2.3.1. Основні елементи тексту. Правила й вимоги до укладання, оформлення

Рубрикація

Будь-який документ може поділятися на частини (рубрики), які є його структурною композицією. Однак найчастіше рубрикують складні й великі за обсягом документи. Система заголовків, яка логічно й графічно структурує твір, має послідовну побудову, підпорядкованість частин, називається рубрикацією. Ці частини звичайно нумеруються, проте можуть бути й названі тощо. Ступінь складності, підпорядкованості, форма поділу залежить від обсягу, змісту, тематично-цільового призначення документа. Рубрики (заголовки) звичайно відрізняються від основного тексту документа шрифтовим (графічним) виділенням. Позначають рубрики у всьому тексті однотипно: або словесно, або безсловесно (цифрова чи літерна нумерація).

Однак найчастіше трапляються змішані (комбіновані) рубрикації, коли найвищі ступені рубрикації позначають словами, нижчі – римськими цифрами, ще нижчі — арабськими цифрами з крапкою, далі – арабськими цифрами з дужкою, великою літерою з крапкою, а найнижчі – літерами з дужкою,

Дослідники тексту найпростішим видом рубрикації назива­ють абзацний поділ. Типовий абзац повинен складатися з двох-п’яти речень, рідше – з одного простого чи складного речення, мати логічно завершену думку, яка підпорядкована мікротемі та не суперечить центральній макротемі. Проте не завжди абзац, його обсяг і логіко-тематичний виклад може бути визначаль­ним у рубрикації. Адже нумерація рубрик існує для чіткого розмежування самостійних елементів тексту та вказує на їхнє підпорядкування центральній темі.

У будь-якому випадку система рубрикації повинна бути пос­лідовною, логічною та ієрархічно (за висхідною ознакою – від вищого до нижчого) структурованою. Формуючи систему руб­рикації, треба дотримуватися правил пунктуації, використову­вати однотипні рубрики, однорідні засоби нумерації та одно­значні назви заголовків.

Від 01.01.96 в Україні діє Державний стандарт 3008-95. Згідно з вимогами цього стандарту варто дотримуватися цифрової рубрикації документа, що спрощує його обробку (навіть на комп'ютері), уніфікує його, даючи змогу уникнути словесних найменувань чи загромадження тексту літерною символізацією. За стандартом, система арабських чисел ґрунтується на чіткому поділі на частини, які включають усі цифри відповідних скла­дових частин вищих ступенів поділу.

Правила нумерації частин тексту

1. Розділи документа повинні мати порядкову нумерацію та позначатися арабськими цифрами без крапки, якщо не зазна­чено назву розділу: 1,2,3 тощо.

2. Якщо в межах розділу є підрозділи, то вони повинні мати порядкову нумерацію. У такому разі номер підрозділу склада­тиметься з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять (тобто номер подано з абзацного відступу без назви чи власне тексту), наприклад: 1.1, 1.2 тощо.

3. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кож­ного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номе­ра розділу й порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту без назви крапку не ставлять, наприклад: 1.1,1.2 або 1.1.1,1.1.2 тощо. Якщо текст поділяють тільки на пункти, то їх нумерують порядковими номерами (крім додатків).

4. Номер підпункту складається з номера розділу, порядко­вого номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядко­вого номера підпункту, відокремлених крапкою, але після номе­ра підпункту без назви крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 тощо.

5. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пунк­ти й дрібніші складники, то номер підпункту складається з номе­ра розділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою: 1.1.3, 1.2.1 тощо. Після но­мера підпункту без назви крапку не ставлять.

6. Не нумерують розділ чи підрозділ, якщо він складається з одного пункту. Таке ж правило поширюється і на пункт, як­що він складається з одного підпункту.

Вимоги до укладання заголовків

1. Назву рубрики (заголовок) пишуть великими (прописни­ми) літерами або з великої літери в називному відмінку й роз­ташовують посередині чи зліва, залежно від розміщення назви виду документа, наприклад:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про вдосконалення державного управління

інформаційною сферою

2. Крапку після заголовка, а також підзаголовка, винесено­го в окремий рядок, не ставлять (виняток становить література для дітей молодшого та середнього віку: там обов'язково після заголовка, підзаголовка ставлять крапку), наприклад:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про видавничу справу

Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсю­дження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи. Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утверджен­ню його духовності та моралі, доступу членів суспільства до загально­людських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготівників, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

3. Не можна переносити слова в заголовку. Якщо заголовок великий, то його варто поділити на кілька рядків, наприклад:

ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ

УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО

КНИГОВИДАННЯ

4. Заголовок, що складається з двох речень, потребує крап­ки після першого речення. У такому разі речення варто розмістити так, щоб крапка потрапила в середину рядка, а не на кінець, наприклад:

ЩЕ ОДИН СЮЖЕТ. ПСИХОПАТИЧНИЙ/

ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ЯК КОМПОНЕНТ

УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНОСТІ

5. Якщо заголовок поставлений у підбір з текстом, то крап­ка потрібна, наприклад: