45. Перспективи розвитку комп'ютерних навчальних систем.

Одним з найбільш яскравих проявів технічного прогресу у галузі навчання є впровадження комп’ютерних засобів. У наш час з’явилися технології, завдяки яким можливості комп’ютера перейшли на якісно новий рівень.

Застосування у навчанні набувають глобальні комп’ютерні мережі, зокрема Інтернет, які дозволяють миттєво отримувати інформацію майже з будь-яких куточків світу. Доступ до засобів зв’язку спростився і полегшився такою мірою, що зараз опанування засобами телекомунікацій стає складовою загальної ерудиції та належного рівня підготовки учня середньої школи.

Використання у навчанні засобів, які надають глобальні мережі, може виявлятися одразу по декількох напрямках. По-перше, з'явилася можливість залучати для роботи з навчальним матеріалом інформацію, що знаходиться на віддалених носіях, наприклад, з електронних банків даних, довідників та електронних бібліотек. По-друге, виникли передумови обміну інформацією людей, які знаходяться у різних куточках світу. Це надає можливості для таких форм навчання, як спільна творчість школярів, створення своєрідних “гуртків по інтересах”, поширення набуває й феномен дистанційного навчання.

Особливо великий вплив здійснює розвиток мережі Інтернет на галузь засобів навчання. У зарубіжних країнах, наприклад, набувають все більшої популярності так звані “ресурсні центри”. Ці центри поширюють інформацію про те, які з’явилися нові засоби навчання, містять їх переліки та опис, методичні вказівки для вчителів стосовно використання засобів, а також інформацію відносно того, як можна замовити для шкіл ті чи ті види засобів [3]. Зараз ці центри мають репрезентацію у вигляді відповідних Інтернет-сторінок. За допомогою звертання до вказаних сторінок можна отримати посилання на необхідну спеціальну літературу або скористатися довідниками та підручниками з певних питань, віднайти інші Інтернет-адреси, що пов’язані з висвітленням відповідної галузі. Інформація з ресурсних центрів може виявитися дуже доречною для вчителів та учнів, оскільки там можна знайти корисні відомості, останні новини стосовно викладання різноманітних предметів, наприклад, програми навчальних телепередач, а також отримати кваліфіковані поради щодо використання відповідних засобів навчання

46. Подання інформації в комп’ютерах.

Для того, щоб зрозуміти, як подається (кодується) інформація в комп'ютері, потрібно знати структуру його внутрішньої (оперативної) пам'яті, основні її струк турні одиниці. Такими структурними одиницями є біт, байт та машинне слово. З попереднього матеріалу відомо, що інформація подається в комп'ютері у двійковому коді і що один символ цього коду («0» або «1») несе 1 біт інформації Бітом називають і чарунку пам'яті, що зберігає один двійковий знак (тобто один біт інформації). Отже, внутрішня пам'ять комп'ютера має дискретну бітову структуру. Вісім підряд розташованих бітів пам'яті утворюють байт. В одному байті пам'яті зберігається один байт інформації. Всі байти внутріш­ньої пам'яті пронумеровано — кожен байт пам'яті має свою унікальну адресу. Нумерація адрес починається з нуля і подається у двійкових кодах. Для компактного подання адрес використовують також 16-кову систему числення. Більшою структурною одиницею внутрішньої пам'яті є машинне слово.

Машинне слово — це найбільша послідовність байтів, яку процесор може опрацьовувати як єдине ціле. Довжина машинного слова може бути різною — 1, 2, 4, 8 байтів і т. д.

Отже, машинне слово складається зі скінченної кількості байт. Адреса машин­ного слова завжди дорівнює адресі молодшого байта, який входить до цього слова. Запис інформації до пам'яті, а також зчитування інформації з пам'яті виконується за адресами машинних слів. Адресність і довжина машинного слова дають мож­ливість обрахувати інформаційний обсяг внутрішньої пам'яті комп'ютера.

Подання числових даних (цілих та дійсних чисел).

Під час проведення математичних розрахунків числа всередині комп'ютера можуть бути подані у природній (з фіксованою крапкою) чи нормальній (з пла­ваючою крапкою) формах запису.

Для запису чисел у природній формі машинне слово ділиться на два фік­совані поля (частини). Перше поле відводиться для запису цілої частини числа, друге — дробової.

Недолік цього способу — малий діапазон подання чисел і необхідність їх масштабування. У цій формі в сучасних ПК записуються тільки цілі числа.

Для подання чисел у пам'яті комп'ютера використовують спеціальні двій­кові коди: прямий, обернений та доповняльний.

Прямий код. Для його одержання треба у даному двійковому цілому числі знак «+» замінити символом «0», а знак «-» — символом «1».

Обернений код цілого n-розрядного числа.

Доповняльний код цілого n-розрядного числа .

Для додатніх чисел доповняльний код співпадає з прямим.

Доповняльний код цілого від»много числа можна одержати за таким алгоритмом:

1. у знаковий розряд записати 1;

2. «у цифрових розрядах одиниці замінити нулями, а нулі одиницями;

3. № до наймолодшого розряду одержанного результату (обернений код) додати 1.

Обернений та доповняльні коди використовують для виконання арифметичних дій. При цьому дію віднімання замінюють дією додавання обернених або доповняльних кодів

Кодування графічних та звукових даних у пам’яті комп’ютера.

. Кодування графічної інформації в комп'ютері.Графічні зображення на папері, фото- чи кіноплівці подаються в аналоговій формі. Для перетворення такої аналогової інформації в дискретну (цифрову) використовують сканер. У результаті сканування інформація про зображення перетворюється у відповідний цифровий формат (двійковий відеокод), який записується і зберігається в оперативній пам'яті комп'ютера (ОЗП чи RAM). Частину ОЗП, яка зберігає відеоінформацію, називають відеопам 'яттю. Інфор­мація про графічне зображення, подана у двійкових кодах, може також збері­гатися у відповідних файлах — графічних файлах. Графічна інформація, запи­санав ОЗП, перетворюється у зображення на екрані за допомогою відеоси-Істеми, яка складається з відеокарти (відеоконтролера) та монітора (дисплея). Основними складовими відеокарти є відеопам'ять та графічний прискорювач (дисплейний процесор). Інформація записується у відеопам'ять відеокарти і одразу ж відтворюється на екрані внаслідок неперервної роботи дисплейного процесора, який керує роботою монітора. Зміна зображення («картинки») на екрані — це зміна вмісту відеопам'яті відеоконтролера. Для відтворення графічної інформації найчастіше використовують растро­ві монітори. Екран растрового монітора розбитий на фіксоване число точок, які утворюють матрицю («растр») із фіксованими числами рядків і стовпців

Растрові монітори працюють у прямокутній системі координат. Кожен елемент зображення — піксель (від англійського pixel) характеризується координатами — парою чисел (х, у). Кіль-кість пікселів по горизонталі і вертикалі тхп називається роздільною здатні­стю монітора.

Якість растрового зображення на екрані монітора залежить від його роз­дільної здатності, кількості кольорів (палітри) та розміру екрана.

Кількість бітів, які треба виділити для збереження кольору однієї точки (пікселя), називається глибиною кольору.

. Кодування звукової інформації

Із фізичної точки зору звук в аналоговій формі — це коливання у певному діапазоні частот, яке передається звуковою хвилею через повітря чи інше пружне середовище. Процес перетворення звуку у цифрову дискретну форму відбу вається за такою схемою:

звукова хвиля —»мікрофон —> змінний електричний струм (аналогова інфор мація) -> аналогово-цифровий перетворювач (аудіоадаптер чи звукова плі та) —> двійковий код (дискретна цифрова інформація).

Одержаний двійковий код записується і зберігається в пам'яті комп'ютера. Процес відтворення звукової інформації, що зберігається у двійковому форма­ ті в пам'яті комп'ютера, відбувається за схемою: Щ

ОЗП(оперативно запам»ятовуючий пристрій) — двійковий код —> аналогово-цифровий перетворювач — змінний електричний струм —> динамік — звукова хвиля.

Аналогово-цифровий перетворювач (аудіоадаптер чи звукова плата) — це спеціальний пристрій, призначений для перетворення електричних коливань звукової частоти (аналогові сигнали) у числовий двійковий код (цифрові дис­кретні сигнали) при введені звуку в оперативну пам'ять комп'ютера і для оберненого перетворення при відтворенні звуку.

Якість комп'ютерного звуку визначається частотою дискретизації та розрядністю. Частота дискретизації — це кількість вимірювань вхідного сигналу за 1 секунду.

Розрядність — це число бітів у регістрі аудіоадаптерів. Вона визначає точність вимірювань вхідного сигналу. Чим бі­льша розрядність, тим більша точність кожного окремого перетворення (за методом дискретизації) в число.

Файл, у якому інформація закодована вищевказаним способом, називаєть­ся аудіофайлом.

Поняття про архівацію даних.

Архівація даних -- це процес стискування інформації (файлів, груп файлів, каталогів, цілих дисків) з метою економії дикого простору та захисту її від несанкціонованого доступу.

Методи стиснення даних без втрат

На сьогодні розроблено багато способів стиснення без втрат, в основі їх лежать такі методи кодування:

• Групове кодування RLE (Run Length Encoding) – один з найстаріших методів стиснення, який використовується в основному для архівації графіки.

• Кодування Хаффмана (анг. Huffman) – в основі лежить той факт, що деякі

• символи в тексті можуть траплятись частіше середньої частоти повторень, а інші – рідше.

• Кодування Лемпеля-Зіва (англ. Lempel, Ziv) – використовує факт неодноразового повторення фрагментів тексту, тобто послідовностей байтів.

Практично всі популярні програми-архіватори без втрат (ARJ, RAR, ZIP тощо) використовують методи Лемпеля-Зіва і Хаффмана (так званий алгоритм LZH – за початковими літерами прізвищ авторів).

47)

Протокол — це спосіб взаємодії, обміну даними між комп'ютерами при роботі у мережі. Щоб різні комп'ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією мовою», тобто використовувати однакові протоколи.

Основні протоколи мережі інтернет:

• Основними протоколами, якi забезпечують i контролюють правильнiсть проходження iнформацiї мережею є протоколи TCP i IP (Transmission Control Protocol i Internet Protocol — протокол керування передачею даних та мiжмережний протокол). Вони задають правила розбиття даних, що передаються, на окремi порцiї (пакети), супроводжують їх керувальною iнформацiєю (заголовком), яка складається задреси вiдправника й одержувача, порядкового номера порцiї, слiдкують за тим, щоб у процесi передачi не з’явилися помилки (у разi помилки пакет вiдправляється повторно), на комп’ютерi одержувачi збирає пакети й вiдсилає iнформацiю про їх проходження мережею: успiшному (безпомилковому) або з помилками.

• Інтернет має рiзноманiтнi iнформацiйнi ресурси. Запит клiєнта до того чи iншого ресурсу формується вiдповiдно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету iснує свiй. Так, для роботи у WorldWideWeb необхiдний протокол HTTP (HyperText Transport Protocol — протокол передавання гiпертексту). Для доступу до файлових ресурсiв застосовується протокол FTP тощо.

• FTP (File Transfer Protocol—протокол передавання файлiв)—передавання програм i файлiв даних мiж комп’ютерами глобальної мережi. Протокол FTP зазвичай використовується для того, щоб зробити файли доступними для завантаження, але з його допомогою можна також завантажувати веб-сторінки в ході створення веб-сайту, або цифрові зображення — на сайт обміну зображеннями.

• Найбiльш часто використовуваний тип з’єднання - SLIP/PPP . Комп’ютер користувача за допомогою модема й телефонної лiнiї приєднується до комп’ютера_шлюзу провайдера, що має вихiд в Internet. Обмiн комп’ютера користувача зкомп ’ютером_шлюзом здiйснюється за протоколом SLIP (Serial Line Internet Protocol) чи РРР (Point_to_Point Protocol). Комп’ютер користувача одержує IP_адресу й може користуватися всiма сервiсами,що надає провайдер.

48)

URL

Нагадаємо, що комп’ютери в Інтернетi зв’язуються за допомогою протоколу TCP/IP, знаходячи один одного за IP-адресою. Наочна система адресацiї заснована на доменних iменах. За допомогою доменних iмен записуються адреси ресурсiв у Інтернетi. Вiдповiдний запис називається URL.

URL (Uniform Resource Locator — унiфiкований локатор ресурсу) — це певна система iмен для iдентифiкацiї ресурсiв у Інтернетi.

Будь-яка iнформацiя, розмiщена в ньому, має свiй URL.

У запису URL зазначаються такi данi (злiва направо):

протокол доступу до ресурсу (HTTP, FTP тощо);

доменне iм’я сервера, на якому розмiщено ресурс;

адреса порту, використовуваного для зв’язку;

специфiкацiя ресурсу на жорсткому диску сервера (шлях до файла, його iм’я та мiтка).

Наприклад URL для web-сторiнки:

http://www.freesoft.ru

URL може складатися златинських лiтер (а—z), цифр (0—9)

й iнших знакiв, крiм символiв, якi мають спецiальне призначення

([]{} | \ ‘).

49)

IP-адреси

Усi комп’ютери, пiдключенi до Інтернету, знаходять один одноготв автоматичному режимi. Люди взагалi не беруть участi в пересиланнi повiдомлень завдяки тому, що кожний комп’ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка називається IP-адресою. IP-aдpeca — запис, який точно визначає мiсцезнаходження комп’ютера в Інтернетi i є записом чотирьох чисел у дiапазонi вiд 0 до

255, вiддiлених крапками, наприклад, 220.15.68.33.

Запис IP_адреси складається нiби здвох частин: перша означає адресу пiдмережi Інтернету, до якої пiдключено вузол, а друга — адресу локального вузла всерединi пiдмережi.

IP_адреси серверiв мають бути зареєстрованi спецiальною службою iмен. Реєстрацiя — це просто занесення IP_адреси i доменного iменi до каталогу. Індивiдуальна IP_адреса надається також комп’ютеру клiєнта пiд час його пiдключення до провайдера Інтернету. Надання адреси клiєнту вiдбувається автоматично, i клiєнт може не знати своєї IP-адреси.

Доменнi iмена DNS

IP_адреси зручнi для iдентифiкацiї комп’ютерiв в Інтернетi, але неприйнятнi для роботи користувачiв (не наочнi, погано запам’ятовуються, велика ймовiрнiсть помилки при введеннi). Тому замiсть числових IP_адрес застосовується лiтерна система доменних iмен DNS (Domain Name Server — доменне iм’я сервера). Згiдно зцiєю системою iм’я кожного web_сервера є послiдовнiстю слiв, роздiлених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне iм’я однозначно визначає сервер в Інтернетi й складається за iєрархiчним принципом.

На найвищому рiвнi (домен верхнього рiвня) звичайно розташовується назва країни, наприклад uk (Велика Британiя), ru (Росiя) або uа (Україна). Але частiше замiсть назви країни ставиться скорочення, вiдповiдне типу органiзацiї, якiй належить домен: com (комерцiйний домен), gov (урядовий), mil (вiйськовий), edu (освiтнiй), net (мережний), org (iнших органiзацiй).

У результатi доменне iм’я сервера (простiше домен) може мати такий вигляд: kyivstar.net — сервер оператора мобiльного зв’язку, домен верхнього рiвня net; referat. ru — сервер рефератiв, країна ru (Росiя). Вiдповiднiсть мiж IP_адресами й доменними iменами встановлюється за допомогою баз даних, розмiщених на спецiальних DNS_серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхiдну для функцiонування системи доменних iмен.

50)

Гiпертекстовi документи у WWW подаються у виглядi web-сторiнок. Web_сторiнка звичайно мiстить рiзноманiтну iнформацiю: текст, графiку, звуки, вiдео. На нiй є видiленi слова або графiчнi зображення, якi пiдсвiчуються певним свiтлом i на яких покажчик мишi звичайно перетворюється на зображення руки з пiднятим вказiвним пальцем, — це i є посилання. Будь_яке посилання — це вхiд

до iншого документа: клацання мишею по посиланню вiдкриває той, на який воно вказує.

Звичайнi текстовi документи, як вiдомо, готуються у текстових форматах (розширення txt, doc тощо). Web_документ також має свiй формат (розширення htm або html), який визначається мовою

роз мiтки HTML (приклад коду web_сторiнки). Якщо iснує WorldWideWeb, то мають iснувати й програми перегляду її ресурсiв. Програми, якi вiдображають документи Web на екранi, називаються браузерами (або броузерами). Слово «браузер» походить вiд англiйського browse—«читати безладно». Існує багато браузерiв: деякi з них можуть працювати лише з текстами, iншi — вiдображають графiку, але мають обмеженi засоби навiгацiї тощо. Та безумовним лiдером у цiй галузi є програми Opera,Microsoft Internet Explorer, Fire Fox.

Веб-сайт (англ. website, місце, майданчик в інтернеті), також сайт (англ. site, місце, майданчик) — сукупність веб-сторінок, доступних у Інтернеті, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.

Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернеті, за яким закріплена адреса, що ідентифікує його в мережі (FTP-site, WWW-site тощо).

Набір зв'язаних між собою інформаційних онлайнових ресурсів, призначених для перегляду через комп'ютерну мережу за допомогою спеціальних програм — браузерів. Веб-вузол може бути набором документів в електронному вигляді, онлайновою службою. Наприклад, набравши www.webcreativestudio.com ми побачимо першу сторінку веб-сайту студії вебкріейтів.

Веб-се́рвер (англ. Web Server) — це сервер, що приймає HTTP-запити від клієнтів, зазвичай веб-браузерів, видає їм HTTP-відповіді, зазвичай разом з HTML-сторінкою, зображенням, файлом, медіа-потоком або іншими даними. Веб-сервер — це основа Всесвітньої павутини.

Веб-сервером називають як програмне забезпечення, що виконує функції веб-сервера, так і комп'ютер, на якому це програмне забезпечення працює.

Клієнти дістаються веб-сервера за URL адресою потрібної їм веб-сторінки або іншого ресурсу.

51)

У перекладi занглiйської World Wide Web буквально означає «павутиння, що поширюється по всьому свiту». WorldWideWeb—це глобальна система поширення гiпертекстової iнформацiї, яка використовує для транспортування канали Інтернет. Гiпертекст — це спосiб органiзацiї тексту, графiки й iнших даних, у якому елементи даних пов’язанi мiж собою. Пов’язанi можуть бути як елементи одного документа, так i рiзних документiв. Гiпертекстова структура є основою World Wide Web. Нинi WWW задовольняє iнформацiйнi потреби найширших верств населення, включаючи сотнi тисяч вузлiвWeb. На кожному вузлi можуть розмiщатися тисячi й сотнi тисяч документiв, їхня загальна кiлькiсть у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює величезна армiя спецiалiстiв i аматорiв у рiзних куточках земної кулі.

WWW (World Wide Web, "Всесвiтнє павутиння") складається з комп'ютерiв, що надають графiчний доступ до iнформацiї, яка зберiгається на них. Спроможнiсть берегти мультимедiйну iнформацiю, таку, як вiдео, аудiо, картинки i звуки, робить WWW унiкальним засобом тиражування iнформацiї. WWW-сервер являє собою комп'ютер, на якому працює визначене програмне забезпечення, що надає можливiсть користувачам Internet пiд'єднуватися i користуватися WWW-ресурсами цього комп'ютера для пошуку i вибору iнформацiї.

Якщо iснує WorldWideWeb, то мають iснувати й програми перегляду її ресурсiв. Програми, якi вiдображають документи Web на екранi, називаються браузерами (або броузерами). Слово «браузер» походить вiд англiйського browse—«читати безладно». Існує багато браузерiв: деякi з них можуть працювати лише з текстами, iншi — вiдображають графiку, але мають обмеженi засоби навiгацiї тощо. Та безумовним лiдером у цiй галузi є програми Opera,Microsoft Internet Explorer, Fire Fox.

Наведемо основнi можливостi браузера Internet Explorer щодо роботи зрiз номанiтними документами i файлами.

• Вiдображення не лише текстової iнформацiї, а й вiдтворення звуку, анiмацiї, вiдео.

• Перехiд до web_сторiнок, якi переглядалися ранiше (за допомогою кнопок Назад i Вперед).

• Автоматичне створення списку вузлiв, якi вiдвiдувалися ранiше.

• Вiдстежування вибраних web_сторiнок шляхом накопичення ярликiв у системнiй папцi Избранное.

• Пошукweb_вузлiв за заданими ключовими словами або фразами.

• Internet Explorer виконує роль менеджера файлiв (аналогiчно програмi Проводник зWindows).

Браузер дозволяє однаково легко вiдкривати web-сторiнки i файли, якi зберiгаються на жорсткому диску. Водночас у вiкнi Internet Explorer можуть вiдображатися текстова i графiчна iнформацiя, вiдтворюватися звуки, вiдео.

52)

ЕС — нагромадження досвiду, знань, умiнь експертiв, їхнє структурування й зберiгання, актуалiзацiя за допомогою ЕОМ (електронна обчислювальна машина) з метою одержання експертних суджень щодо рiзних проблем заданої областi.

Відомі експертні системи:

• CLIPS — мова програмування, використовується для створення експертних систем

• Dendral — аналіз даних мас-спектрометрії

• Dipmeter Advisor — аналіз даних, отриманих під час пошуку нафти

• Jess — від англ. Java Expert System Shell, оболонка експертних систем на Java. Рушій CLIPS реалізований на мові програмування Java, використовується для створення експертних систем

• MQL 4 — MetaQuotes Language 4, спеціалізована мова програмування для опису фінансової стратегії

• Mycin — діагностика інфекційних хвороб крові та рекомендація антибіотиків

• Prolog — мова програмування, використовується для створення експертних систем

• R1 (експертна система)/XCon — обробка замовлень

• SHINE Real-time Expert System — від англ. Spacecraft Health INference Engine, рушій для отримання даних про стан і безпеку космічного корабля

• STD Wizard — експертна система для рекомендації та вибору медичних аналізів (діагностики)

Експертна система відрізняється від інших прикладних програм наявністю таких ознак:

• Моделює механізм мислення людини при застосуванні для розв'язання задач в цій предметній області. Це істотно відрізняє експертні системи від систем математичного моделювання або комп'ютерної анімації. Однак, ЕС не повинні повністю відтворювати психологічну модель фахівця в цій області, а повинні лише відтворювати за допомогою комп'ютера деякі методики розв'язання проблем, що використовуються експертом.

• Система, окрім виконання обчислювальних операцій, формує певні висновки, базуючись на тих знаннях, якими вона володіє. Знання в системі, зазвичай, описані деякою спеціалізованою мовою і зберігаються окремо від програмного коду, що формує висновки. Компонент збереження знань прийнято називати базою знань.

• Під час розв'язання задач основну роль відіграють евристичні і наближені методи, що, на відміну від алгоритмічних, не завжди гарантують успіх. Евристика, в принципі, є правилом впливу (англ. rule of thumb), що в машинному вигляді відображає деяке знання, набуте людиною разом із накопичуванням практичного досвіду розв'язання аналогічних проблем. Такі методи є наближеними в тому сенсі, що, по-перше, вони не потребують вичерпної вихідної інформації, а, по-друге, існує певний ступінь впевненості (або невпевненості) в тому, що запропонований розв'язок є правильним.

Експертні системи відрізняються і від інших видів програм із галузі штучного інтелекту.

• Експертні системи застосовуються для предметів реального світу, операції з якими зазвичай вимагають великого досвіду, накопиченого людиною. Експертні системи мають яскраво виражену практичну направленість для застосування в науковій або комерційній сфері.

• Однією з основних характеристик експертної системи є її швидкодія, тобто швидкість отримання результату та його достовірність (надійність). Дослідницькі програми штучного інтелекту можуть бути і не дуже швидкими, натомість, експертна система повинна за прийнятний час знайти розв'язок, що був би не гіршим за розв'язок, що може запропонувати фахівець в цій предметній області.

• Експертна система повинна мати можливість пояснити, чому запропоновано саме цей розв'язок і довести його обґрунтованість. Користувач повинен отримати всю інформацію, необхідну йому для того, аби переконатись в обґрунтованості запропонованого розв'язку.

53)

Реляційна база даних це база даних, побудована на основі реляційної моделі, тобто БД, що має табличний спосіб вистави даних, а на зовнішньому рівні, що задається набором однорідних таблиць. Кожний об'єкт записується рядком у таблиці. Рядок називається записом. Запис складається з полів різного типу.

Реляційна база даних створюється й потім управляється за допомогою спеціальних засобів — реляційних систем керування базами даних (РСУБД).

Історично РБД діляться на:

• РБД (РСУБД), створені для дуже більших (більше 1 Гбайт) баз даних архітектури « клієнт-сервер». Перші розробки виконані для більших комп'ютерів IBM, у яких використовується мова SQL;

• РБД (РСУБД), створені спеціально для ПК, типу dbase, у яких архітектура така, що база й користувач перебувають на одному комп'ютері.

У цей час намітилася тенденція їх зближення. Так, у СУБД другого типу вводиться мова SQL, що дозволяє взаємодія БД різного типу.

Відношення реляційної бази даних діляться на два класи: об’єктні та зв’язні. Об’єктне відношення зберігає дані про об’єкти (екземпляри сутності). В об’єктному відношенні один (або декілька) з атрибутів однозначно ідентифікують об’єкт. Такий ключовий атрибут називається (одиничним чи множинним) ключем відношень або первинним атрибутом. Ключ, як правило, знаходиться у першому стовпці. Інші атрибути функціонально залежать від даного ключа. Ключ може включати кілька атрибутів (складний ключ). В об’єктному відношенні атрибути не повинні дублюватися. Це основне обмеження в реляційній базі даних для збереження цілісності даних. Зв’язне відношення зберігає ключі двох чи більше об’єктних відношень, тобто по ключах встановлюються зв’язки між об’єктами відношень. Зв’язне відношення може мати і інші атрибути, які функціонально залежать від цього зв’язку. Ключі в зв’язних відношеннях називаються зовнішніми (сторонніми) ключами, оскільки вони є первинними ключами інших відношень.

Умови і обмеження, які накладаються на відношення реляційних баз даних на табличному рівні представлення, можна сформулювати наступним чином:

· не може бути однакових первинних ключів, тобто всі рядки (записи) повинні бути унікальними;

· всі рядки повинні мати однакову типову структуру;

· імена стовпців в таблиці повинні бути різними, а значення стовпців повинні бути однотиповими;

· значення стовпців повинні бути атомарними, тобто не можуть бути компонентами інших відношень;

· повинна зберігатися цілісність для зовнішніх ключів;

· порядок розміщення рядків у таблиці неістотний - він впливає лише на швидкість доступу до потрібного рядка.

54)

Системи штучного інтелекту — галузь науки, яка займається теоретичними дослідженнями, розробленням і застосуванням алгоритмічних та програмно-апаратних систем і комплексів з елементами штучного інтелекту та моделюванням інтелектуальної діяльності людини. Система штучного інтелекту використовує знання (знає як опрацьовувати факти), а не дані (що використовується в робототехніці та інтелектуальних комп’ютерних іграх); вміє розпізнавати образи і зміст мови.

«Штучний інтелект» — образна назва галузі досліджень, що являє собою сукупність методів і засобів аналізу розумової діяльності людини й конструювання технічних систем, спроможних виконувати завдання, які раніше вважалися прерогативою людського мозку.

Сучасні дослідження з штучного інтелекту розвиваються, головним чином, у таких напрямах:

1) створення теорії проектування кібернетичних та обчислювальних систем, у тому числі систем штучного інтелекту;

2) створення моделей розуму;

3) створення сучасних програмних систем для імітації інтелектуальної діяльності людини;

4) розробка традиційних засобів штучного інтелекту (розпізнавання зображень, мовних конструкцій, прийняття рішень, моделювання інтелектуальних функцій поведінки, обробка нечислових конструктивів, тощо);

5) розробка інтелектуальних систем та технологій керування. У деяких з цих напрямків отримані важливі наукові результати.

Характеристика систем штучного інтелекту:

1) наявність у них власної внутрішньої моделі зовнішнього світу; ця модель забезпечує індивідуальність, відносну самостійність системи в оцінці ситуації, можливість семантичної і прагматичної інтерпретації запитів до системи;

2) здатність поповнення наявних знань;

3) здатність до дедуктивного висновку, тобто до генерації інформації, що у явному виді не міститься в системі; ця якість дозволяє системі конструювати інформаційну структуру з новою семантикою і практичною спрямованістю;

4) уміння оперувати в ситуаціях, зв'язаних з різними аспектами нечіткості, включаючи “розуміння” природної мови;

5) здатність до діалогової взаємодії з людиною;

6) здатність до адаптації.

55)

Розширений фільтр дозволяє створювати складні критерії відбирання записів. Порядок створення розширеного фільтру:

• Відкрити таблицю, запит або форму.

• Вибрати меню Записи/Фильтр/Расширенный фильтр. У результаті відкриється вікно, схоже на вікно конструктора запитів.

• Додати поле або поля, для яких будуть задані умови для відбирання записів.

• Задати порядок сортування.

• Задати шукане значення або ввести вираз у рядок Условие отбора для кожного поля. Вираз можна ввести безпосередньо у комірку, або з використання будівника виразів.

• Вибрати меню Записи/Применение фильтра або натиснути на відповідну кнопку панелі інструментів.

Порядок створення звичайного фільтру:

1) Відкрити таблицю, запит або форму.

2) Вибрати меню Записи/Фильтр/Изменить фильтр або натиснути на відповідну кнопку .

3) На екрані з’явиться таблиця для введення критеріїв (рис. 10.148). У відповідних полях увести умову відбору записів. Для уведення значень розкрити список та вибрати потрібне значення. Для уведення виразу можна використовувати будівник виразів. Для пошуку записів, які повинні містити в конкретному полі порожні або непорожні значення, необхідно увести вираз IS NULL або IS NOT NULL.

Запити:

Майстер ПРОСТОЙ ЗАПРОС на основі кількох пов’язаних таблиць або запитів дозволяє створювати запити двох типів: ПОДРОБНЫЙ та ИТОГОВЫЙ. Майстер ПЕРЕКРЕСТНЫЙ ЗАПРОС створює запит із статистичними розрахунками (суми, середні значення, кількість записів тощо). Такий запит дуже схожий на зведену таблицю EXCEL.

Порядок створення нового запиту за допомогою конструктора:

1)Вибрати вкладинку Запросы, натиснути на кнопку Создать та вибрати Конструктор.

2)З’явиться вікно діалогу для додавання таблиць або запитів таке саме, як і під час встановлення зв’язку між таблицями (рис. 10.127), в якому треба вибрати потрібні таблиці.

3)Вибрати поля, які повинні з’являтися у запиті.

4)Задати порядок сортування.

5)Визначити умови відбирання записів.

6)Якщо потрібно, створити розрахункові поля.

7)Зберегти запит.

56)

Використання автофільтра

Виділіть довільну комірку у списку та виконайте команду горизонтального меню Дані, спадаючого меню «Фільтр»/ «Автофільтр». У кожній комірці рядка — структури бази даних — з’явилися списки. У кожному з них є усі наявні в цьому стовпці бази даних значення,а також елементи, які формують правила фільтрації:

Використання розширеного фільтра:

•• Виділіть комірку поза списках даних. Запишіть туди заголовок стовпця, по якому бажаєте провести фільтрацію. Коміркою нижче введіть умову по цьому стовпцю, яку ви бажаєте накласти на

інформацію бази даних.

•• Виконайте команду горизонтального меню «Дані», спадаючого меню «Фільтр»/ «Розширений фільтр». У вікні, яке з’явилось на екрані, потрібно задати діапазон комірок аркуша та діапазон комірок фільтру.

•• Повернути на екран усі записи можна, виконавши команду горизонтального меню «Дані», спадаючого меню «Фільтр»/ «Повернути усе».

Створення запитів для пошуку даних у формі

У вікні форми натискається кнопка Критерии і заповнюється шаблон запиту: у відповідному полі записується одна умова — простий критерій або у декількох полях записується декілька умов — складений критерій. Складний та обчислювальний критерій у формах використовувати не можна.

57)

Найпростiше реалiзувати пошук потрiбної iнформацiї, якщо вiдома адреса ресурсу. Однак часто така адреса невiдома. Тодi користуються пошуковими системами (каталогами i покажчиками).

Пошукова система — це сайт, який дає змогу вiдшукати потрiбний iнформацiйний ресурс у web_просторi за темами (спорт, книги, новi фiльми, музика, погода тощо) або ключовими словами.

Бiльшiсть пошукових систем є порталами. Портали дають змогу вiдiслати SMS, взяти участь у форумi, чатi, вiдкрити власну електронну скриньку, опублiкувати власний сайт тощо. Каталоги дають доступ до систематизованих редакторами найважливіших web_ресурсів Інтернету. Наприклад, Yahoo! — каталог у США (www.yahoo.com), «Народ» — у Росії (www.narod.ru), «Мета» — в Україні (www.meta.ua). Покажчики автоматично (безучасті людини) систематизують і класифікують посилання на інформаційні ресурси в Інтернеті методом аналізу змісту сайтів спеціальними програмами. Наприклад: Google (www.google.ua), «Рамблер» (www.rambler.ru),

Webber (www.webber.net.ua), Nigma (nigma.ru).

Правила ефективного пошуку в Інтернетi

Розглянемо пошук за ключовими словами. Наприклад, щоб дiзнатися, якою буде погода завтра у Києвi, достатньо ввести через пропуск (або знак «+») у вiдповiдне поле пошуку два слова (погода

Київ або погода + Київ) i натиснути на клавiшу вводу чи кнопку Поиск. Отримаємо список посилань на сайти, якi мають шукану метеоiнформацiю. Тепер достатньо вибрати одне з них або декiлька для порiвняння.

Пiд час пошуку система розглядає коренi слiв. Тому результати пошуку можуть мiстити слова у вiдмiнках i у рiзному порядку. Не розглядаються введенi користувачем прийменники.

Якщо отримують дуже багато посилань, то для ефективнiшого пошуку застосовують так званий розширений пошук, накладаючи додатковi умови. Наприклад, якщо деякого слова не має бути в ресурсi, то в рядку пошуку перед ним ставлять знак «–». Наприклад, пошук за ключовими словами (футбол Динамо–Київ) дасть список ресурсiв про всi футбольнi клуби «Динамо», крiм київського.

Щоб знайти ресурс, що мiстить фразу дослiвно, її треба взятии у лапки. Правила розширеного пошуку в конкретнiй пошуковiй системi описанi в її довiдковiй службi. Отже, головний принцип пошуку iнформацiї на web_серверах полягає у використаннi тем (роздiлiв, категорiй) пошукових систем (спорт, музика, погода, фiльми, освiта, полiтика тощо); ключових слiв чи повної назви об’єкта пошуку. Таку повну назву беруть у лапки, наприклад, «Шевченко Тарас Григорович».

58)

Головна кнопочна форма (ГКФ) - це головне меню бази даних. ГКФ відображається при запуску бази даних і забезпечує навігацію по базі даних і надає їй завершений вигляд. Як правило, в базі даних створюються кілька кнопкових форм одна головна і кілька підлеглих, які активізуються за допомогою кнопок, розташованих на головній кнопковій формі. В диспетчері кнопкових форм є команди для відкриття форм і звітів, але немає команд для відкриття запитів і таблиць. Для відкриття кнопок Запити або Таблиці у кнопковій формі, можна використовувати макроси. Спочатку у вікні бази даних створюють макроси з унікальними назвами, а потім у кнопковій формі створюють кнопки для виклику цих макросів.

Для створення, зміни та видалення кнопкових форм служить диспетчер кнопочных форм.

Створення кнопочної форми:

• Відкрити базу даних

• Сервис/Служебные программы/Диспетчер кнопочных форм

• Якщо виводиться запит на підтвердження створення кнопкової форми, натискаємо кнопку Так і наатискаємо кнопку Створити.

• Вводимо нове ім'я кнопочної форми і натискаємо ОК. Ім'я кнопочної форми додається в поле Страницы кнопочной формы

• Обираємо ім'я нової кнопочної форми і натискаємо Изменить

• Кнопка Создать

• У полі Текст вводимо текст для першої кнопки кнопкової форми, а потім вибираємо для неї команду в полі Команда. Наприклад, введіть текст Перегляд замовлень, а потім виберіть у полі Команда команду Открыть форму для изменения. (Для створення кнопкової форми, яка відкриває інші кнопкові форми, виберіть у полі Команда команду Перейти к кнопочной форме, а потім вкажіть кнопкову форму, до якої треба перейти.)

• Для більшості вибраних команд під полем Команда відкривається нове поле зі списком. При необхідності, виберіть потрібний елемент у цьому полі. Наприклад, якщо на попередньому кроці була обрана команда Открыть форму для изменений, виберіть у полі Форма ім'я потрібної форми, наприклад Замовлення, і натисніть кнопку OK.

• Для створення інших кнопок кнопочної форми робимо те саме стільки разів скільки потрібно

Кнопочна форма може містити тільки 8 кнопок.

59)

Інтернет має рiзноманiтнi iнформацiйнi ресурси. Запит клiєнта до того чи iншого ресурсу формується вiдповiдно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету iснує свiй. Так, для роботи у WorldWideWeb необхiдний протокол HTTP (HyperText Transport Protocol — протокол передавання гiпертексту).

Протокол HTTP побудований за моделлю "запит/вiдповiдь". Iншими словами, клiєнт встановлює з'єднання iз сервером i вiдправляє запит. У ньому зазначенi тип запиту, URL (URI, URN), версiя протоколу HTTP (оскiльки формат запиту може змiнюватися вiд версiї до версiї) i утримування запиту: iнформацiя клiєнта (параметри) i, можливо, супровiдна iнформацiя або тiло повiдомлення. Сервер HTTP вiдповiдає рядком статусу опрацювання запиту, що мiстить: версiю пiдтримуваного протоколу, код опрацювання запиту або код помилки та iнформацiю, яка повертається на запит. iнформацiя тiла повiдомлень як клiєнта, так i сервера повинна бути подана в MIME-форматi.

HTTP - це протокол прикладного рiвня, що, як правило, працює поверх транспортного протоколу TCP/IP, хоча як будь-який протокол прикладного рiвня може працювати на будь-якому iншому транспортi, що забезпечує надiйне i достовiрне з'єднання. Пiд час роботи з TCP сервер HTTP використовує, як правило, порт - 80, хоча можливо використання й iнших портiв.

HTTP-з'єднання повинно вiдчинятися клiєнтом перед кожним запитом i закриватися сервером пiсля вiдправлення вiдповiдi. Як клiєнт, так i сервер повиннi мати на увазi, що з'єднання може бути передчасно закрито або користувачем, або пiсля закiнчення часу з'єднання, або через збiй системи.

60)

Протокол TCP/IP

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті вiдрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних—протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету й пiдтримується бiльшiстю виробникiв мережного обладнання.

TCP/IP — основний транспортний протокол передавання даних в Інтернетi. Абревiатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol — протокол керування передаванням)

i IP (Internet Protocol — протокол Internet).

Перша складова протоколу (TCP) забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами й керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції — пакети, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами вiдправникiв i одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачевi. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача в будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним i забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися — протокол TCP розв’язує й цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма — маршрутизатор.

Основними протоколами, якi забезпечують i контролюють правильнiсть проходження iнформацiї мережею є протоколи TCP i IP (Transmission Control Protocol i Internet Protocol — протокол керування передачею даних та мiжмережний протокол). Вони задають правила розбиття даних, що передаються, на окремi порцiї (пакети), супроводжують їх керувальною iнформацiєю (заголовком), яка складається задреси вiдправника й одержувача, порядкового номера порцiї, слiдкують за тим, щоб у процесi передачi не з’явилися помилки (у разi помилки пакет вiдправляється повторно), на комп’ютерi одержувачi збирає пакети й вiдсилає iнформацiю про їх проходження мережею: успiшному (безпомилковому) або з помилками.

61)

Управляюча програма, яка призначена для зберігання, пошуку та обробки даних у базі, зветься системою управління базами даних (СУБД).

Функції СУБД:

•• можливість маніпулювання даними (ввід, вибір, вставка, оновлення, видалення, редагування та ін.);

•• можливість пошуку та формування запитів;

•• оформлення звітів;

•• забезпечення цілісності даних;

•• забезпечення захисту даних;

•• використання мови, яка дозволяє виконувати нестандартні алгоритми обробки даних;

•• створення додатків користувача, які дозволяють об’єднувати різноманітні операції роботи з базою даних у єдиний технологічний процес.

Існує два типи систем управління БД: файлами і реляційними базами даних.

• В системах управління файлами (File management systems), іноді їх ще називають плоскими файловими базами даних, дані вводяться і зберігаються без індексування, а при пошуку і створенні вихідних форм обробляються послідовно. Тому ці системи недостатньо гнучкі при маніпулюванні даними.

• Системи управління реляційними базами даних (Relational database management systems) дозволяють користувачам маніпулювати даними більш вільно завдяки збереженню всіх даних тільки один раз і опису зв'язків між ними. Зв'язки являють собою загальні елементи даних, таких як прізвище покупця або номер його чекової книжки. Дані кожного набору інформації можна знайти, відобразити і відновити на підставі даних іншого набору.

База даних (БД) — це сукупність однорідних, структурованих, взаємопов’язаних даних з конкретної предметної галузі, які зберігаються на комп’ютерних носіях.

Етапи створення бази даних у середовищі Microsoft Access:

• визначення мети створення бази даних;

• визначення таблиць, які повинна містити база даних;

• визначення структури таблиць (полів та їх типів);

• призначення ключів таблиць та створення потрібних індексів;

• визначення зв'язків між таблицями;

• завантаження даних;

• створення інших об'єктів бази даних: запитів, форм, звітів, макросів та модулів;

62)

Розмова в мережi або IRC (Internet Relay Chat) — спiлкування спiвбесiдникiв шляхом введення тексту зклавiатури.

IRC (англ. Internet Relay Chat — Інтернет-чат, що ретранслюється) — сервісна система, за допомогою якої можна спілкуватися через мережу Інтернет з іншими людьми в режимі реального часу.

IRC - це програма, яка дозволяє підтримувати живий розмову з клавіатури з людьми по всьому світу. Вона дуже схожа на міжнародний радіотелефон - і навіть використовує "канали"( Це тематичні "групи" – конференції. Назва їх завжди починається з символу решітки #. ). Ввдіте що-небудь на своєму комп'ютері, і воно негайно відобразиться по всьому світу у кожного, хто опиниться на одному з вами каналі. Ви можете включитися в існуючий розмову або розпочати свій власний. Можете навіть створити приватний канал для невеликої кількості людей - хоч одного або двох. І так само як і з радіотелефоном, можете дати собі навіть оригінальну прізвисько або псевдонім.

Всі IRC-клієнти мають:

• поле введення, в яке користувач вводить свій текст

• поле, в якому програма показує повідомлення від інших користувачів

додаткові поля

Все, що вводиться в поле введення — це або команди, або просто текст. Просто текст — це текст, що буде відправлений іншим користувачам. Команди відрізняються від просто тексту тим, що починаються із знаку /.

63)

Організована сукупність дій, необхідних для розв’язання поставленої задачі, називається алгоритмом. В обчислювальних процесах алгоритм є послідовністю команд (директив або інструкцій), що визначає дії, які треба виконати для досягнення поставленої мети: розв’язання певної задачі.

Найчастіше алгоритми обчислювальних процесів подаються у вигляді блок-схем, де кожний крок алгоритму представлений спеціальним блоком, який умовно показує дію, яку треба виконати. Сама дія записується всередину блоку і є конкретною для даного алгоритму.

Блоки поєднуються між собою лініями потоку інформації — лініями зі стрілками, при цьому, якщо інформація передається по блоках зверху вниз або праворуч, стрілки не проставляються. Якщо треба поєднати один блок з іншим, рекомендується не перетинати лінії потоку, а використовувати поєднувач блоків. Для використання поєднувача блоки мають бути попередньо пронумеровані, а сам поєднувач має містити цифру — номер блоку, з яким відбувається поєднання або номер блоку, з якого відбувається поєднання.

Розрізняють три базові алгоритмічні структури (конструкції):

1. Лінійна структура

2. Розгалужена структура

3. Циклічна структура

64)

Пристрої введення інформації:

• Клавiатура — пристрiй, призначений для введення в комп’ютер iнформацiї вiд користувача. Сучасна клавiатура складається зi 100 або й бiльше клавiш, закрiплених у єдиному корпусi.

• Сканер — призначений для введення графiчної iнформацiї («оцифрування» зображень).

• Мiкрофон — призначений для введення звукової iнформацiї.

• Манiпулятори («мишка», джойстик) — призначенi для керування ПК.

• Сенсорнi екрани (розрiзняють оптичнi, ємнiснi, резистивнi).

• Web-камери (роздiльна здатнiсть).

Пристрої виведення інформації:

• Монiтор — (дисплей) — пристрiй, призначений для виведення на екран текстової й графiчної iнформацiї. Вiд якостi монiтора залежить збереження зору й загальна стомлюванiсть пiд час роботи. Монiтори мають стандартний розмiр дiагоналi 17, 19, 20, 21–31 дюйм.

• Принтер — призначений для виводу iнформацiї на папiр, плiвку, iншi носiї.

• Плотер — призначений для виведення технiчних зображень на папiр (формат А2, А1).

• Звуковi системи (потужнiсть (Вт), дiапазон вiдтворюваної звукової частоти).

• Мультимедiйнi проектори — призначенi для паралельного вiдтворення зображення на виносному екранi, iнтерактивнiй дошцi.

65)

Програма Поиск решения дає змогу за значенням отриманого у комірках таблиці результату обчислень знаходити оптимальне рішення.

Програма Поиск решения виконує зміну впливаючих на кінцеве рішення вхідних даних, і при цьому значення кінцевого результату може бути спрямоване на досягнення певного екстремуму (максимуму, мінімуму або конкретно заданого значення). Для знайдення оптимального рішення із множини всіх можливих рішень застосовуються обмеження.

Комірка з кінцевим значенням називається цільовою коміркою, а комірки з вхідними даними, що підлягають зміні, називаються змінними комірками. Цільова комірка обов’язково повинна містити формулу або функцію, параметрами якої є значення змінних комірок.

Програма Поиск решения широко застосовується при вирішенні задач оптимізації.

За допомогою пункта головного меню Сервис/Поиск решения… викликається програма Поиск решения, і з’являється вікно програми.

У зоні Установить целевую ячейку треба вказати адресу цільової комірки, і показати, якої величини значення цільової комірки має сягати. У зоні Изменяя ячейки треба вказати адреси змінних комірок, а у зону Ограничения треба занести обмеження, натиснувши на кнопку на Добавить. З’явить­ся вікно для обмежень, в якому ліворуч вказується адреса(адреси) комірок з обмеженнями, посередині вибирається умова, а праворуч заноситься значення обмеження.

Кожного разу після занесення обмеження натискається кнопка Добавить, доки всі обмеження не будуть вказані, а потім натискається кнопка Ok.

Потім натискається кнопка Выполнить. Через деякий час з’явиться повідомлення Результаты поиска решения.

На основі знайденого рішення можна створити Звіт за результатами обчислень (Тип отчета — Результаты).

66)

Сукупнiсть комп’ютерних програм називається програмним забезпеченням або програмними засобами iнформатизацiї. Програмне забезпечення (ПЗ; англ. software) — загальне поняття, що вказує на набiр кодованих iнструкцiй (комп’ютерна програма) для керування процесором (CPU) комп’ютера. Процесор (CPU) комп’ютера зчитує такi кодованi iнструкцiї та виконує їх. Виконання програмного забезпечення комп’ютером полягає в манiпулюваннi iнформацiєю та керуваннi апаратними компонентами комп’ютера. На вiдмiну вiд апаратних складових (hardware) комп’ютера, програмне забезпечення являє собою iнформацiю, яка зберiгається на матерiальних носiях у виглядi файлiв (дискета, HDD, CD, DVD, тощо) та може передаватися по каналах зв’язку.

Розрiзняють системне та прикладне програмне забезпечення. Системне програмне забезпечення призначене для обслуговування власних потреб комп’ютера — забезпечення його працездатностi

й виконання внутрiшнiх функцiй, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного ПЗ є операцiйна система.

Прикладне програмне забезпечення, власне, призначене для розв’язання конкретних задач. Приклади: редактори тексту, електроннi таблицi, бази даних тощо.

Локальна обчислювальна мережа або ЛОМ (LAN — Local Area Network) — це два або бiльше комп’ютерiв, мiж якими створено канал зв’язку. За допомогою програмного забезпечення,наприклад, яке входить до складу Windows XP, пiдключенi комп’ютери можуть використовувати ресурси один одного. Такими ресурсами можуть бути: принтер, мiсце на диску, CD та DVD дисководи, доступ до мережi Інтернет тощо.

Удаленный Рабочий стол—це програмне забезпечення, що дозволяє користувачевi отримати доступ до сеансу Windows на одному комп’ютерi, знаходячись при цьому за iншим комп’ютером локальної мережi, або черезмережу Інтернет.

67)

Етапи проектування бази даних:

1. Визначення мети створення бази даних.

2. Проектування концептуальної моделі бази даних.

3. Проектування зовнішніх моделей даних.

4. Проектування внутрішньої моделі даних.

5. Оцінка внутрішньої моделі даних.

6. Реалізація бази даних.

7. Аналіз ефективності бази даних

Система управління базами даних Microsoft Access відноситься до реляційних баз даних.

Логічна структура СУБД Access складається з таких об’єктів: таблиць, запитів, форм, звітів, макросів та модулів.

Створення бази даних виконується за допомогою меню ФАЙЛ>СОЗДАТЬ БАЗУ ДАННЫХ > або відповідної піктограми на панелі інструментів.

Усі дані бази даних зберігаються у таблицях. На першому етапі створюється структура таблиці, а на другому — вводяться дані. Створення таблиці: Вибрати вкладинку Таблицы, натиснути на кнопку Создать та обрати метод створення таблиці(В режиме конструктора, с помощью мастера, путем ввода данных).

Для встановлення зв’язку між таблицями необхідно у меню СЕРВИС вибрати команду Схема данных.

Запити, форми і звіти можна створити 2-ма шляхами: в режиме конструктора, с помощью мастера. Розрахункові поля створюються в запитах.

68)

FTP (File Transfer Protocol—протокол передавання файлiв)—передавання програм i файлiв даних мiж комп’ютерами глобальної мережi. Протокол FTP зазвичай використовується для того, щоб зробити файли доступними для завантаження, але з його допомогою можна також завантажувати веб-сторінки в ході створення веб-сайту, або цифрові зображення — на сайт обміну зображеннями.

FTP - це протокол прикладного рiвня, який, як правило, використовується як транспортний протокол TCP. FTP не може використовуватися для передавання конфiденцiйних даних, оскiльки не забезпечує захисту переданої iнформацiї i передає мiж сервером i клiєнтом вiдкритий текст. FTP-сервер може вимагати вiд FTP-клiєнта розпiзнавання (тобто при пiдключеннi до сервера FTP-користувач повинен буде ввести свої iдентифiкатор i пароль). Проте i пароль, i iдентифiкатор користувача будуть переданi вiд клiєнта на сервер вiдкритим текстом.

Даний протокол (FTP) не призначений для розсилання файлів декільком користувачам. Він може служити тільки для обміну файлами між двома точками. В FTP застосовується потужна система “клієнт-сервер”, відповідно до якої файли зберігаються в центральному комп’ютері і передаються з одного комп’ютера на інший по розподіленій мережі.

FTP site (ftp-сторiнка) - комп'ютер у мережi Internet, на якому зберiгається файловий архiв, доступний для вiддалених користувачiв.

FTP-сервер - програма, що працює на такому комп'ютерi i забезпечує опрацювання запитiв до архiву.

Anonymous FTP server - FTP-сервер, що дозволяє використання свого файлового архiву без паролiв доступу.

FTP-клiєнти - програми, що використовуються для доступу до архiвiв on-line.

69)

Протокол — це спосіб взаємодії, обміну даними між комп'ютерами при роботі у мережі. Щоб різні комп'ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією мовою», тобто використовувати однакові протоколи.

Основні протоколи мережі інтернет:

• Основними протоколами, якi забезпечують i контролюють правильнiсть проходження iнформацiї мережею є протоколи TCP i IP (Transmission Control Protocol i Internet Protocol — протокол керування передачею даних та мiжмережний протокол). Вони задають правила розбиття даних, що передаються, на окремi порцiї (пакети), супроводжують їх керувальною iнформацiєю (заголовком), яка складається задреси вiдправника й одержувача, порядкового номера порцiї, слiдкують за тим, щоб у процесi передачi не з’явилися помилки (у разi помилки пакет вiдправляється повторно), на комп’ютерi одержувачi збирає пакети й вiдсилає iнформацiю про їх проходження мережею: успiшному (безпомилковому) або з помилками.

• Інтернет має рiзноманiтнi iнформацiйнi ресурси. Запит клiєнта до того чи iншого ресурсу формується вiдповiдно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету iснує свiй. Так, для роботи у WorldWideWeb необхiдний протокол HTTP (HyperText Transport Protocol — протокол передавання гiпертексту). Для доступу до файлових ресурсiв застосовується протокол FTP тощо.

• FTP (File Transfer Protocol—протокол передавання файлiв)—передавання програм i файлiв даних мiж комп’ютерами глобальної мережi. Протокол FTP зазвичай використовується для того, щоб зробити файли доступними для завантаження, але з його допомогою можна також завантажувати веб-сторінки в ході створення веб-сайту, або цифрові зображення — на сайт обміну зображеннями.

• Найбiльш часто використовуваний тип з’єднання - SLIP/PPP . Комп’ютер користувача за допомогою модема й телефонної лiнiї приєднується до комп’ютера_шлюзу провайдера, що має вихiд в Internet. Обмiн комп’ютера користувача зкомп ’ютером_шлюзом здiйснюється за протоколом SLIP (Serial Line Internet Protocol) чи РРР (Point_to_Point Protocol). Комп’ютер користувача одержує IP_адресу й може користуватися всiма сервiсами,що надає провайдер.

70)

Пристрiй, за допомогою якого здiйснюється опрацювання iнформацiї, називають процесором.

Процесор разом iз запам’ятовувальними пристроями та пристроями введення/виведення iнформацiї, якi в сукупностi призначенi для виконання певних функцiй, називають персональним комп’ютером.

Арифметико-логічний пристрій і пристрій управління в сучасних комп'ютерах утворюють процесор ЕВМ.

Процесор, який складається з однієї або декількох великих інтегральних схем називається мікропроцесором або мікропроцесорним комплектом.

Процесор – функціональна частина ЕОМ, що виконує основні операції по обробці даних і управлінню роботою інших блоків. Процесор є перетворювачем інформації, що поступає з пам'яті і зовнішніх пристроїв.

Компоненти мікропроцесора:

● АЛУ виконує логічні і арифметичні операції.

● Пристрій управління управляє всіма пристроями ПК.

● Регістри використовуються для зберігання даних і адрес.

● Схема управління шиною і портами – здійснює підготовку пристроїв до обміну даними між мікропроцесором і портом введення – виводу, а також управляє шиною адреси і управління.

71)

Книга Microsoft Excel — це файл з одним або декількома аркушами, які можна

використовувати для розташування різних відомостей та установки зв'язків між ними.

У новому файлі містяться три робочі аркуші, але за бажанням їхню кількість можна змінювати (додавати нові аркуші або видаляти непотрібні).

Для додавання можна:

• натиснути правою кнопкою мишки на ярличок аркуша, ліворуч від якого потрібно вставити новий аркуш, вибрати пункт Лист Microsoft Excel і натиснути кнопку на Ok, або

• вибрати пункт меню Вставка/Лист і новий аркуш вставиться ліворуч від активного.

Для перейменування аркуша можна на ярличку аркуша:

• двічі натиснути на ліву кнопку мишки, увести нове ім’я і Enter, або

• натиснути на праву кнопку мишки, вибрати з динамічного меню пункт Переименовать, увести нове ім’я і Enter.

Для видалення аркуша можна:

• натиснути на праву кнопку мишки, з динамічного меню вибрати пункт Удалить, або

• вибрати пункт меню Правка / Удалить лист.

72)

Людиною створенi спецiальнi технiчнi пристрої, призначенi для кодування, обробки, зберiгання й передачi iнформацiї в цифровiй формi (комп’ютер, принтер, сканер, модем тощо). Сукупнiсть таких пристроїв прийнято називати апаратними засобами iнформатизацiї.

Апаратна частина комп’ютера – це набір пристроїв, з яких він складається.

Технічні засоби, які входять до складу комп’ютера, називаються його апаратним забезпеченням (hardware).

Розглянемо докладніше апаратну частину комп'ютера. Комп'ютер повинен складатися з:

· Внутрішньої пам’яті

· Центрального процесора

· Пристроїв введення

· Пристроїв виведення

Окрім того, в сучасних комп'ютерах використовуються так звані накопичувачі — пристрої, призначені для постійного зберігання даних та програм.

Накопичувачі бувають на жорстких магнітних дисках (вінчестерах) (англ. hard disk — жорсткий диск) і гнучких магнітних дисках — дискетах, або флопі-дисках (англ. floppy disk — гнучкий диск). Такі накопичувачі називаються дисковими накопичувачами. Є й інші види накопичувачів.

Накопичувачі — пристрої, призначені для постійного зберігання інформації.

Дискові накопичувачі — це накопичувачі на жорстких і гнучких магнітних дисках.

До апаратної складової (hardware) належать:

1) комп’ютер (системний блок):

• корпус;

• процесор;

• материнська плата;

• внутрішня пам’ять;

• зовнішня пам’ять;

• блок електричного живлення;

• відеокарти;

• звукові карти;

• порти;

2) пристрої введення iнформацiї;

3) пристрої виведення iнформацiї;

4) комунiкацiйне обладнання.

73)

Під час запуску Access з'являється діалогове вікно.  

Головними елементами вікна програми Access є:

• Заголовок програми (Microsoft Access)

• Горизонтальне меню, яке містить такі основні пункти (Файл, Правка, Вид, Вставка, Сервис, Окно, Справка), що використовуються під час роботи з Access

• Панель інструментів(Создать, Открыть, Сохранить, Печать, Вырезать, Копировать, Вставить, Анализ, Схема Данных, Орфография и тд.)

• Вікно бази даних (Головне вікно Access - робоча область, де користувач маніпулює різними об'єктами Access ,наприклад, таблицями,запитами, формами, звітами і тд. В цьому вікні вибираємо БД, з якою будемо працювати, або створюємо нову.)

• Стрічка стану (внизу вікна)

74)

Меню Internet Explorer складається зтаких пунктiв:

Файл, Правка, Вид, Избранное, Сервис, Справка. Нижче вiд меню розташована

панель Обычные кнопки з такими iнструментами:

Назад — виведення документа Web, який переглядався ранiше;

Вперед — виведення на екран наступної сторiнки;

Остановить—припинення завантаження поточної web_сторiнки;

Обновить—повторне завантаження сторiнки, яка переглядається;

Домой — повернення на основну (домашню) сторiнку;

Поиск — вiдкриття панелi пошуку;

Избранное — вiдображення списку «вибраних» ресурсiв у лiвiй частинi вiкна;

Журнал — вiдображення списку вузлiв, якi переглядалися ранiше;

Почта — вiдкривається вiкно програми електронної пошти;

Печать — друк поточної web_сторiнки.

Пiд панеллю Обычные кнопки мiститься панель Адрес, яка має поле для введення адреси i розкривний список з ресурсами Інтернету, що вiдвiдувалися ранiше. У цьому полi, яке називається рядком адреси, ви бачите URL поточної web_сторiнки або шлях до файла документа на жорсткому диску. До рядка адреси можна вводити URL нового ресурсу, який ви збираєтеся завантажити, або iм’я файла на диску, який ви хочете переглянути за допомогою браузера.

Бiльшу частину вiкна браузера займає зона документа, в нiй вiдображається поточна web_сторiнка або документ, вiдкритий за допомогою Internet Explorer.

У нижнiй частинi вiкна Internet Explorer мiститься рядок стану з iнформацiєю про поточнi операцiї, що виконуються програмою (наприклад, установка з’єднання, завантаження сторiнки тощо).

75)

Основне призначення Microsoft Office - автоматизація діловодства, тобто полегшення роботи користувачів, яким необхідно обробляти інформацію, яка відноситься до різних сфер професійної діяльності.

Комплект програмних продуктів Microsoft Office включає кілька прикладних програм, що утворюють єдине середовище для обробки всілякої інформації. До складу Microsoft Office входить: • потужний текстовий процесор Microsoft Word,

• електронні таблиці Microsoft Excel,

• засіб для підготовки й демонстрації презентацій Microsoft PowerPoint а також

• інструмент організації й планування роботи Microsoft Outlook.

• система керування базами даних Microsoft Access.

Microsoft Office характеризується тісною інтеграцією своїх прикладних програм. Це означає, що всі програми, що входять до складу Microsoft Office, "уміють" обмінюватися інформацією й дозволяють робити це досить просто.

Наприклад, якщо необхідно підготувати звіт за результатами фінансового періоду, що містить ілюстрації, то дані можна обробити в Microsoft Excel, побудувати на їхній основі графіки й діаграми, а потім помістити їх у текст документа, що створений в Microsoft Word.

Можна помістити окрему частину таблиці з Excel у текст документа Word або в слайд PowerPoint, а можна імпортувати в базу даних Microsoft Access. Крім того, будь-яка прикладна програма Microsoft Office дозволяє помістити в документ (будь це текст, електронна таблиця, презентація або база даних) малюнок у будь-якому форматі, а також відеофрагмент або просто звуковий ролик.

76)

Інформатика — це наука, яка вивчає структуру i властивостi iнформацiї, а також закономiрностi та методи подання, пошуку, зберiгання, обробки та передачi iнформацiї за допомогою комп’ютерних систем. Інформатика—це широка галузь новiтнiх технологiй, пов’язаних з iнформацiйною дiяльнiстю людини.

Основа iнформатики—iнформацiйнi технологiї—сукупнiсть засобiв i методiв, за допомогою яких здiйснюються iнформацiйнi процеси в усiх сферах життя й дiяльностi людини. Сьогоднi у свiтi немає жодної науки, яка розвивалася б такими швидкими темпами, як iнформатика.

Ключовим поняттям iнформатики як науки є абстрактне (неозначуване) поняття — iнформацiя.

Термiн «iнформацiя» походить вiд латинського «informatio», що означає пояснення, виклад, тлумачення. Поняття «iнформацiя» багатозначне, належить до первiсних понять iнформатики.

Основнi напрями розвитку iнформатики:

• Теорiя iнформацiї — вивчає властивостi iнформацiї та iнформацiйнi процеси;

• математичне моделювання — вивчає методи обчислювальної i прикладної математики, їх застосування до дослiджень у рiзних галузях людських знань;

• теорiя штучного iнтелекту—моделює способи мислення людини;

• системний аналiз—вивчає засоби пiдготовкийприйняття рiшень;

• бiоiнформатика — вивчає iнформацiйнi процеси в бiологiчних системах;

• соцiальна iнформатика — вивчає iнформацiйнi процеси в суспiльствi;

• розробка обчислювальних систем i програмного забезпечення;

• комп’ютерна графiка, анiмацiя, засоби мультимедiа;

• телекомунiкацiйнi системи й мережi;

• iнформатизацiя виробництва, науки, освiти, медицини, торгiвлi, промисловостi, сiльського господарства та iнших галузей людської дiяльностi.

Складовими частинами інформатики є:

• теорія інформації;

• обчислювальна техніка;

• теорія алгоритмів;

• теорія програмування;

• теорія зв'язку.

76) СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ІНФОРМАТИКИ

Залишаючи осторонь прикладні інформаційні технології, опишемо складові частини «ядра» сучасної інформатики. Кожна із цих частин може розглядатися як відносно самостійна наукова дисципліна; взаємини між ними приблизно такі ж, як між алгеброю, геометрією й математичним аналізом у класичній математиці – усі вони хоч і самостійні дисципліни, але, безсумнівно, частини однієї науки.

• Теоретична інформатика – частина інформатики, що включає ряд математичних розділів. Вона опирається на математичну логіку й включає такі розділи як теорія алгоритмів і автоматів, теорія інформації й теорія кодування, теорія формальних мов і граматик, дослідження операцій і інші. Цей розділ інформатики використовує математичні методи для загального вивчення процесів обробки інформації.

• Обчислювальна техніка – розділ, у якім розробляються загальні принципи побудови обчислювальних систем. Мова йде не про технічні деталі й електронних схемах (це лежить за межами інформатики як такий), а про принципові розв’язки на рівні, так званої, архітектури обчислювальних (комп’ютерних) систем, що визначає склад, призначення, функціональні можливості й принципы взаємодії обладнань. Приклади принципов, що стали класичними розв’язків у цій області – неймановская архітектура комп’ютерів перших поколінь, шинна архітектура ЕОМ старших поколінь, архітектура паралельної (багатопроцесорної) обробки інформації.

• Програмування – діяльність, пов’язана з розробкою систем програмного забезпечення. Тут відзначимо лише основні розділи сучасного програмування: створення системного програмного забезпечення й створення прикладного програмного забезпечення. Серед системного – розробка нових мов програмування й компіляторів до них, розробка интерфейсных систем (приклад – загальновідома операційна оболонка й система Windows). Серед прикладного програмного забезпечення загального призначення самі популярні – система обробки текстів, електронні таблиці (табличні процесори), системи керування базами даних. У кожній області предметних додатків інформатики існує безліч спеціалізованих прикладних програм більш вузького призначення.

• Інформаційні системи – розділ інформатики, пов’язаний з розв’язком питань по аналізі потоків інформації в різних складних системах, їх оптимізації, структуруванні, принципах зберігання й пошуку інформації. Інформаційно-довідкові системи, інформаційно-пошукові системи, гігантські сучасні глобальні системи зберігання й пошуку інформації (включаючи широко відомий Internet) в останнє десятиліття XX століття привертають увагу все більшого кола користувачів. Без теоретичного обґрунтування принципових розв’язків в океані інформації можна просто захлинутися. Відомим прикладом розв’язку проблеми на глобальному рівні може служити гіпертекстова пошукова система WWW, а на значно більш низькому рівні – довідкова система, до послуг якої ми прибігаємо, набравши телефонний номер 09.

• Штучний інтелект – область інформатики, у якій вирішуються найскладніші проблеми, що перебувають на перетинанні із психологією, фізіологією, лінгвістикою й іншими науками. Як навчити комп’ютер мислити подібно людині? – Оскільки ми далеко не все знаємо про те, як мислить людей, дослідження зі штучного інтелекту, незважаючи на піввікову історію, усе ще не привели до розв’язку ряду принципових проблем. Основні напрямки розробок, що ставляться до цієї області – моделювання міркувань, комп’ютерна лінгвістика, машинний переклад, створення експертних систем, розпізнавання образів і інші. Від успіхів робіт в області штучного інтелекту залежить, зокрема, розв’язок такої найважливішої прикладної проблеми як створення інтелектуальних интерфейсных систем взаємодії людину з комп’ютером, завдяки яким ця взаємодія буде походити на межчеловеческое й стане більш ефективним.

77) Інтернет(від англ. Internet, дослівно — «міжмережа») - об'єднання мереж. Але останніми роками це поняття використовується у значенні Всесвітня комп'ютерна мережа. Фізично Internet - це сотні мільйонів комп'ютерів, пов'язаних один з одним найрізноманітнішими лініями зв'язку. Проте краще розглядати Internet як певний інформаційний простір.

Комп’ютери, якi працюють у мережi Інтернет, називаються вузлами (iнодi—хостами). Інтернет взагалi можна уявити як множину вузлiв, кожен з яких може зв’язатися з будь_яким iншим. Вузлами є потужнi комп’ютери, менш потужнi мiнi-комп’ютери та персональнi комп’ютери. Серед них є такi, що надають послуги іншим комп’ютерам — сервери. Пiд час отримання електронної пошти ми звертаєтаємося до поштового сервера, бажаємо переглянути будь-яку web-сторiнку — зв’язуємосяя з певним web-сервером.

Інформацiйнi ресурси Інтернету

• Гiпертекстова система WWW (World Wide Web).

• Електронна пошта.

• Вiддалений доступ до мережi.

• Тематичнi конференцiї Usenet.

• Розмова в мережi або IRC (Internet Relay Chat).

• Голосове спiлкування i вiдеоконференцiї.

• FTP (File Transfer Protocol — протокол передавання файлiв).

Ланками зв’язку мiж клiєнтами та Інтернетом є органiзацiї або приватнi особи, так званi ISP (Internet Service Provider — постачальник послуг Інтернету), або, простiше, провайдери. Сервер провайдера має кiлька модемних входiв, до яких можуть приєднуватися користувачi для доступу до Інтернету.

Сервiси мережi Інтернет:

• Гiпертекстова система WWW (World Wide Web) — глобальна система поширення iнформацiї, в якiй для пошуку та перегляду файлiв застосовуються гiпертекстовi зв’язки.

• Електроннапошта—засiб обмiну повiдомленнями, який нагадує роботу звичайної пошти, але значно переважає її за швидкiстю доставки повiдомлень.

• Тематичнi конференцiї Usenet—це електроннi дошки, куди учасники конференцiї можуть передавати повiдомлення й отримувати вiдповiдi на них.

• Розмова в мережi або IRC (Internet Relay Chat) — спiлкування спiвбесiдникiв шляхом введення тексту зклавiатури.

• Голосове спiлкування i вiдеоконференцiї—надає можливiсть двом i бiльше абонентам чути i бачити один одного. Для проведення голосових та вiдеоконференцiй абоненти повиннi мати певне обладнання (мiкрофон, динамiки, вiдеокамеру) i програмне забезпечення.

• FTP (File Transfer Protocol—протокол передавання файлiв)—передавання програм i файлiв даних мiж комп’ютерами глобальної мережi.

78)

Сортування даних відіграє важливу роль у створенні ефективних і простих у використанні звітів і форм. Наприклад, каталог товарів, в якому товари вказано в алфавітному порядку або впорядковано за ціною, зручніше використовувати, ніж каталог, який містить елементи в довільному порядку.

(Сортування таблиці, запиту або форми:

• Визначте поля, за якими потрібно виконати сортування.Для сортування за двома або кількома полями, укажіть поля, які використовуватимуться як внутрішні та зовнішні поля сортування.

• Клацніть правою кнопкою миші в будь-якому місці у стовпці або елементі керування, який відповідає внутрішньому полю, і виберіть одну з команд сортування. Команди залежать від типу даних, що містяться у вибраному полі.)

Записи в таблиці, запиті, формі або звіті можна сортувати за одним або кількома полями.

Індекси можна використовувати для прискорення пошуку та сортування записів у програмі Access. В індексі зберігається розташування записів на основі поля або полів, включених до індексу.

Можна створити індекс на основі одного або багатьох полів. Індексувати слід поля, які ви часто шукаєте, сортуєте та які з'єднуєте з полями інших таблиць у запитах. Індекси допомагають прискорити пошук і вибір запитів, але водночас можуть уповільнювати продуктивність під час додавання або оновлення даних.

Якщо ви вважаєте, що вам доведеться часто шукати або сортувати дані за двома або кількома полями одночасно, можна створити індекс для цієї комбінації полів. В індекс для кількох полів можна включити до 10 полів.

( Створення індексу для одного поля:

В області переходів клацніть правою кнопкою миші ім'я таблиці, у якій потрібно створити індекс, а потім у контекстному меню виберіть пункт Конструктор.

Клацніть Ім'я поля поруч із полем, яке потрібно індексувати.

У розділі Властивості поля виберіть вкладку Загальні.

У властивості Індексовано виберіть значення Так (повторення дозволені), якщо потрібно дозволити повторення, або Так (без повторень), щоб створити унікальний індекс.

Щоб зберегти зміни, натисніть кнопку Зберегти на панелі швидкого доступу або натисніть сполучення клавіш Ctrl+S.)

79)

В билетах нету =)

80)

Списком називають набір рядків таблиці, що містить пов’я­зані між собою дані. Розрізняють списки користувача і списки — бази даних.

Списки користувача створюються користувачем для подаль­шого автозаповнення таблиці даними. Елементами списку користувача можуть бути або дані, що вже набрані у таблиці, або дані, які вводяться користувачем безпосередньо під час створення списку.

Списком (базою даних) називають набір даних, що містить інформацію про певні об’єкти. У Microsoft Excel такою базою даних є таблиця, рядки в якій, починаючи з другого, називають записами, стовпчики — полями. Перший рядок списку містить назви полів (стовпчиків).

Під час створення списку — бази даних у середовищі Microsoft Excel слід дотримуватися певних правил:

• на одному робочому аркуші не можна розміщувати більше одного списку;

• список має бути відокремлений від інших даних робочого аркуша щонайменше одним порожнім стовпчиком і одним порожнім рядком;

• список не може містити порожніх рядків (стовпчиків);

• заголовки полів мають бути унікальними, тобто не може бути повторів назв заголовків полів;

• бажано, щоб формати заголовків полів відрізнялися від форматів записів;

• не може бути порожнього рядка або навіть порожньої комірки між заголовками полів і записами;

• в усіх рядках списку в однакових стовпчиках мають розташовуватися однотипні дані.

Створення списку користувача:

• Вибирається пункт меню Сервис/Параметры…;

• на вкладинці Списки вибирається Новый список;

• в зоні Элементы списка вводяться елементи списку, починаючи з першого. Після введення чергового елемента натискається клавіша Enter;

• по закінченню введення всіх елементів списку натискається кнопка Добавить і Ok.

Для роботи зі списками:

Форма — зручний засіб для перегляду, зміни, додавання та вилучення записів, а також для пошуку даних у списку даних.

Для виклику форми слід виділити список даних і вибрати пункт меню Данные/Форма…:

81)

Створення розрахункових полів. У запиті можна створювати поля, значення яких розраховуються за допомогою заданого виразу. Під час запису виразу треба дотримуватися певних правил:

• імена таблиць, запитів, звітів, полів та елементів управління повинні братися у квадратні дужки (наприклад, [назва матеріалу]). Якщо ім’я не містить пропусків та спеціальних символів, тоді дужки є необов’язковими;

• ім’я поля відокремлюється від імені таблиці (запита) крапкою;

• текст береться у лапки (наприклад, "мідь");

• дата/час супроводжуються символом # (наприклад, #12.12.00#).

Вираз може містити стандартні функції.(sinX, cosX, lnX, і тд)

Для створення розрахункового поля потрібно встановити курсор у рядок ПОЛЕ порожнього стовпчика та увести назву поля, символ «:» і вираз. Для уведення виразу можна використовувати будівник виразів. Для цього треба натиснути на кнопку Построить на панелі інструментів або натиснути на праву кнопку миші та вибрати Построить. У вікні Построитель выражений можна ввести вираз, використовуючи кнопки операцій, імена полів з таблиць та запитів, вбудовані та власні функції.

82)

Щоб пов’язати дані, які зберігаються в різних таблицях, слід створити зв’язки. Зв’язок – це логічне поєднання двох таблиць, яке вказує на спільні поля цих таблиць.

Поля, які використовуються для зв’язку таблиць, називаються ключами. Ключ зазвичай складається з одного поля, але може складатись і з кількох полів. Існують два типи ключів:

• Первинний ключ. Таблиця може мати лише один первинний ключ. Первинний ключ складається з одного або кількох полів – унікальних ідентифікаторів для кожного запису, який зберігається в таблиці. Часто первинний ключ містить унікальний ідентифікаційний номер (наприклад, номер ідентифікатора), серійний номер або код.

• Зовнішній ключ. Таблиця також може мати один або кілька зовнішніх ключів. Зовнішній ключ містить значення, які відповідають значенням первинного ключа іншої таблиці.

Відповідність значень у полях ключів формує основу зв’язків таблиць. Зв’язок таблиць використовується для об’єднання даних із пов’язаних таблиць.

СУБД ACCESS дозволяє створювати зв’язки між таблицями на основі відношень типа «один-до-одного» та «один-до-бага­тьох». Встановлення зв’язку «багато-до-багатьох» потребує наявності третьої таблиці.

Для встановлення зв’язку між таблицями необхідно у меню СЕРВИС вибрати команду Схема данных. У результаті з’явиться вікно Добавление таблицы , в якому треба вибрати потрібні таблиці за допомогою миші та кнопки Добавить, а потім натиснути на кнопку Закрыть.

83)

Для пов`язування таблиць в СУБД Excel, використовуються функції:

=ВПР (пошукове значення; масив комірок; номер поля;[діапа­зон перегляду])

=ГПР(пошукове значення; масив комірок; номер рядка;[діапазон перегляду])

Функція ВПР провадить пошук вказаного значення у першому стовпчику масиву комірок і, якщо таке значення є у масиві, видає з поля значення, відповідне знайденому в тому ж рядку. Діапазон перегляду — необов'язковий логічний параметр, який може набувати значення ИСТИНА або ЛОЖЬ. Якщо він не вказується (ИСТИНА), то провадиться точний пошук, якщо ж вказується (ЛОЖЬ), то провадиться приблизний пошук. Таблиця (масив комірок) обов’язково має бути відсортована за зростанням по першому стовпчику.

Функція ГПР аналогічна ВПР, але замість полів(стовпчиків), вона аналізує рядки.

84)

Вікно Построителя Выражений складається з трьох розділів, розташованих зверху вниз:

• Поле виразу. У верхній частині вікна Построителя розташоване поле, у якому створюється вирази.

• Кнопки операторів. У середній частині вікна Построителя знаходяться кнопки з часто використовуваними операторами. При натисканні на одну з цих кнопок Построитель вставить відповідний оператор у поточну позицію поля виразу.

• Елементи вираження. У нижній частині вікна Построителя знаходяться три поля:

• У лівому полі виводяться папки, що містять таблиці, запити, форми, об'єкти бази даних, вбудовані і визначені користувачем функції, константи, оператори й загальні вираження.

• У середньому полі задаються певні елементи або типи елементів для папки, заданої в лівому полі. Наприклад, якщо вибрати в лівому полі Вбудовані функції, то в середньому полі з'явиться список всіх типів функцій Microsoft Access.

• У правому полі виводиться список значень (якщо вони існують) для елементів, заданих у лівому і середньому полях. Наприклад, якщо вибрати в лівому полі Вбудовані функції і тип функції в середньому, то в правому полі буде виведений список всіх вбудованих функцій вибраного типу.

Щоб запустити Построитель выражений з форми або звіту, виконайте наступні дії:

• Виберіть клітинку властивості або аргументу дії, в яку треба ввести вираз.

• Натисніть кнопку Построить поруч із властивістю.

Щоб запустити Построитель выражений у запиті, виконайте наступні дії:

• Клацніть клітинку в бланку запиту, куди потрібно вставити вираз. Наприклад, клацніть клітинку Условие отбора в стовпці, для якого потрібно задати умову відбору, або вічко Поле у стовпці, де потрібно створити обчислюване поле.

• Натисніть кнопку Построить на панелі інструментів.

85)

Групи новин — це загальнодоступні дискусійні форуми, в яких повідомлення представлені у вигляді каталогів.

Оскільки в різних людей інтереси різні, для їх спілкування утворюються різні групи новин. В Інтернет нараховується кілька десятків тисяч різних груп. Вони зберігаються на спеціальних комп’ютерах – серверах новин. Такі сервери розміщують в різних країнах. Інформація передається від одного сервера до іншого та постійно оновлюється. Одержавши доступ до сервера новин, користувач вибирає потрібну йому групу та знайомиться з повідомленнями й відповідями на них. За бажанням він сам може надіслати відповідь на будь-яке повідомлення або надіслати нове повідомлення, на яке будуть направлятися відповіді з усього світу.

Повідомлення разом із відгуками на нього називається потоком. При надсиланні нового повідомлення до групи новин утворюється новий потік, а при відповіді на яке-небудь повідомлення відповідь додається до існуючого потоку.

Usenet – це найбільше зібрання загальнодоступних груп новин.

Оскільки різних тем новин дуже багато, групи новин мають ієрархічну структуру категорій і підкатегорій. Імена груп будуються відповідно до цієї ієрархії зліва направо: від загального до конкретного. Категорії і підкатегорії кожного рівня в імені групи відокремлюються одна від одної крапкою. Наприклад, інформацію про ОС Windows можна знайти в групі з іменем comp.os.ms-windows. Тут comp – категорія верхнього рівня, що включає в себе всі теми, пов’язані з комп’ютерами; os – підкатегорія, яка призначена для обговорення операційних систем; ms-windows – підкатегорія наступного рівня, яка призначена для обговорення конкретних операційних систем серії Windows фірми Microsoft.

Імена категорій верхнього рівня найпопулярніших груп новин:

comp - все про комп’ютери;

news - інформація про телеконференції;

rec - відпочинок і розваги;

sci - наукова тематика;

soc - проблеми суспільства;

talk - розмови: дебати і суперечки на різні теми;

alt - альтернативні теми;

k12 - освіта, виховання дітей з 1-го до 12-го класу;

misc - різні теми, які не ввійшли в інші категорії.

86)

• И (AND) Повертає значення ІСТИНА, якщо всі аргументи мають значення ІСТИНА

Приклад:

=И(1<A2; A2<100) Повертає значення ІСТИНА, якщо число у клітинці A2 лежить у межах від 1 до 100. В іншому разі повертає значення ХИБНІСТЬ.

• ЛОЖЬ Повертає логічне значення ХИБНІСТЬ

• ЕСЛИ (IF) Указує логічну умову. Виконує перевірку умови.

Приклад:

= ЕСЛИ(Логічний вираз; значення якщо істина; значення якщо хиба)

• ЕСЛИОШИБКА (IFERROR) Повертає вказане значення, якщо обчислення формули призводить до помилки; інакше, повертає результат формули

• НЕ (NOT) Перетворює логічне значення аргументу на протилежне

• ИЛИ (OR) Повертає значення ІСТИНА, якщо принаймні один аргумент має значення ІСТИНА

Приклад:

= ИЛИ(лог_значення1;лог_значення2;...)

=OR(1+1=1;2+2=5) Усі аргументи приймають значення ХИБНІСТЬ

Результат – Хибність

• ИСТИНА (TRUE) Повертає логічне значення ІСТИНА

87) http://freesoftspace.com/ua/top/internet

(Тупо)

• Якщо iснує WorldWideWeb, то мають iснувати й програми перегляду її ресурсiв. Програми, якi вiдображають документи Web на екранi, називаються браузерами (або броузерами). Слово «браузер» походить вiд англiйського browse—«читати безладно». Існує багато браузерiв: деякi з них можуть працювати лише з текстами, iншi — вiдображають графiку, але мають обмеженi засоби навiгацiї тощо. Та безумовним лiдером у цiй галузi є програми Opera,Microsoft Internet Explorer, Fire Fox.

• Програми для обміну файлами:

uTorrent — BitTorrent-клиент, що відрізняється малим розміром та достатньою функціональністью.

eMule — найпопулярніша безкоштовна програма для обміну файлами в мережі eDonkey.

Vuze — потужна, повнофункціональна програма для обміну файлами в мережі BitTorrent.

DC++ — клієнт мережі Direct Connect, що дозволяє швидко знаходити і завантажувати різні файли.

MediaGet — безкоштовний клієнт мережі BitTorrent для пошуку і звантаження файлів (фільмів, програм, музики…).

BitTorrent — безкоштовна програма для обміну файлами від команди розробників мережі BitTorrent тощо.

• Програми для повідомлення та e-mail:

Miranda IM — швидкий багатопротокольний менеджер миттєвих повідомлень з відкритим кодом.

Skype — безкоштовна програма, що дозволяє робити телефонні дзвінки прямо з комп'ютера.

Thunderbird — безкоштовний поштовий клієнт що володіє багатьма корисними та зручними особливостями.

QIP Infium — безкоштовний багатопротокольний клієнт для передачі миттєвих повідомлень.

ICQ (аська) — популярна програма для спілкування в режимі реального часу через інтернет.

QIP 2005 — безкоштовний клієнт для передачі миттєвих повідомлень, альтернатива програмі ICQ.

Pidgin - інтернет-пейджер, що дозволяє спілкуватися у більшості популярних мереж обміну повідомленнями.

Windows Live Messenger — програма обміну миттєвими повідомленнями, що надає безліч цікавих можливостей.

Foxmail — безкоштовна програма для роботи з електронною поштою для ОС Windows.

QIP 2010 — нова версія популярного інтернет-месенджера, наступник QIP 2005 і QIP Infium.

AOL Instant Messenger (AIM) — безкоштовна програма для обміну миттєвими повідомленнями з вашою сім'єю та друзями.

ooVoo — програма для організації високоякісної відеоконференції в Інтернеті.

Trillian — інтернет-месенджер, що підтримує багато поширених протоколів обміну миттєвими повідомленнями.

Digsby — мультипротокольний клієнт для миттєвого обміну повідомленнями в Інтернеті.

Mail.ru Агент — інтернет-пейджер поштової служби Mail.ru, з багатьма просунутими можливостями.

• Менеджери завантажень:

Download Master — один з кращих на сьогодні безкоштовних менеджерів завантаження.

Orbit Downloader — програма для завантаження відео з онлайн-сервісів і звичайного завантаження файлів.

Free Download Manager — програма, що поєднує менеджер закачувань і оффлайновий веб-браузер.

GetGo Download Manager — менеджер завантаження різноманітних файлів, що володіє багатьма корисними можливостями .

FlashGet може розділяти файли, що завантажуються на кілька секцій, завантажуючи кожну з них окремо.

Universal Share Downloader — безкоштовний менеджер автоматичного завантаження файлів з популярних файлообмінників.

Gigaget Download Manager — утиліта, що призначена для завантаження файлів з Інтернету, що підвищує швидкість завантаження.

Raptor — безкоштовний менеджер завантажень з файлообмінників Rapidshare, Letitbit, Depositfiles…

YouTube Downloader — це програма, що дозволяє звантажувати відео з різних сайтів та конвертувати його в інші формати.

• Програми для розрахунків в Інтернеті через платіжну систему WebMoney

88)

Для проведення прогнозування за допомогою статистичних функцій Microsoft Excel застосовують регресивний аналіз. Це вид статистичного аналізу, що дозволяє оцінити міру залежності між змінними, пропонуючи механізм обчислення передбачуваного значення змінної з декількох уже обчислених значень. При обробці статистичної вибірки використовуються

• рівняння лінійної регресії

та

• нелінійної регресії

Якщо впливаючий фактор один,то така регресія є однофакторною, якщо кілька – багатофакторна.

Для прогнозування можна використовувати такі статистичні функції Microsoft Excel:

• З використанням одиничної лінійної регресії —

=ПРЕДСКАЗ(новийХ;відоміY;відоміХ) — обчислює (прогнозує) одне нове значення функції на основі нового заданого Х і статистичної виборки відомих значень Х та Y.

=ТЕНДЕНЦИЯ(відоміY;відоміХ;новіХ) — на відміну від функції ПРЕДСКАЗ прогнозує не одне, а декілька нових значень функції на основі декількох нових заданих Х і статистичної виборки.

• З використанням одиничної нелінійної регресії —

=РОСТ(відоміY;відоміХ;новіХ) — так само, як і ТЕНДЕНЦИЯ, прогнозує декілька нових значень функції на основі декількох нових заданих Х і статистичної виборки.

• З використанням множинної лінійної регресії —

=ЛИНЕЙН(відоміY;відоміХ) — прогнозує значення коефіцієнтів а_і (i = n, n – 1, …, 2,1) та b. Отримані при прогнозуванні значення коефіцієнтів підставляються у рівняння множинної лінійної регресії і отримується значення Y.

• З використанням множинної нелінійної регресії —

=ЛГФПРИБЛ(відоміY;відоміХ) — прогнозує значення коефіцієнтів а_і (i = n, n – 1, …, 2,1) та b. Отримані при прогнозуванні значення коефіцієнтів підставляються у рівняння множинної нелінійної регресії і отримується значення Y.

89)

Основні статистичні функції в Excel

СРЗНАЧ (AVERAGE) Повертає середнє арифметичне аргументів.

СРЗНАЧА (AVERAGEA) Повертає середнє арифметичне аргументів, враховуючи числа, текст і логічні значення.

ТЕНДЕНЦИЯ (TREND) Повертає значення за лінійним трендом.

Приклад використання:

ТЕНДЕНЦИЯ(відомі У; відомі Х; нові Х) – використовується у задачах прогнозування для довгострокової лінійної одиничної регресії

МИН (MIN) Повертає найменше значення у списку аргументів.

МИНА (MINA) Повертає найменше значення у списку аргументів, враховуючи числа, текст і логічні значення.

МАКС (MAX) Повертає найбільше значення у списку аргументів.

МАКСА (MAXA) Повертає найбільше значення у списку аргументів, враховуючи числа, текст і логічні значення.

ЛИНЕЙН (LINEST) Повертає параметри лінійного тренду.

Приклад використання:

ЛИНЕЙН(відомі У; відомі Х) - використовується у задачах прогнозування для коротко- або багатострокової лінійної множинної регресії і не прогнозує остаточні значення, а знаходить всі потрібні коефіцієнти для рівняння. Ці коефіцієнти користувач використовує для знаходження прогнозу відповідно за формулою

ЛГРФПРИБЛ (LOGEST) Повертає параметри експоненційного тренду.

НАИБОЛЬШИЙ (LARGE) Повертає k-е за величиною значення в сукупності даних.

РОСТ (GROWTH) Повертає значення за експоненційним трендом.

Приклад використання:

РОСТ(відомі У; відомі Х; нові Х) – використовується у задачах прогнозування для довгострокової нелілінійного прогнозу

СЧЁТЕСЛИ (COUNTIF) Підраховує кількість непустих клітинок у діапазоні, які відповідають указаній умові.

МЕДИАНА (MEDIAN) Повертає медіану вказаних чисел.

90)

Гіперпосилання — це посилання в документі, по клацанню якого відкривається інша сторінка або файл. Звичайно посилання вказує на іншу веб-сторінку, але воно також може вказувати на малюнок, адресу електронної пошти або програму. У документі гіперпосилання може бути представлене текстом або малюнком.

• Абсолютне посилання містить повну адресу, включаючи протокол, веб-сервер, шлях та ім'я файлу.

• У відносному гіперпосиланні немає одного або декількох компонентів. Ці компоненти беруться з адреси сторінки, яка містить посилання. Наприклад, якщо не вказані протокол і веб-сервер, будуть використані протокол і домен (.com,.org, .edu або .ua) поточної сторінки.

У Microsoft Office Word можна створити гіперпосилання, натиснувши клавішу ENTER або ПРОБІЛ після того, як було введено адресу наявної веб-сторінки.

Створення гіперпосилання на документ, файл або веб-сторінку

• Виділіть текст або рисунок, який потрібно відобразити як гіперпосилання.

• На вкладці Вставлення у групі Посилання виберіть пункт Гіперпосилання

Можна також клацнути правою кнопкою миші текст або рисунок і вибрати команду Гіперпосилання з контекстного меню.

Або ж:

• Щоб створити посилання на наявний файл або веб-сторінку, виберіть варіант Наявний файл або веб-сторінка у розділі Зв'язати з, а потім введіть адресу, на яку потрібно зробити посилання, у полі Адреса. Якщо адреса файла невідома, натисніть стрілку поруч зі списком Папка і знайдіть потрібний файл.

• Щоб створити посилання на файл, який ще не створено, виберіть варіант новим документом у списку Зв'язати з, введіть ім'я нового файлу в полі Ім'я нового документа, а потім у розділі Коли почати редагування нового документа виберіть варіант Пізніше або Зараз.

91)

Діаграми — це засоби наглядного подання даних, які полегшують порівняння, виявлення закономірностей і тенденцій даних. Наприклад, замість аналізу декількох стовпців чисел на аркуші, можна, лише поглянувши на діаграму, дізнатися, зменшуються чи зростають об'єми продаж по кварталам, або як реальні об'єми продаж відповідають планам.

Діаграму можна створити на окремому аркуші або розташувати як впроваджений об'єкт на аркуші даних. Щоб створити діаграму, необхідно спочатку ввести для неї дані на аркуші. Після цього, виділивши ці дані, слід запустити майстер діаграм для покрокового створення діаграми, під час якого вибираються її тип і різні параметри. Діаграма зв'язана з даними аркуша, на основі яких вона створена, і в разі зміни даних автоматично оновлюється.

Типи діаграм:

• Стовпчасті діаграми

• Графіки

• Секторні діаграми

• Гістограми

• Діаграми з областями

• Точкові діаграми

• Біржові діаграми

• Поверхневі діаграми

• Кільцеві діаграми

• Бульбашкові діаграми

• Пелюсткові діаграми і тд

Графік – один із типів діаграми.

На основі даних, упорядкованих на аркуші у стовпці або рядки, можна побудувати графік. Графіки можуть відображати зміни даних у часі, зображених у спільному масштабі, тому вони ідеальні для демонстрації змін даних за рівні проміжки часу. У графіку дані категорій розподіляються рівномірно вздовж горизонтальної осі, а дані значень – рівномірно вздовж вертикальної осі.

92)

Запитом називають засіб пошуку даних, що зберігаються у списку, за допомогою певного критерію пошуку. Результатом запиту є набір записів, які задовольняють уведеному критерію.

У критерій пошуку може включатися одна або більше умов, при цьому декілька умов можуть накладатися або на один стовпчик таблиці (поле списку), або одночасно на декілька стовпчиків (полів списку).

За типами критерії поділяють на прості, складні, складені та обчислювальні.

Фільтрація - це швидкий і зручний спосіб пошуку даних у діапазоні та роботи з ними. У фільтрованому діапазоні відображаються лише рядки, які відповідають умовам, указаним для стовпця. У Microsoft Excel доступні дві команди для фільтрація діапазонів:

• Автофільтр, який включає фільтр за виділеним фрагментом, для простих критеріїв добору; У разі використання команди Автофільтр праворуч від назв стовпців у фільтрованому списку з’являються кнопки зі стрілками (Данные/Фильтр/Автофильтр)

• Розширений фільтр. За допомогою команди Розширений фільтр можна фільтрувати діапазон так само, як і з використанням команди Автофільтр, але в такому разі не відображатимуться розкривні списки для стовпців. Замість цього в окремому діапазоні умов над діапазоном потрібно ввести критерії (у вигляді незалежних таблиць), відповідно до яких повинна виконуватися фільтрація. Діапазон умов дає змогу виконати фільтрацію за складніших умов добору.

93)

Запит — це набір інструкцій, який можна використовувати для роботи з даними. Запит виконується для виконання цих інструкцій. Окрім повернення результатів, які можна сортувати, групувати або фільтрувати, за допомогою запиту також можна створювати, видаляти, копіювати або змінювати дані.

СУБД Access дозволяє створювати запити: • в режиме конструктора; • с помощью мастера.

Створення запиту за допомогою майстра:

Майстер ПРОСТОЙ ЗАПРОС на основі кількох пов’язаних таблиць або запитів дозволяє створювати запити двох типів: ПОДРОБНЫЙ та ИТОГОВЫЙ. Майстер ПЕРЕКРЕСТНЫЙ ЗАПРОС створює запит із статистичними розрахунками (суми, середні значення, кількість записів тощо). Такий запит дуже схожий на зведену таблицю EXCEL.

Порядок створення простого запиту:

1. Вибрати вкладинку Запросы, натиснути на кнопку Создать та у списку, що з’явився, вибрати Простой запрос.

2. На екрані з’явиться вікно для вибору полів (рис. 10.131), які будуть з’являтися у запиті. Поля можна вибрати з різних таблиць або запитів.

3. Після натиснення кнопки Далее з’явиться вікно, в якому треба визначити тип запиту — докладний або підсумковий (рис. 10.132).

4. Після натиснення кнопки Далее з’явиться вікно, в котрому треба задати назву запиту та натиснути кнопку Готово.

5. Для виконання запиту (перегляду) необхідно виділити назву потрібного запиту і натиснути на кнопку Открыть.

У режимі конструктора можна створити новий запит, або відредагувати існуючий запит.

Порядок створення нового запиту за допомогою конструктора:

1. Вибрати вкладинку Запросы, натиснути на кнопку Создать та вибрати Конструктор.

2. З’явиться вікно діалогу для додавання таблиць або запитів таке саме, як і під час встановлення зв’язку між таблицями , в якому треба вибрати потрібні таблиці.

3. Вибрати поля, які повинні з’являтися у запиті.

4. Задати порядок сортування.

5. Визначити умови відбирання записів.

6. Якщо потрібно, створити розрахункові поля.

7. Зберегти запит.

Виконання SQL-запиту:

Є три основні типи SQL-запитів:

• Запити на об’єднання поєднують дані із двох або більше таблиць, але в інакший спосіб, ніж інші запити. У більшості запитів дані поєднуються за допомогою об’єднання рядків, проте в запитах на об’єднання дані поєднуються за допомогою додавання рядків. Запити на об’єднання відрізняються від запитів на додавання тим, що запити на об’єднання не змінюють базові таблиці. Запити на об’єднання додають до набору записів рядки, які не залишаються після закриття запиту.

• Транзитні запити не обробляються ядром бази даних, яке постачається із програмою Access; натомість вони передаються безпосередньо на віддалений сервер бази даних, який обробляє та передає результати назад до програми Access.

• Запити на визначення даних — це особливий тип запитів, за допомогою яких не обробляються дані, але можна створювати, видаляти й змінювати інші об’єкти бази даних.

SQL-запити не можна відкрити в поданні конструктора. Їх можна відкрити лише в режимі SQL або виконати. Окрім запитів на визначення даних, у разі виконання SQL-запиту він відкривається в поданні таблиці.