2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.

Механізм держави – це взяті в сукупності апарат держави, державні установи та державні підприємства, які здійснюють завдання та функції держави.

Ознаки (риси) механізму держави:ієрархічна система певних елементів, побудована на засадах субординації та координації;цілісна с-ма, підпорядкована єдиній меті, що будується на єдиних принципах і виконує єдині завдання;с-ма, що має чітку структуру з чітко визначеними зв’язками між її елементами .Організаційно-економічну основу механізму держави складають єдині бюджетна,грошова, банківська системи та державна власність.Механізм держави виступає матеріальним втіленням державної організації.

Механізм держави вклюлючає в себе наступні елементи держави):

1) Державні органи, наділені владними повноваженнями, іншими словами, державний апарат;

2) Державні установи, які не наділені владними повноваженнями.-які здійснюють завдання держави у сфері послуг, науки, культури, охорони здоров’я, виховної та ін. (інститут, бібліотека, ломбард, школа, архів, лікарня тощо)

3) Держ. підприємства – вид держ. організацій, які виконують завдання та реалізують функції держави у сфері матеріального виробництва (заводи, фабрики, ломбарди, будівельні трести, управління).

Основне призначення механізму держави – це повноцінне та всебічне, якісне виконання завдань держави та реалізація його функцій в ім’я прогресу суспільства в цілому та кожної особистості зокрема.

Державний апарат – це с-ма всіх держ. органів, які здійснюють завдання та функції держави.

У вузькому розумінні: апарат держави – це управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами.

В широкому розумінні: це не тільки управлінський апарат виконавчої влади, а й взяті в сукупності всі органи держави, що представляють всі гілки влади: парламент, глава держави, місцеві органи управління, збройні сили, міліція, судові органи, дипломатичні представництва тощо.

Структура держ. апарату:

1) Апарат управління, який складається із державних службовців, що розмежовані за спеціалізацією, утворюють систему державних органів;2) Апарат примусу, який охоплює: армію; міліцію; розвідку; контррозвідку; митну і прикордонну службу; тюрми та інші виправні заклади; податкову поліцію тощо.

Потрібно відрізняти державні органи від державних установ та державних підприємств:

Принципи організації та функціонування державного апарату:

пріоритет прав і свобод людини; принцип поділу влад; верховенство права; законність; ієрархічності; демократичність методів і стилю роботи; принцип оновлення, гласність та врахування суспільної думки; компетентність; економічність, науковість.

3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.

Методологія — це система методів пізнання і практики, тобто система принципів, правил, прийомів, способів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Методологію юридичної науки можна визначити як систему принципів і способів організації, побудови і здійснення теоретико-пізнавальної юридичної діяльності в області досліджений державно-правової дійсності, а також вчення про цю систему. Методологія сучасної юридичної науки являє собою складне і багатопланове утворення, яким охоплюються:

• проблеми структури наукового знання взагалі і наукових правових теорій особливо;

• закони виникнення, функціонування і зміни наукових правових теорій;

• понятійний каркас юридичної науки та її окремих дисциплін;

• структура й операційний склад методів юридичної науки та ін.

Структура методології будь-якої науки передбачає загальний (фі­лософський) підхід — наявність концептуальних ідей і вихідних понять, котрі визначають сенс і увесь зміст дослідження, та конкрет­ні методи — більш формалізовані дослідницькі способи, прийоми та засоби.

Методологія правової науки виступає як зумовлена особливостями правової реальності цілісна та узгоджена система способів пізнання, що включає такі складові:

1) загальний (філософський) підхід(генерменевтичний підхід, антропологічний підхід, синергетичний підхід , комунікативний підхід)

2) загальнонаукові методи - логічні, історичний та системний методи

3)спеціальні методи - статистич­ний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, моделю­вання, соціального експерименту.

4) власні правові методи. формально-юридичний (юридико-технічний, догматичний) та порівняльний методи, застосовуються на стадії дослідження законодавства та юри­дичної практики.

Методи теорії держави і права поділяються на:

I. Загально-наукові:

1) Метод філософської діалектики, який передбачає вивчення державно-правових явищ у постійному русі, розвитку, як динамічні структури, а також у тісному взаємозв’язку;

2) Логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного;

3) Метод поєднання логічного та історичного;

4) Системно-структурний метод – передбачає розгляд всіх державно-правових явищ, як елемент системи, що утворюють єдине ціле.