- •1. Поняття міжнародного права та його особливості 3.Міжнародне право як самостійна правова система
- •2.Юридично обов’язкова сила норм міжнародного права
- •4.Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права
- •5.Виникнення міжнародного права та періодизація його історії
- •6.Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •8. Імплементація норм міжнародного права
- •9. Система міжнародного права
- •10. Співвідношення міжнародного публічного і міжнародного приватного права
- •11. Норми міжнародного права
- •12. М’яке право
- •13. Кодифікація міжнародного права
- •14.Поняття та перелік джерел міжнародного права Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права
- •15. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права
- •16. Засоби визначення норм міжнародного права
- •17. Поняття та перелік основних принципів міжнародного права
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •19. Поняття та види суб’єктів міжнародного права
- •20. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності Обмеження міжнародної правосуб’єктності
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав
- •22. Правосуб’єктність націй і народів, що борються за національне визволення
- •24. Поняття визнання в міжнародному праві
- •25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва
- •26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Підстави правонаступництва. Види і форми правонаступництва держав
- •27. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів, державних боргів
- •28. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср
- •34. Поняття та джерела права міжнародних договорів
- •35. Поняття та види міжнародних договорів
- •36. Стадії укладання міжнародного договору
- •37. Набрання міжнародним договором чинності. Дія міжнародного договору
- •39.Недійсність міжнародних договорів
- •42.Функції міжнародних організацій
- •43.00Н: цілі і принципи діяльності, членство
- •48. Населення та громадянство в міжнародному праві
- •И ’мадян, осіб без громадянства.
- •Мної держави. Іноземний громадянин знаходиться під територіальне по юрисдикцією країни перебування та під особистою юрисдикцією держави, громадянином якої він є. Передбачається, що іноземний
- •Її н прохання про надання політичного притулку не означає, що такий ||ри і улок буде автоматично наданий.
- •56. Спеціалізовані органи 00н із захисту прав людини
- •|І н людини, і представляти їм рекомендації з метою сприяння н|н і ти иному заохоченню і захисту всіх прав людини; заохочувати
- •К і поширюється суверенітет відповідної держави (повітряні, морські, річні судна, космічні об’єкти, штучні острови та споруди у морі, на
- •60. Державні кордони
- •Грудня 1959 р. У м. Вашингтон був укладений Договір про Антарктику, який набрав чинності 23 червня 1961 р. (беруть участь понад зо держав).
- •Юна природним заповідником, призначеним для миру і науки. В ньому ін гановлений суворий режим захисту навколишнього середовища і охорони цілісності екосистеми.
- •73Правовий режим Чорноморських проток
- •73Правовий режим міжнародних каналів. Режим Суецького каналу
48. Населення та громадянство в міжнародному праві
ід населенням у міжнародному праві розуміють сукупність інди - нідпі, що проживають на даний час на території тієї чи іншої держави ін підпорядковуються її юрисдикції. Населення будь-якої держави
к надається з наступних категорій: громадян даної держави, іноземних
И ’мадян, осіб без громадянства.
Громадянство - це стійкий політико-правовий зв’язок особи з ді р кавою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках. Поряд з и рміном «громадянство» в ряді держав з монархічною формою прав-
м ні і н вживається термін «підданство». Історично піддані розглядалися м к и ідлеглі самому монарху, а не державі. Піддані мали лише обов’язки підносно свого монарха. Сьогодні обидва терміни практично рівно- иі.і'їні, однак в міжнародно-правових документах вживається термін »і і’омадянство».
Виділяють наступні способи набуття громадянства: філіація;
натуралізація (укорінення); поновлення в громадянстві (реінтеграція); дарування громадянства;
оптація; трансферт.
Філіація, або набуття громадянства за народженням, базується на >(і<<>х принципах: права крові (jus sanguinis) та права ґрунту (jus soli). Індно з першим дитина набуває громадянство батьків. Згідно з дру-
і им громадянство дитини визначається місцем народження. Сьогодні найбільш поширеною є змішана система,яка поєднує обидва принципи.
Натуралізація - індивідуальне прийняття в громадянство за про- mi нням зацікавленої особи. Натуралізація, як правило, передбачає
дотримання ряду умов, найпоширенішими з яких є певний термін проживання на території даної держави (наприклад, в Україні - 5 років), знання державної мови, визнання конституції та законів, наявність законних засобів існування тощо. Різновидом натуралізаціє є спрощений порядок набуття громадянства певними категоріями осіб. Так, особливий (спрощений) порядок натуралізації може бути передбачений для випадків вступу у шлюб з іноземцем або при усиновленні (сімейний порядок).
Реінтеграція означає поновлення особи в громадянстві, в якому вона раніше перебувала.
Громадянство надається (дарується) особам, які мають значні заслуги перед даною державою. Свого часу дарування громадянства часто застосовувалось до перших космонавтів.
До способів набуття громадянства у зв’язку з територіальними змінами відносяться оптація та трансферт.
Оптація - це набуття громадянства на основі його вибору у зв’язку з територіальними змінамиОсоба може або залишити громадянство тієї держави, на території якої вона проживала раніше, або набути громадянство держави, під суверенітет якої переходить територія, на якій дана особа проживає. При цьому передбачається, що оптант буде жити на території держави, громадянство якої він обрав.
На відміну від оптації, трансферт передбачає автоматичну зміну громадянства. Фактично, це обмін населенням між державами на основі міжнародного договору. Сучасне міжнародне право забороняє автоматичну зміну громадянства.
Втрата громадянства може мати місце при виході з громадянства або через позбавлення громадянства. Іноді виділяють автоматичну втрату громадянства при натуралізації за кордоном. Вихід з громадянства - втрата громадянства на основі рішення компетентних органів держави, що виноситься за проханням зацікавленої особи. Позбавлення громадянства здійснюється з ініціативи державних органів, як правило, по відношенню до осіб, задіяних у ворожій для даної держави діяльності. Позбавлення громадянства може здійснюватися на умовах, передбачених загальним законодавством (наприклад, при наданні неправдивої інформації під час натуралізації), та на основі спеціального
йк і у. ідо стосується конкретної особи або певної категорії осіб. Міжнародне право забороняє довільне позбавлення громадянства.
І Іодвійне (множинне) громадянство - наявність у особи громадян-
11 ні двох або більше держав. Особи з двома або більше громадянствами и і чіпаються біпатридами. Подвійне громадянство у людини може ви- п 11 ь 11 у ти як внаслідок колізії законів про громадянство різних держав (м і/іи особа набуває нове громадянство та не виходить з попереднього),
>п> і в порядку волевиявлення відповідно до національних законів ік І• кав. Для уникнення складнощів, пов’язаних з подвійним грома- діик том, держави нерідко домовляються між собою про укладання дій н торонніх угод, в яких передбачають умови, при яких особи з подвій - ним громадянством несуть військову службу, сплачують податки лише ц одній державі тощо. Панівним принципом врегулювання колізій, що виникають через претензії двох (або більше) держав на здійснення іи рі опальної юрисдикції щодо особи з подвійним громадянством, є принцип ефективного громадянства,відповідно до якого пріоритету ІД і Ні пенні юрисдикції визнається за тією державою, з якою у біпатрида її ну«: найбільш тісний зв’язок. Такою державою зазвичай визнається держава постійного місця проживання.
49.
Режим іноземців. Особи без громадянства
Іноземними громадянами визнаються особи,які не є громадянами і' І міни перебування та мають доказ наявності у них громадянства іно-