Етапи пр:

1. Оцінка ситуації, яка склалась на підприємстві

2. Формування цілей кампанії

3. Визначення та вивчення цільової аудиторії

4. Вибір інструментів впливу у рамках ПР

5. Розробка бюджету кампанії

6. Проведення запланованих міроприємств

7. Контроль за проведенням кампанії з ПР

Основні риси пр:

1. Широке охоплення споживчої аудиторії

2. Розповідну форму переказу інформації, яка претендує на об’єктивність

3. Достовірність (або її ілюзія)

4. Відносно великий рівень респектабельності

5. Невизначеність у вимірі ефекту впливу

6. Орієнтованість на вирішення широкомасштабних задач, на довгострокову перспективу

7. Різноманітність використовуємих форм

8. Відносно невисока середня вартість одного контакту з цільовою аудиторією

Служби ПР можуть створюватися як у складі самого підприємства, так і окремо – консалтингові фірми, агенції тощо.

Переваги власних служб ПР:

• Власні працівники зацікавлені в успіху підприємства;

• Власні працівники можуть самостійно працювати з мас-медіа, не витрачаючи часу на погодження та консультації;

• Вони можуть вільно пересуватися в межах підприємства та мають дружні стосунки з працівниками підприємства, що створює сприятливу атмосферу для успіху внутрішніх заходів ПР;

• Залежно від розміру підприємства можна створити відділи за окремими напрямами - преса, фотоінформація, спонсоринг та інше.

Переваги незалежних служб з ПР:

• Дешевше;

• Більш досвідчені фахівці;

• Об’єктивність суджень;

• Завжди є можливість звернутись до інших агентств (якщо підприємство не задовільнює робота цього агентства).

Принципи роботи служби ПР:

• Чесність щодо підприємства та його діяльності;

• Гласність та доступність інформації;

• Своєчасність подання інформації.

3. Робота з громадськістю в період кризових ситуацій.

Одне із провідних місць у сфері паблік рилейшнз належить діяльності з прогнозування, запобігання та ліквідації криз, коли вони виникають. Цілі кризового управління полягають у з’ясуванні причин виникнення кризи. У швидкому припиненні кризи або зменшенні втрат та відновлення довіри після закінчення кризових явищ.

До кризових ситуацій відносяться:

1. Зміни державного регулювання, які матимуть негативні наслідки для підприємства;

2. Нещасні випадки, які призводять до загибелі людей;

3. Загроза банкрутства;

4. Виявлення небезпечного для життя людей дефекту товару, що потребує негайного вилучення товару з торгової мережі;

5. Зупинка виробництва або загроза такої зупинки;

6. Масовий страйк або загроза такого страйку;

7. Викриття кримінальної або недобросовісної діяльності керівництва підприємства;

8. Несподівана втрата секретної інформації;

9. Банкрутство основного постачальника;

10. Втрата основного споживача або частки ринку.

Майже всі кризові ситуації тісно пов’язані з роботою на ринку та роботою з громадськістю.

Керування кризами включає таки етапи:

1. Визначення проблеми, яка може постати перед підприємством.

2. Класифікація проблем за їхньою значущістю для підприємства.

3. Розробка стратегічних рішень щодо припинення кризи.

4. Реалізація програми дій щодо повідомлення підприємством громадськості.

5. Втілення в життя програми усунення кризи.

Найбільш відповідальним моментом у розробленні планів управління кризою є прогнозування й підготовка до кризи.

Прогнозування й підготовка до кризи включає такі дії:

• Виявлення проблем, які можуть стати кризовими;

• Опрацювання конкретного плану дій;

• Ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них;

• Визначення центру керування кризою;

• Моделювання можливих кризових ситуацій;

• Підготовка осіб, які спеціально працюватимуть з пресою;

• Опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою;

• Розроблення та передання інструктивних матеріалів керівництву (моделювання можливих кризових ситуацій, інструкції щодо контактів з пресою в цей період тощо);

• Відповідна підготовка прес-офісу, служб зв’язків з громадськістю, кадрових служб, а також консультантів.