1. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права

Міжнародне право - це самостійна система права, що складається з юридично обов'язкових принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою забезпечення мирного співіснування та міжнародної співпраці.

Міжнародне право як самостійна система права має свої об'єкт, предмет, метод, суб'єкти.

Об'єктом міжнародно-правового регулювання є суспільні відноси­ни, що виникають в рамках міжнародного співтовариства держав.

Особливий характер відносин передбачає і особливий механізм формування та дії норм міжнародного права. Він носить саме між­державний, а не наддержавний характер. Методом формування норм міжнародного права є узгодження воль його суб'єктів.

Предметом міжнародного права є міжнародні правовідносини. Під міжнародними розуміються відносини за участю держав, міжна­родних міжурядових організацій, націй та народів, що борються за на­ціональне визволення, та державоподібних утворень, які і є суб'єктами міжнародного права.

Міжнародне право - горизонтальна система права, заснована на рівності і незалежності її суб'єктів. У цьому полягає головна специфіка міжнародного права, його істотна відмінність від права національно­го. Суб'єкти міжнародного права виступають не тільки носіями прав і обов'язків, але і створюють, здійснюють і самостійно контролюють реалізацію міжнародно-правових норм. У міжнародному праві від­сутній будь-який наддержавний орган міжнародної правотворчості та примусу.

Особливістю сучасного міжнародного права є наявність імпера­тивних норм міжнародного права (jus cogens), які є обов'язковими для суб'єктів міжнародного права незалежно від того, чи погодилися вони на створення та існування цих норм.

2. Юридично обов'язкова сила норм міжнародного права

Питання юридичної сили міжнародного права виникає через від­сутність примусу до виконання норм міжнародного права. З'являються навіть точки зору щодо виключно моральної сили цієї системи права. Проте, більшість юристів-міжнародників відзначають, що міжнародне право має саме юридично обов'язкову силу. Проблема обов'язкової сили міжнародного права пов'язана з поглядом на його природу. При­хильники школи природного права бачать джерело обов'язкової сили в законах природи, в людському розумі або ж в божественній силі. Представники позитивістської школи джерелом обов'язкової сили вважають угоду держав.

Отже, міжнародне право є унікальною системою права, оскіль­ки сама її сутність полягає у неможливості примусити суб'єкта до виконання норм, згоду на обов'язковість яких він не надав. Тому Лукашук І.І. вбачає юридичну силу міжнародного права в угоді держав, згоді міжнародного співтовариства в цілому на добросовісне виконання зобов'язань за міжнародним правом. При створенні норми міжна­родного права суб'єкти узгоджують зміст норми та погоджуються на надання їй юридично обов'язкової сили.

Правове регулювання міжнародних відносин - абсолютна необхід­ність, тому визнання за міжнародним правом обов'язкової сили визна­чається потребами життя міжнародного співтовариства та інтересами держав. Доказом юридично обов'язкової сили міжнародного права є наявність такої імперативної норми, як принцип добросовісного ви­конання зобов'язань, що витікають з принципів і норм міжнародного права.