2. Мної держави. Іноземний громадянин знаходиться під територіаль­не по юрисдикцією країни перебування та під особистою юрисдикцією держави, громадянином якої він є. Передбачається, що іноземний

І]*« імадянин має право на дипломатичний захист з боку держави свого Грі »мадянства. Слід пам’ятати, що іноземний громадянин та іноземець

ІІІ І тотожними поняттями. До іноземців, окрім іноземних громадян, і .п> ож відносять осіб без громадянства.

Режим (правове положення) іноземців визначають як сукупність прав та обов’язків іноземців на території даної держави. Режим іно- іемців встановлюється внутрішнім законодавством держав з враху­єш н ям їх міжнародних зобов’язань. Існує три види режиму іноземців: національний, найбільшого сприяння, спеціальний.

Національний режим означає зрівнювання іноземців в правах з власними громадянами.

При режимі найбільшого сприяння іноземцям надається такий ¹ самий обсяг прав, який передбачений для громадян будь-якої третьої країни, що користуються найбільш сприятливими умовами.

Спеціальний режим означає встановлення для іноземців в якій-1 небудь сфері певних прав або обов’язків, що відрізняються від тих, які встановлені в даній сфері для власних громадян.

Безгромадянство - правовий стан, який характеризується від­сутністю у особи громадянства будь-якої держави. Безгромадянство є правовою аномалією, з якою міжнародне право бореться, намагаючись її обмежити. Міжнародні конвенції про безгромадянство були ухва­лені у 1954 р. (Конвенція про статус осіб без громадянства) та 1961 р. (Конвенція про скорочення безгромадянства). За загальним правилом правове положення осіб без громадянства (апатридів) визначається внутрішнім законодавством держави, на території якої вони прожи­вають. Зазвичай, статус апатридів наближений або відповідає статусу іноземних громадян в даній державі.

50

Біженці, вимушені переселенці. Право притулку

Основними міжнародно-правовими документами, які регулюють статус біженців, є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Протокол до неї 1967 р. Крім того, важливе значення має Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців - спеціального органу, створеного на підставі резолюції генеральної Асамблеї ООН у 1950 р.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 р., біженцем є осо­ба, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за меж­ами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом вна­слідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

1$ якості біженців не розглядаються особи, що винні у скоєнні:

чину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності;

и і і кого злочину неполітичного характеру поза країною, що надала Притулок; дій,що суперечать цілям та принципам ООН. Висилання або п 111 їм усове повернення біженців в країну, з якої вони прибули, є забо- рі н ici і им. Держави видають біженцям посвідчення особи та зобов’язані Ііи/ктшувати їх натуралізацію. Біженці повинні підпорядковуватися ми п юдавству країни свого місцезнаходження.

Вимушені переселенці (або внутрішні біженці) - це особи, які з

ІII V /КС причин, що й біженці, були вимушені покинути місце свого Ні» і їй ного проживання і переселитися в іншу частину однієї й тієї ж ириїии.

Право притулку - право кожної людини шукати притулок від іи річ лідування в інших державах та користатися цим притулком, а і її ■ ■ і право держави дозволяти в’їзд та проживання на її території

і її, яка переслідується в іншій державі за політичними мотивами. В

Міжнародній практиці зустрічається два види притулку; територіаль­ні 111 і а дипломатичний. Територіальний притулок означає, що держави НііДіноть притулок на своїй території, дипломатичний - в стінах свого дип/н іматичного представництва, що діє в іноземній державі.

( )сновним наслідком надання політичного притулку є обов’язок д> ржави не видавати особу, яка отримала такий притулок. Саме по