- •1. Поняття міжнародного права та його особливості 3.Міжнародне право як самостійна правова система
- •2.Юридично обов’язкова сила норм міжнародного права
- •4.Сфера дії міжнародного права. Суб’єктна і об’єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права
- •5.Виникнення міжнародного права та періодизація його історії
- •6.Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
- •8. Імплементація норм міжнародного права
- •9. Система міжнародного права
- •10. Співвідношення міжнародного публічного і міжнародного приватного права
- •11. Норми міжнародного права
- •12. М’яке право
- •13. Кодифікація міжнародного права
- •14.Поняття та перелік джерел міжнародного права Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права
- •15. Міжнародний звичай у системі джерел міжнародного права
- •16. Засоби визначення норм міжнародного права
- •17. Поняття та перелік основних принципів міжнародного права
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •19. Поняття та види суб’єктів міжнародного права
- •20. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності Обмеження міжнародної правосуб’єктності
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав
- •22. Правосуб’єктність націй і народів, що борються за національне визволення
- •24. Поняття визнання в міжнародному праві
- •25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва
- •26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Підстави правонаступництва. Види і форми правонаступництва держав
- •27. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів, державних боргів
- •28. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср
- •34. Поняття та джерела права міжнародних договорів
- •35. Поняття та види міжнародних договорів
- •36. Стадії укладання міжнародного договору
- •37. Набрання міжнародним договором чинності. Дія міжнародного договору
- •39.Недійсність міжнародних договорів
- •42.Функції міжнародних організацій
- •43.00Н: цілі і принципи діяльності, членство
- •48. Населення та громадянство в міжнародному праві
- •И ’мадян, осіб без громадянства.
- •Мної держави. Іноземний громадянин знаходиться під територіальне по юрисдикцією країни перебування та під особистою юрисдикцією держави, громадянином якої він є. Передбачається, що іноземний
- •Її н прохання про надання політичного притулку не означає, що такий ||ри і улок буде автоматично наданий.
- •56. Спеціалізовані органи 00н із захисту прав людини
- •|І н людини, і представляти їм рекомендації з метою сприяння н|н і ти иному заохоченню і захисту всіх прав людини; заохочувати
- •К і поширюється суверенітет відповідної держави (повітряні, морські, річні судна, космічні об’єкти, штучні острови та споруди у морі, на
- •60. Державні кордони
- •Грудня 1959 р. У м. Вашингтон був укладений Договір про Антарктику, який набрав чинності 23 червня 1961 р. (беруть участь понад зо держав).
- •Юна природним заповідником, призначеним для миру і науки. В ньому ін гановлений суворий режим захисту навколишнього середовища і охорони цілісності екосистеми.
- •73Правовий режим Чорноморських проток
- •73Правовий режим міжнародних каналів. Режим Суецького каналу
Її н прохання про надання політичного притулку не означає, що такий ||ри і улок буде автоматично наданий.
І Іолітичний притулок припиняється,якщо зникли обставини, що їм у< или особу шукати притулок, або якщо особа натуралізувалася в ді рж ані, яка надала ій притулок.
54. Універсальні і регіональні механізми захисту прав людини
Міжнародні механізми захисту прав людини - це міжнародно- правові акти з прав людини, а також спеціалізовані міжнародні інструменти, організації, установи, які безпосередньо спрямовані на захист прав людини та виконання цих актів.
Залежно від рівня реалізації механізмів захисту прав людини розрізняються:
універсальні механізми, які діють на рівні всього світу (наприклад, Рада з прав людини, Комітет з прав людини ООН, Верховний комісар ООН з прав людини, Верховний комісар ООН у справах біженців і т.д.);
регіональні механізми, що діють в межах певного регіону (Організація з безпеки та співробітництва у Європі, Європейський суд з праи людини, Американський комітет з прав людини тощо).
Залежно від підстав створення міжнародні органи та організації, діяльність яких спрямована на захист прав людини, поділяються нц два види:
конвенційні органи,утворені на підставі міжнародних договорім Це, зокрема, Комітет з прав людини ООН (діє на підставі Пакту про громадянські та політичні права 1966 р.), Європейський суд з прав лю дини (діє на підставі Європейської конвенції про захист прав людини т.і основних свобод 1950 р.), Комітет з прав дитини (засновано відповідно до Конвенції про права дитини 1989 р.) та інші.
органи, утворені міжнародними організаціями. Специфікою діяльності цих органів є те, що їх рішення мають, як правило, рекомеи даційний характер і забезпечуються лише авторитетом самих організацій. До таких органів відносяться Рада з прав людини ООН, Комісін з положення жінок (засновані Економічною та соціальною радон ООН), Верховний комісар ООН у справах біженців (посада заснован* Генеральною Асамблеєю ООН), Міжнародне бюро праці (засновані’ Міжнародною організацією праці).
56. Спеціалізовані органи 00н із захисту прав людини
Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН у складі представників 47 держав, що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. Місця у Раді розподіляються між регіональними групами ООН таким чином: 13 Африці, 13 Азії, 6 країнам Східної Європи, 8 країнам Латинської Америки і Карибського басейну, а 7 Групі західноєвропейських та інших держав.
Рада була створена Генеральною Асамблеєю ООН у 2006 р. :і основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН і прав людини, утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому, що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, а не ЕКОСОР, та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту прав людини в рамках ООН.
Посада Верховного комісара ООН із заохочення та захисту всіх || прав людини була заснована відповідно до резолюції 48-ї сесії Гене- 1 ральної Асамблеї ООН у 1993 р. Верховним комісаром є особа, що І характеризується високими моральними якостями і чесністю й володів І досвідом, у тому числі в галузі прав людини, а також загальними зна- І ннями і розумінням різних культур, що особливо необхідно для не- І упередженого, об’єктивного, невибіркового і ефективного виконання І
■
ній .и п іків Верховного комісара. Верховний комісар призначається Ге- іі< І м >і і.ним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю ни її > гирирічний період із можливістю продовження повноважень ще МИ і іди и термін. За своїм статусом Верховний комісар є заступником
»‘трального секретаря ООН. Він діє в рамках Статуту ООН,Загальної ці і1 /і.ірації прав людини, інших міжнародних документів в галузі прав ММідипи і несе основну відповідальність за діяльність міжнародного і ці и товариства в галузі прав людини.
Обов’язки Верховного комісара: заохочувати і захищати 1111 * * к гивне здійснення всіма людьми громадянських, культурних, ин'Помічних, політичних і соціальних прав; виконувати завдання, Д«»|іумені йому компетентними органами системи ООН в галузГ