- •1. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права
- •2. Юридично обов'язкова сила норм міжнародного права
- •3. Міжнародне право як самостійна правова система
- •4. Сфера дії міжнародного права. Суб'єктна і об'єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права
- •5. Виникнення міжнародного права та періодизація його історії. Сучасне міжнародне право та його ознаки
- •6. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного! внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •9. Система міжнародного права
- •12. Міжнародне м’яке право
- •13. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного права.
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права та обов’язки держав.
- •24. Визнання у міжнародному праві. Теорії визнання. Види і форми визнаня.
- •25. Інститут правонаступництва держав в міжнародному праві. Джерела міжнародного правонаступництва
- •29. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •30. Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •31. Поняття, ознаки і елементи міжнародного правопорушення
- •32. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність
- •33. Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій
- •34. Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів
- •35. Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині і практиці. Найменівання і структура міжнародних договорів
- •36. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів. Ратифікаційні грамоти
- •38. Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •39. Умови недійсності міжнародних договорів
- •40. Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій
- •41. Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •42. Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій
- •43. Оон: цілі й принципи діяльності
- •46. Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, обсє, нато
- •49. Міжнародно-правове регулювання без громадянства і подвійного громадянства.
- •50. Міжнародно-правовий режим біженців і вимушених переселенців. Право притулку.
- •51. Захист прав людини і основних свобод міжнародно-правовоими засобами
- •52. Понаття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини й основних свобод
- •55. Міжнородний контроль за дотриманням прав людини і основних свобод
- •56. Спеціалізовані органи оон з захисту прав людини
- •57. Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика
- •58. Поняття і види територій в міжнародному праві. Демілітаризовані і нейтралізовані території. Умовна територія
- •59. Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території
- •60. Державні кордони. Види кордонів. Делімітація і демаркація. Режим державного кордону України.
- •61. Міжнародно-правове регулювання режиму річок. Правовий режим міжнародних рік
- •64. Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •65. Внутрішні морські води та їх правовий режим. Режим морських портів.
- •68. Виключна економічна зона та її правовий режим
- •72. Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Правовий режим Чорноморських проток
- •79. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •80. Право спеціальних місій. Привілеї та імунітети спеціальної місії та її членів.
- •81. Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
- •82. Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї
- •83. Поняття міжнародного кримінального права, його предмет та джерела
- •84. Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право «strict sensu » і транснаціональне кримінальне право.
- •86. Поняття і види міжнародних злочинів
- •88. Поняття і принципи кримінальної юрисдикції в міжнародному кримінальному праві
- •89. Види кримінальної юрисдикції: предметна - ratione materiae ; просторова - ratione loci ; темпоральна - ratione temporis ; персональна - ratione personae
- •90. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •91. Правові основи утворення і діяльності нюрнберзького і токійського військових трибуналів
- •92. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc по колишній Югославії та Раунді
- •93. Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика
- •94. Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини
- •95. Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний та інституційний механізм боротьби зі злочинністю.
- •98. Структура і основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації
- •99. Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки
- •101. Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека
- •103. Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюдження ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь
- •104. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення
- •106. Поняття права збройних конфліктів. Становлення та кодифікація права збройних конфліктів.
- •108. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і шпигуни. Найманці. Парламентери
- •109. Захист поранених і хворих під час війни
- •110. Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні і дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •111. Режим військової окупації
- •112. Захист цивільного населення під час війни
- •113. Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі
- •114. Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права
- •117. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
- •118. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права
- •119. Правовий режим космічного простору і небесних тіл
- •121. Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •122. Поняття та система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права
- •123. Класифікація принципів міжнародного екологічного права
- •124. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару
- •126. МІжнародно-правова охорона Світового Океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища
- •127. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів
- •129. Безпосередні переговори і консультації. Добрі послуги і посередництво
- •130. Міжнародна примирлива процедура: слідчі і погоджувальні комісії
- •131. Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду
- •133. Вирішення спорів у міжнародних організаціях
6. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
Міжнародне та внутрішньодержавне право знаходяться у тісному взаємозв язку.
Так, міжнародне право повинне враховувати суспільно-політичний устрій держав, зокрема наявність органів державної влади, які правомочні виражати волю держав у їх взаємостосунках з іншими суб'єктами міжнародних відносин, і поважати наявність суспільних відносин, що входять у внутрішщ.комдете^цію держави і не підлягають міжнародно-правовому регулюванню.
В свою чергу, національне право повинно враховувати міжнародно-правові зобов'язання даної держави, які піддягають реалізації у внутрішньодержавному праві в результаті імплементації.
Взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права проявляється в двох аспектах.
По-перше, кожна держава, що бере участь в створенні міжнародного права, виходить з характеру і положень свого національного права. Тому вплив норм внутрішньодержавного права на міжнародне можна назвати первинним. Наприклад, більшість міжнародних актів з прав людини беруть початок з норм національних законів демократичних країн.
По-друге, у процесі взаємодії вже існуючих норм міжнародного та національного права реалізується принцип переважного значення норм міжнародного права, що витікає з положень ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., згідно з якою учасник договору не «може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору». Міжнародне право істотно впливає на становлення, формування і динаміку норм національного права, накладаючи на держави виконання зобов'язань, прийнятих ними при підписанні міжнародних договорів (наприклад, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.).
7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного! внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
Доктрина міжнародного права щодо питання про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права виробила три основні підходи: один дуалістичний і два моністичних.
В основі дуалістичного підходу (основоположник - Г. Триппель; пануючий підхід в радянський період) лежить теза про те, що міжнародне право і право національне є двома різними правопорядками, які ніколи не перетинаються, хоча іноді і стикаються.
Суть моністичних концепцій полягає у визнанні єдності обох правових систем. Міжнародне і національне право розглядаються як частини єдиної системи права. Розрізняються вони у питанні примату цих правових систем. Концепція примату внутрішньодержавного права над міжнародним (Г. Еллінек, Г. Гегель) виходить з того, що міжнародне право є зовнішнім державним правом, тому кожна держава формує «своє» міжнародне право. Концепція примату міжнародного права над внутрішньодержавним (Г. Кельзен та зарубіжна демократична доктрина і практика) виходить з ототожнення держави, що діє в межах міжнародного правопорядку, з юридичною особою, що діє в межах національного правопорядку.
У законодавстві України питання щодо співвідношення міжна-[ родного та внутрішньодержавного права вирішено у ст. 9 Конституції України наступним чином: «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».
Закон України «Про міжнародні договори України» 2004 р. у ст. 19 підтверджує положення ст. 9 Конституції України і вказує на те, що «чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість ЯКИХ надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства», уточнюючи, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 2 ст. 19).
8. Імплементація норм міжнародного права
Одним із найважливіших практичних питань співвідношення міжнародного і національного права є питання про порядок виконання державою міжнародних договірних і звичаєвих зобов'язань на її території. Як пише В.Г. Буткевич, моністичні концепції співвідношення двох правопорядків припускають пряму дію норм міжнародного права в національній правовій системі В інших концептуальних напрямках по різному пояснюється суть процесу виконання міжнародно-правових норм у внутрішньодержавній сфері.
Механізм дії національного права непридатний для регулювання міжнародних відносин, а міжнародне право не здатне регулювати внутрішньодержавні взаємини. Щоб бути спроможними регулювати взаємини за участю фізичних і юри дичних осіб, правила, які містяться в міжнародному праві, необхідно включити до правової системи країни у встановленому нею порядку. За І.І. Лукашуком, процес входу норм міжнародного права в правову систему називається імплементація.
Імплементація норм міжнародного права - є цілеспрямованою організаційно-правовою діяльністю держав, яка здійснюється індивідуально, колективно або в рамках міжнародних організацій з метою своєчасної, всебічної і повної реалізації ухвалених ними відповідно до міжнародного права зобов язань. У випадку реалізації міжнародно-правових норм на національному рівні, необхідні додаткові внутрішньодержавні заходи для перетворення цілей, закладених у нормах міжнародного права, у реальні дії юридичних осіб і громадян, які знаходяться під державною юрисдикцією. Національне право виступає основним інструментом імплементації норм міжнародного права.
Процес імплементації норм міжнародного права відбувається шляхом рецепції національним правом правил міжнародних договорів. Вирізнять два основних види рецепції - загальну та індивідуальну.
Загальною рецепцією є закріплення в конституціях держав положення, що міжнародні договори є частиною національного права. При індивідуальній рецепції для введення норми міжнародного права у національну правову систему потрібен окремий внутрішньодержавний акт. Індивідуальна рецепція може відбуватися у формі:
інкорпорації, ...
трансформації
відсилання.
Інкорпорація — це включення національних, систем права норм, які зовнішньо цілком ідентичні з нормами акту міжнародного права. У більшості випадків зазначений міжнародний-правовий акт зберігає форму, найменування, хоча і виступає в якості закону.
Трансформація - не лише відтворення, але і переробка норм міжнародного договору відповідно до загальних принципів національного права. Правовим результатом трансформації, на відміну від інкорпорації, е не тільки доповнення чинного внутрішнього права, але і зміна норм у зв'язку з вимогами міжнародної угоди.
Відсилання - вказівка у національному законодавстві на те, що певна поведінка державних органів, посадових осіб, громадян регулюється загальними положеннями або конкретними нормами міжнародних договорів.