влада належить церковній ієрархії.

Україна — світська держава, в якій церква відділена від держави й школи. Конституція Україна гарантує свободу совісті та свободу віросповідання.