14.Основания возникновения, изменения и прекращения финансового правоотношения.

Юридические факты — действия в финансовых право­отношениях — можно подразделить на правомерные и не­правомерные.

Правомерные действия как волевое поведение, предусма­триваемое финансово-правовой нормой, делятся на:

1) ин­дивидуальные акты;

2) юридические поступки;

3) право­мерные действия, направленные на поддержку финансовых интересов государства.

Индивидуальный акт — это правомерное действие стороны финансовых правоотношений, с которой связаны юридические последствия. Например, подача налоговой декларации в налоговую инспекцию.

Юридический поступок — это правомерное действие, с которым финансово-правовая норма связывает юридические последствия в силу самого факта волевого действия. Напри­мер, налогоплательщик заявляет об обнаружении неполно­го подсчета доходов, подлежащих налогообложению.

К активным действиям как юридическим фактам могут относиться не только правомерные действия (например, благотворительные взносы в государственный или местные бюджеты), но и неправомерные действия, т.е. поведение лиц, не соответствующее предписаниям финансово-право­вых норм, приводящее к правонарушениям (нецелевое использование субвенции местным органом) и вызывающее защиту государством или органом местного самоуправления своих финансовых интересов.

И, наконец, юридические факты в виде юридических событий — это обстоятельство, не зависящее от воли людей, но влекущее за собой возникновение, изменение или пре­кращение финансовых правоотношений. Например, рож­дение ребенка дает право одному из родителей, если его месячный доход не превышает 10 минимальных заработных плат, на ежемесячное уменьшение налогооблагаемого до­хода на один необлагаемый минимум доходов граждан.

15.Субъект финансового права и субъект финансового правоотношения.

Финансовое право, регулируя относящиеся к его предмету об­щественные отношения, определяет круг участников или субъек­тов этих отношений, наделяет их юридическими правами и обя­занностями, которые обеспечивают планомерное образование, рас­пределение и использование государственных денежных фондов. Носители этих прав и обязанностей являются субъектами финан­сового права. Следует различать понятие «субъект финансового права» и «субъект (или участник) финансового правоотношения», хотя они во многом совпадают.

Субъект финансового права — это лицо, обладающее правосубъектностью, т.е. потенциально способное быть участником фи­нансовых правоотношений, поскольку оно наделено необходимы­ми правами и обязанностями. А субъект финансового правоотно­шения — это реальный участник конкретных правоотношений. Юридические права и обязанности в сфере финансовой деятельнос­ти принадлежат субъектам финансового права в силу действия фи­нансово-правовых норм, независимо от участия в конкретных пра­воотношениях. Но нельзя и противопоставлять данные понятия. Ведь субъект финансового права, вступая в конкретные правоотно­шения при реализации своих прав и обязанностей, приобретает новые свойства — он становится субъектом (участником) правоот­ношения. Но при этом он сохраняет свои качества, которыми обла­дал до вступления в них, т.е. остается субъектом финансового права.

До уваги необхідно брати правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб'єктами права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.

Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі й фінансових, є досить широким. Для всіх суб'єктів такого роду характерна організаційна єдність, яка й дає підстави називати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені: держава в цілому; державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції; органи місцевого самоврядування; підприємства, установи (у тому числі бюджетні), об'єднання тощо. У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб'єкт.

Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність.

Отже, суб'єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.

Правоздатність - це здатність бути носієм прав та обов'язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Дієздатність - це здатність самостійно реалізовувати права та обов'язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов'язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб'єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб'єктом фінансових правовідносин.

Отже, суб'єкти фінансового права - це юридичні й фізичні особи, які мають правосуб'єктність, а суб'єкт фінансових правовідносин - це реальний учасник цих правових відносин.