79.Правовое регулирование таможенных платежей.

14.1.113. митні платежі - податки, що відповідно до ПК або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митне регулювання здійснюється на основі таких принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності та ефективності;

6) дотримання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб;

7) гласності та прозорості.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МКУ, ПКУ, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання цих законів. Проте якщо міжнародним договором України, укладеним у встановленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством, то застосовуються правила міжнародного договору.

Мито є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України згідно з Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. Ним визначений порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України під час ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів. Сферою дії Закону "Про Єдиний митний тариф" є єдина митна територія України.

Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Він установлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням КМУ.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за її межі, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом "Про Єдиний митний тариф".

В Україні застосовуються такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у % до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

80.Ответственность за нарушение налогового законодательства.

Глава 11. Відповідальність

Сукупність статей глави 11 ПК розділяється на дві групи.

Перша група – загальні статті, що містять визначення загального поняття податкового правопорушення, перелік санкції, правила їх застосування тощо. Норми цих статей (стст. 109–116) поширюються на всі випадки порушень податкового законодавства.

Друга група – статті 117–128, що містять склади конкретних податкових правопорушень та санкції за їх вчинення. Кожна з них застосовується у випадку вчинення передбаченого нею правопорушення.

Стаття 109. Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 111. Види відповідальності:

-фінансова;

-адміністративна; -кримінальна.

! Перелік не є вичерпним, оскільки, наприклад, посадові особи платників податків та податкових агентів можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Крім того, сам ПК передбачає за вчинення деяких податкових правопорушень певні санкції, які не можна віднести до фінансової відповідальності. Так, до суб’єктів господарювання, які порушили порядок отримання та використання торгового патенту, застосовується такий захід впливу, як припинення їх діяльності до дня сплати штрафів, а також до придбання або оформлення торгового патенту.

Суб’єктами адміністративної відповідальності за податкові правопорушення є громадяни та посадові особи. Це, наприклад, керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, на яких покладений обов’язок дотримання встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ст.163-1 КУАП). Громадяни несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи (ст.164-1 КУАП). Платники податків також можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платники податків-юридичні особи не можуть притягатися до адміністративної відповідальності. Приклади: порушення порядку подання декларацій про доходи; зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Суб’єктами кримінальної відповідальності за податкові правопорушення є громадяни та службові особи. Це, наприклад, службові особи підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори. Платники податків також можуть бути суб'єктами кримінальної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно із цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно із цим Кодексом. Платники податків-юридичні особи не можуть притягатися до кримінальної відповідальності. Приклади: легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); фіктивне підприємництво; фіктивне банкрутство.

Суб’єктами фінансової відповідальності за податкові правопорушення є платники податків-фізичні особи і юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування і на яких покладено обов’язок із сплати та зборів згідно з цим Кодексом.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства. Таким чином, поняття «фінансова санкція» рівнозначно поняттю «штраф» та «штрафна санкція». Пеня не визнається санкцією, а відтак не може розглядатися елементом фінансової відповідальності.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.