8. По способу впливу:

• зорова (вітрини, світлова, друкована реклама);

• слухова (радіореклама, по телефону і т.п.);

• зорово- нюхова (ароматизовані листівки);

• зорово-слухова (теле-, кино- та відеореклама).

9. По характеру впливу:

• жорстка реклама ( агресивно впливає на споживачів, примушує купувати рекламуємий товар (використовується в комплексі зі стимулюванням));

• м» яка реклама (не тільки інформує про товар, але і створює біля нього сприятливу атмосферу).

10. В залежності від використовуємих засобів розповсюдження:

• друкована (каталоги, проспекти, буклети, плакати, листівки, афіші;

• реклама в пресі (об’яви, статті, огляди)

• аудіовізуальна реклама (рекламні кінострічки, відеофільми, слайд-фільми, рекламні ролики);

• радіо реклама ( радіо об’яви, радіоролики, радіожурнали, радіопередачі);

• телевізійна реклама (телефільм, телевізійний ролик, рекламні об’яви, телерепортаж);

• рекламні сувеніри (фірмові сувенірні вироби, подарункові вироби, фірмова упаковка);

• зовнішня реклама (рекламні щити, панно, транспаранти, світлові вивіски, екрани, покажчики, реклама на транспорті, вітрини, оформлення магазинів);

• пряма поштова реклама (директ-мейл);

• комп’ютеризована реклама (Internet, кабельне телебачення, відео каталоги, телекаталоги)

Ця класифікація є достатньо умовною, тому що арсенал засобів реклами стрімко розвивається та удосконалюється по різним напрямкам. Часто між окремими видами та засобами реклами нема чітких границь. Так, наприклад, новорічні рекламно-подарункові видавництва можна віднести не тільки до друкованої реклами, але і в дорівняй ступені і до рекламних сувенірів.

2. Планування рекламної діяльності. Процес прийняття рішення з рекламування складається з наступних етапів:

1 етап – ідентифікація цільового ринку (вивчення потреб, дослідження товарів підприємства, конкурентів, вивчення мети від купівлі, цінності, способу життя покупців).

2 етап – визначення цілі реклами (в залежності від цілі підприємства, стратегій маркетингу, маркетингових комунікацій)

3 етап – розрахунок бюджету.

Бюджет рекламування орієнтується на його цілі.

Методи розрахунку бюджету на рекламування:

1) Залежно від цілей та завдань фірми.

Вкладають таку суму коштів на рекламування, яка необхідна для здійснення всіх запланованих заходів.

2) Усе, що можна. Залишковий метод розрахунку. Недолік – залишку може і не бути, або він буде надто малим.

3) Визначення бюджету у відсотках від обсягу продажу.

Що більш товарів було продано за минулий період, то більші витрати на рекламу плануються в наступному періоді.

4) Метод конкурентного паритету:

Метод базується на припущенні ідентичності ринкового становища підприємства та його конкурентів.

5) Метод визначення бюджету з розрахунку на одиницю продукції.

Бюджет визначається відносно до ціни товару.

4 етап – визначення концепції рекламного звернення.

Визначення ідеї та теми рекламного звернення зумовлює всі наступні етапи планування рекламної діяльності.

5 етап – вибір засобів і носіїв реклами.

Процес формування системи каналів доставки рекламних повідомлень адресатам рекламної комунікації отримав назву медіапланування.

Процес медіапланування починається з визначення цілей реклами, цільової аудиторії, необхідний кількості рекламних контактів і передбачає прийняття рішень на двох рівнях: вибір медіаканалу і вибір медіаносія.

Медіаканал сукупність засобів поширення реклами, однотипних з погляду способу передачі інформації, які характеризуються однаковим типом спрйняття їх аудиторії (телебачення, радіо і т.п.).

Медіаносій – конкретний представник медіаканалу (конкретна телепередача, програма, радіопередача та ін.).

До основних критеріїв, які враховуються при виборі медіаканалу, відносяться:

• Максимальне охоплення цільової аудиторії;

• Відповідність каналу цілям рекламної кампанії;

• Співвідношення витрат (ефект реклами);

• Доступність каналу;

• Наявність альтернативних каналів.

Показники за якими здійснюється вибір каналів розповсюдження:

Охоплення (Reach) носія або схеми розміщення – відсоток населення або цільової аудиторії, експонований носієм рекламного звернення щонайменше один раз протягом періоду, що розглядається (наприклад, 4 тижні). Кожен представник цільової аудиторії враховується лише раз незалежно від того, скільки разів насправді протягом визначеного часу він контактував із цим носієм.

Частота (Frequency) експозиції(позначається латинською літерою f), показує, який відсоток цільової аудиторії скільки разів контактував з носієм, що містив рекламне звернення.

Кумулятивна частота (f⁺) означає кількість контактів з носієм в одиницю часу не менше певної кількості разів (3,4,5) для певної частини цільової аудиторії.

Вплив – сила, яку має рекламне звернення на покупця.

Звернення по ТБ – сильніше враження, оскільки ТБ поєднує зображення зі звуком.

Газети, журнали виглядає більш вірогідним, бо деякі групи людей мають більше довіру до преси, ніж до ТБ.

Що вища частота показу реклами, то ширше охоплення і вищі показники сили впливу. (Не треба забувати! Реклама, яка постійно потрапляє на очі покупцям, може їм набриднути та відбити бажання купувати товар).

Для визначення носіїв користуються показником – вартість звернення в розрахунку на 1000 осіб (читачів, глядачів, слухачів).

6 етап – складання графіка виходу реклами.

Розробка графіків виходу реклами передбачає визначення часу та періодичності появи реклами в засобах масової інформації, тривалість демонстрування плакатів тощо. Тут враховують частоту появи на ринку нових покупців, частоту купівель, темпи забування та сезонність товару.

Графіки використання засобів реклами:

• послідовний – рекламне звернення виходить один раз на тиждень протягом 52 тижнів або один раз на місяць протягом 12 місяцев;

• сезонний – засоби інформації використовуються найінтенсивніше в період „піка № сезонного розпродажу товарів;

• імпульсний – публікації через однакові часові інтервали;

• нерівномірний імпульсний – рекламу публікують через неоднакові часові інтервали, щоб змінити традиційні цикли попиту;

• ривок – тактика, використовується найчастіше на початку рекламної кампанії;

• спрямований імпульс – для підтримки особливих виробів з тим, щоб придбання таких у певні періоди значно зростало.

В різні періоди проведення рекламної кампанії можна застосовувати різні засоби реклами:

на початку – ТБ

наприкінці – газети та щитову рекламу

Та різну частоту показу:

на початку – ривок

наприкінці – спрямований графік за інтенсивного маркетингу або послідовний за пасивного.

7 етап – оцінювання ефективності реклами.

Економічна ефективність реклами відповідно до економічних цілей визначається за рекламним прибутком (різницею між рекламним доходом та витратами на рекламу) і рекламним доходом (зміною обсягу збуту товару, обумовленого рекламою).

Оцінку досягнення комунікативних цілей реклами отримують до початку рекламної кампанії (претестуваня) і після запуску реклами (посттестування).

Претестування проводиться для оцінювання реакції споживачів на рекламне звернення з метою вибору нацбільш ефективних з них. За допомогою методів:

• пряма оцінка з використанням вербальної шкали;

• портфельний тест (інтерв’ю, проведене після організованого показу для оцінювання того, як запам’ятовується альтернативні звернення);

• лабораторний тест, під час проведення якого для визначення емоцій, уваги застосовуються різні прилади.

Посттестування передбачає оцінювання реклами після запуску:

• тест на впізнавання реклами;

• тест на запам’ятовування реклами;

• тест на сприйняття.