28. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср

Правонаступництво України щодо Союзу PCP регулюється комп-лексом домовленостей з питань правонаступництва, що були досягнуті між країнами, які увійшли після розпаду СРСР у Співдружність Не-залежних Держав (серед них: Меморандум про взаємопорозуміння з питань правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу PCP, що становлять взаємний інтерес, 1992 p.; Угода про розподіл всієї власності колишнього Союзу PCP за кордоном 1992 p.; Угода про правонаступництво щодо державних архівів колишнього Союзу PCP 1992 p.; Рішення Ради голів держав СНД від 20 березня 1992 р. та ін.), а також національним законодавством України. Ряд положень, що ма¬ють пряме відношення до правонаступництва, міститься в установчих документах СНД.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» 1991 p., Україна є правонаступницею прав і обов’язків СРСР, які не су-перечать Конституції України. Україна підтверджує свої зобов’язання, укладені УРСР, до проголошення незалежності (ст. 6 Закону).

В Угоді про створення СНД від 8 грудня 1991 р. було закріплено, що кожна держава СНД має право підтвердити чинність для себе між-народних договорів СРСР.

Відповідно до Угоди про розподіл всієї власності колишнього Со- iccty PCP за кордоном 1992 р. під власністю розуміється: нерухомість, що використовувалася дипломатичними і консульськими представ-ництвами СРСР; інфраструктура СРСР за кордоном і прибуток від її сій плуатації; доходи від реалізації власності СРСР; власність СРСР і 111 нібуток від діяльності юридичних осіб, що знаходилися під юрисдик- Iіісіо СРСР; прибуток від виконання робіт за міжнародними угодами. Класність СРСР, відповідно до даної Угоди, була поділена і перейшла до держав в наступних долях: Білорусія - 4,13%, Казахстан - 3,86%; І'осія - 61,34%; Україна - 16,37% і т.д.

Питання правонаступництва щодо державних активів та держав- I юго боргу СРСР було вирішено врегулювати на двосторонніх засадах. У

2 - 1994 pp. було укладено низку двосторонніх угод між Російською

Ч'дерацією, з однієї сторони, та Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Молдовою, Таджикистаном,Узбекистаном,Україною - з Іншої. У даних договорах Росією було запропоновано так званий «ну- иі.овий варіант»,за яким всі активи та борги державами-спадкоємцями і п родавалися Росії. Так, згідно зі ст. З Угоди між Україною та Російською

Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зо¬нні шнього боргу та активів колишнього Союзу PCP від 9 грудня 1994 p.,

Україна передає, а Російська Федерація приймає на себе зобов’язання 11 (< >до виплати частки України в зовнішньому державному боргу колиш- нього Союзу PCP станом на 1 грудня 1991 р.». Ст. 4 визначала, що «для и и і шати частини зовнішнього боргу, закріпленого за Україною, Україна передає, а Російська Федерація приймає частку України в активах ко¬ми шнього Союзу PCP за станом на 1 грудня 1991 p.». Але за відсутності офіційної інформації про розмір як боргів, так і активів колишнього ( TCP, ця Угода й досі не ратифікована Україною і не набрала чинності, тому дана проблема потребує спільного правового вирішення.

Відповідно до Угоди про правонаступництво відносно державних архівів колишнього Союзу PCP 1992 р. сторони визнали цілісність і неподільність архівів Російської імперії і СРСР, що знаходяться за меж-ами їх територій, і не претендують на право володіння ними. Архіви

СРСР, що знаходяться на території держав-учасниць Угоди, перейшли під юрисдикцію відповідних держав. Сторони Угоди зобов’язалися за-безпечувати відповідно до свого законодавства доступ дослідників до архівів і визнавати на своїх територіях юридичну силу довідок, виданих державними архівними установами країн СНД.

Стосовно правонаступництва щодо ядерної зброї, укладено Угоду про спільні заходи щодо ядерної зброї від 21 грудня 1991 р„ в якій пе-редбачено, зокрема, переміщення у Росію ядерних засобів колишнього СРСР з Білорусії, Казахстану і України і закріплення цими країнами свого статусу неядерних держав з приєднанням у цій якості до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.