3. Поняття та ознаки правової норми. (27)

Норма права – це загальнообов’язкове правило соц. поведінки, встановлене або санкціоноване державою в якості регулятора суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості, виступає взірцем, еталоном, масштабом поведінки та забезпечується всіма засобами державного впливу в тому числі і легальним примусом

Специфічні ознаки норми права (характерні риси):

1)Це правило поведінки загальнообов’язкового характеру − розповсюджується на будь-яких суб’єктів, що попали у сферу його дії.

2)Виступає як регулятор сусп. відносин – є мірилом, масштабом, еталоном поведінки, впливає на правило такої поведінки, що спрямовує її у вигідне для суспільства русло. 3) Це формально-визначене правило поведінки;

4)Приймається у чітко встановленому законом порядку – видається уповноваженими суб’єктами в межах їх компетенції за дотриманням процесуальної процедури;

5) НП забезпечується легальними засобами державного впливу – засобами, передбаченими законом: переконання, заохочення, стимулювання, а при їх неспроможності – і засобами примусу, викладеними у санкції.

6) Має чітко виражену структуру – складається з окремих елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.

Абстрактна норма— це норма, в якій умови застосування визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що надає можливість охопити та урегулювати значну кількість однорідних випадків. Такі норми, характеризуються високою стабільністю. Абстрактна норма формується на основі догми, характеризується чіткістю , лаконічністю.

Казуальна норма - визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки. Тому вона розповсюджує дію на істотно вужче коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної норми.

Білет № 9

1. 62.Офіційне тлумачення . Інтерпритаційні акти та їхні види .

Офіційне тлумачення підрозділяється на легальне, автентичне, нормативне та казуальне.

1. Легальне - це таке тлумачення, яке засноване на законі і дається не тими органами, які видавали норму права. У цьому випадку закон прямо або побічно наділяє той чи інший орган правом давати тлумачення правових актів, видаваним іншим органом. Так, законодавчий орган може доручити відповідним органам виконавчої влади розяснити виданий ним закон. У свою чергу на підставі спеціальних повноважень міністерства і відомства наділяються правом офіційного розяснення нормативно-правових актів, що видаються урядом.

2. Автентичне - це тлумачення, яке дається органом, який видав тлумачиться правову норму, наприклад розяснення президентом виданих ним указів.

3. Нормативне тлумачення має загальний характер і обовязково при розгляді всіх справ певного роду.

Таке розяснення поширюється на всі випадки, передбачені тлумачиться правовою нормою. Тим самим забезпечується однакове і правильне проведення в життя її вимог. Таке тлумачення дається, наприклад, Пленум Верховного Суду України.

4. Казуальне тлумачення дається офіційними органами по конкретній справі; має силу тільки для даного конкретного випадку (казусу). Формально вона може бути обовязковою не тільки при розгляді конкретної справи. Необхідність у казуальне тлумачення виникає, коли рішення нижчих правозастосовних органів по конкретних юридичних справ є неправильними, не відповідають закону. Казуальні розяснення обовязкові тільки при розгляді конкретної справи, вони служать зразком для інших органів, які застосовують дані норми права.

Інтерпретаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правової норми) — це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентними органами формально-обов'язкового правила розуміння змісту юридичної норми.

Види інтерпретаційно-правових актів:

за «авторством» норми, яка є предметом тлумачення,— акти автентичного тлумачення; акти делегованого (легального) тлумачення;

за суб'єктами тлумачення — акти тлумачення державних органів (органів державної влади, управління, суду, прокуратури та ін.); акти тлумачення уповноважених органів громадських об'єднань;

за сферою дії — нормативні (загальні), казуальні (індивідуальні);

за галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться,—^ акти тлумачення норм конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального права та ін.;

за структурним елементом норми, яка тлумачиться,— акти тлумачення гіпотези, акти тлумачення диспозиції, акти тлумачення санкції;

за формою зовнішнього виразу — письмові, усні (тільки казуальні);

за юридичною формою — постанови, роз'яснення, ухвали та ін