68.Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.

Правопорушення — це протиправне, винне, соціальна шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Види правопорушень. Особливості суб'єктивних і об'єктивних ознак правопорушень, їх юридичних характеристик дають мож­ливість класифікувати ці правопорушення за різними підставами:

а) за ступенем суспільної шкоди — злочини (суспільне небез­печні, кримінальне карані діяння) і вчинки (правопорушення, пе­редбачені іншими галузями законодавства);б) за галузевою належністю — цивільно-правові, консти­туційно-правові, сімейно-правові і т. д.;в) за суб'єктами — скоювані деліктоздатною фізичною осо­бою і скоювані юридичною особою;г) за суб'єктивною стороною — умисне і необережне діяння;ґ) залежно від характеру порушеної правової норми — право­порушення матеріально-правові і процесуально-правові;д) за формою зовнішнього виразу — протиправні дії і безді­яльність;е) залежно від оцінки спричиненої шкоди (наслідків) — право­порушення з матеріальним складом і правопорушення з фор­мальним складом;є) залежно від кількості суб'єктів, які вчинили правопорушен­ня, — одноосібні і групові (тобто скоювані за співучасті).

Зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Зловживання правом є ненормальним (марним, незвичайним, шкідливим, аморальним) здійсненням права, що виражається в недозволених конкретних діях, які завдають шкоди іншій особі або загрожують чужому праву.

60.Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.

Правозастосовчий акт - це спосіб зовнішнього прояву формально-обов'язкового правила поведінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права і обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації. Інакше, акт застосування права - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, прийнятий на основі юридичних фактів і норм права, який визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб. Діяльність правозастосовчих органів завершується оформленням відповідного акта, який фіксує прийняте рішення і надає йому офіційного значення і вольового характеру.

Правозастосовчий акт має ряд особливостей: S його можуть приймати компетентні органи держави;S він має індивідуально визначений (персоніфікований) характерS не може мати зворотної дії в часіS має встановлену законом форму.

Акти застосування права класифікують за різними критеріями:

> за суб'єктами прийняття: а) акти державних органів (акти глави держави; суду, контрольно-наглядових органів, акти уповноважених органів громадських об'єднань; б) акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоуправління);

> за значенням: а) основні (вирок суду); б) допоміжні (готують видання основних, напр., постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого);

> за характером правового впливу: а) регулятивні (наказ про підвищення по службі); б) охоронні (постанова про відкриття кримінальної справи);

> за формою: а) окремий документ (укази, вироки, рішення, накази та ін.) - це юридична форма; б) резолюція на матеріалах справи; в) усна форма та письмова форма;

> за характером юридичних наслідків:

а) правоконстатуючі (правопідтверджуючі);

б) правовстановлюючі;

в) правозмінюючі;

г) правоприпиняючі