13.Финансовые – правовые отношения : понятия и специфика и классификация.

Держава, здійснюючи фінансову діяльність, регулює процеси, пов’язані з розподілом і перерозподілом сукупного суспільного продукту і національного доходу, впливає на процеси нагромадження капіталу. Такі відносини для держави мають першорядне значення, оскільки з матеріальної точки зору забезпечують можливість виконання її завдань і функцій. Тому за допомогою норм права вона прагне належно організувати і врегулювати такі суспільні зв’язки, надає їм відповідних форм і змісту, в результаті чого такі відносини стають фінансово-правовими.

Фінансові правовідносини є юридичною формою вираження й закріплення фінансових (економічних) відносин, що можуть існувати лише в правовій формі. Поза правовідносинами фінансова діяльність нездійсненна, оскільки тільки за умови закріплення і взаємозалежності юридичних прав і обов’язків суб’єктів, що реалізуються за можливості державного примусу, можливі створення відповідних фондів фінансових ресурсів, розподіл і належне використання фінансових ресурсів відповідно до намічених цілей, планів і програм.

Фінансові правовідносини, як і будь-які, мають такі загальні ознаки:

- виникають на основі норм фінансового права, якими закріплюється та модель поведінки для сторін правовідносин, яка згодом буде реалізована у фінансових правовідносинах;

- характеризуються наявністю у сторін суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

Крім того, фінансові правовідносини мають особливості, зумовлені специфікою предмета і методу фінансового права:

- причиною, першоосновою виникнення, зміни й припинення фінансових правовідносин є фінансова діяльність держави, що є планомірним процесом мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання державних завдань і функцій.

- фінансові правовідносини мають майновий, або грошовий, характер. Усі фінансові правовідносини виникають і розвиваються саме під час формування, розподілу і витрачання коштів, потрібних для реалізації завдань як соціально-економічного розвитку, так і безпеки й обороноздатності країни та ін. Тому майновий характер фінансових правовідносин означає реальний, відповідно організований рух грошових коштів, результатом якого стає створення й використання фондів коштів.

- однією зі сторін фінансових правовідносин завжди виступає держава в особі уповноваженого державного органу / органу місцевого самоврядування. Здійснюючи фінансову діяльність, держава зацікавлена в ефективності й раціональності процесів мобілізації, розподілу, використання фінансових ресурсів, тому для задоволення потреб публічного характеру вона наділяє свої органи владними повноваженнями, у результаті чого фінансові правовідносини реалізуються за принципом "команда-виконання": державні органи видають розпорядження, обов’язкові для виконання іншими учасниками цих правовідносин. Крім того, держава визначає коло, права та обов’язки (правовий статус) суб’єктів фінансових правовідносин. Тому, фінансові правовідносини мають державно-владний характер і в них не буває рівності сторін.

- фінансові правовідносини виникають, змінюються і припиняються завжди на підставі закону (фінансово-правового акта), а не за волевиявленням сторін. Держава, з огляду на важливість цих відносин, регулює їх, видаючи закон - акт, що має вищу юридичну чинність. Відповідно і зміна або припинення таких відносин можливі тільки згідно з таким актом. Так, згідно ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Тому виникнення і розвиток фінансових правовідносин прямо і безпосередньо визначаються фінансово-правовими нормами (законами), вони не можуть виникати і розвиватися на власний розсуд сторін, на підставі договорів.

Отже, фінансові правовідносини можна визначити як урегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів і мають державно-владний і майновий характер.

По материальному содержанию они делятся, в зависимости от подотрасли, раздела, института финансового права:

* бюджетные правоотношения - по поводу формирования, распределения, использования фондов денежных средств через бюджеты всех уровней; * налоговые правоотношения - по поводу установления, введения и взимания налогов, а также отношения, возникающие в процессе осуществления налогового контроля и привлечения к ответственности за совершение налогового правонарушения;

* неналоговые правоотношения - по поводу внесения обязательных и добровольных платежей в Государственный и местный бюджеты, государственные целевые фонды, внебюджетные фонды, которые вносятся юридическими и физическими лицами, имеют, как правило, целевой, возмездный или компенсационный характер и не зависят от дохода (прибыли) плательщика;

* финансовые правоотношения в области государственного и муниципального кредита - по поводу формирования, функционирования и погашения государственного и муниципального внутреннего долга;

* финансовые правоотношения в области страхования;

* правоотношения, возникающие при осуществлении государственных расходов, в том числе и при сметно-бюджетном финансировании;

* финансовые правоотношения в области банковской деятельности; * финансовые правоотношения, возникающие в области денежного обращения и расчетов; * валютные правоотношения - в сфере обращения валюты и валютных ценностей, а также осуществления соответствующими органами валютного регулирования и валютного контроля.

По субъектам финансового правоотношения делятся на:

* возникающие между органами государственной власти; между органами государственной власти и управления общей компетенции; * между вышестоящими и нижестоящими органами государственного управления, в том числе финансово-кредитными органами;

* между предприятиями, учреждениями, организациями, министерствами и ведомствами; * между финансовыми органами и предприятиями, учреждениями, организациями; * между финансовыми органами и гражданами;

* между самими финансово-кредитными органами.