42.Функції міжнародних організацій

Виділяють три основні функцій міжнародних організацій: контр¬ольну, оперативну, регулятивну.

Контрольна функція полягає в здійсненні контролю за відпо-відністю поведінки держав нормам міжнародного права. Для цього організація має право збирати і аналізувати відповідну інформацію, обговорювати її та висловлювати свою думку в резолюціях. У багатьох випадках держави зобов’язані регулярно представляти доповіді про виконання ними норм міжнародного права і актів організації у відпо¬відній області, особливо в області прав людини.

Оперативна функція полягає в досягненні цілей організації шляхом безпосередньої діяльності, власними засобами організації. Організації надають економічну, науково-технічну і іншу допомогу, консультаційні послуги. Значний розвиток в цьому аспекті отримали операції ООН з підтримки миру.

Регулятивна функція є сьогодні найважливішою. Вона полягає в ухваленні рішень, що визначають цілі, принципи, правила поведінки держав-членів. Такого роду рішення мають лише морально-політичну обов’язкову силу. Проте їх вплив на міждержавні відносини і на між¬народне право не можна недооцінювати.

43.00Н: цілі і принципи діяльності, членство

Організація Об’єднаних Націй (ООН) - універсальна міжнародна міжурядова організація, що діє на підставі Статуту (підписаний 26 Чі'і'мпя 1945 р. на конференції в Сан-Франциско і набув чинності 24 іімттня 1945 р.).

(л атут ООН є універсальним, загальнообов’язковим міжнародним дні опором, що закріплює основи сучасного міжнародного правопо- рмдку.

()ОН переслідує наступні цілі:

І) підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вжи- і и ефективні колективні заходи для запобігання і усунення загрози миру і придушення актів агресіїабо інших порушень миру й проводити мирними засобами вирішення міжнародних спорів;

І) розвивати дружні відносини між державами на основі поваги 111 ми іципу рівноправності і самовизначення народів,застосовувати інші »входи для зміцнення загального миру;

1. здійснювати міжнародну співпрацю з вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні поваги до прав людини для всіх, без різниці раси, статі, мови та релігії;

2. бути центром узгодження дій держав в досягненні цих загальних цілей.

Для досягнення вказаних цілей ООН та її члени діють відповідно до наступних принципів:

• суверенної рівності членів ООН;

• сумлінного виконання зобов’язань за Статутом ООН;

• вирішення міжнародних спорів мирними засобами;

• утримання від загрози силою або її застосування проти територі­альної недоторканності або політичної незалежності або яким-небудь чином, несумісним з цілями ООН;

• надання допомоги ООН у всіх діях, що робляться за Статутом, забезпечення Організацією такого стану, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів, закріплених у Статуті (ст. 2);

• забезпечення дотримання вищенаведених принципів держава­ми, що не є членами ООН, для підтримання міжнародного миру та безпеки;

• невтручання ООН у внутрішні справи держав, окрім застосуван­ня примусових заходів у відповідності до глави VII Статуту.

При цьому, якщо зобов’язання членів ООН за Статутом суперечать їх зобов’язанням за будь-якою іншою міжнародною угодою, переважну силу мають зобов’язання за Статутом ООН (ст. 103 Статуту).

В рамках ООН приймається велика кількість багатосторонніх між­народних договорів, відбувається врегулювання міжнародних супере­чок, що свідчить про значну роль ООН у забезпеченні міжнародного правопорядку.

Первинними членами ООН є держави, які підписали і ратифі­кували Статут ООН. Членом ООН може бути будь-яка миролюбива держава, яка прийме на себе зобов’язання, що містяться у Статуті і яка, на думку ООН, може і бажає ці зобов’язання виконувати. Прийняття в члени ООН відбувається за рекомендацією Ради Безпеки Генеральною Асамблеєю більшістю в 2/3 голосів. Держава, що систематично пору їм ус принципи Статуту, може бути виключена з ООН в аналогічному порядку.

Головними органами ООН є: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, І і' ніомічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секрета­рі! і. Рада з опіки призупинила роботу 1 листопада 1994 р. після того, як ", ілпня підопічна Організації Об’єднаних Націй територія-Палау - ідпбула 1994 р. незалежність.

44. Рада Безпеки ООН, її функції. Членство. Порядок прийняття рішень

Рада Безпеки є одним з головних органів ООН, що виконує основну І" ні і, в підтримці міжнародного миру і безпеки та згідно з п. 1 ст. 24 і і .ітуту ООН діє від імені всіх членів ООН.

Рада безпеки уповноважена розслідувати будь-який спір або си- і ум цію для визначення того, чи не може продовження цього спору або і пі у аі щ загрожувати міжнародному миру і безпеці. На будь-якій стадії І и іч і го спору або ситуації Рада може рекомендувати належну процедуру ііін і методи врегулювання.

(л орони спору, продовження якого може загрожувати міжнарод­ним у миру або безпеці, мають право самостійно ухвалити рішення про його передачу на вирішення Ради Безпеки. Проте якщо Рада Безпеки Ніііі'иає, що продовження даного спору може загрожувати підтримці мі ммродного миру і безпеки, вона може рекомендувати такі умови МИрішення спору, які визнає відповідними.

Держава, що не є членом ООН, також може звернути увагу на іц-.ці. який спір, в якому вона є стороною, якщо відносно цього вона И|чійме на себе передбачені в Статуті ООН зобов’язання мирного ви- І'ііін-іпія спорів.

Крім того, Рада Безпеки визначає існування будь-якої загрози миру, (іуді, якого порушення миру або акту агресії і робить рекомендації . тронам або вирішує, які заходи слід вжити для відновлення між- Миродного миру і безпеки. Рада може зажадати від держав виконання і и ч тимчасових заходів, які вона визнає необхідними. Рішення Ради І піски є обов’язковими для всіх членів ООН. Рада Безпеки приймає ріни пня щодо необхідності застосування збройних сил, при цьому

держави-члени ООН зобов’яжуть надати в розпорядження Ради Без­пеки необхідні для підтримки миру озброєні підрозділи.

Рада Безпеки складається з 15 членів: п’яти постійних (США, Росія, Великобританія, Франція, Китай) і 10 непостійних, обраних відповідно до Статуту ООН строком на 2 роки без можливості негайного переоб­рання з врахуванням справедливого географічного розподілу і ступеню участі держави в підтримці миру і досягненні інших цілей ООН.

У даний час розглядається питання про розширення складу Ради Безпеки. На постійне представництво в Раді претендують Німеччина і Японія, посилаючись, зокрема, на те, що їх грошові внески є одними з найбільших, а також Індія та Бразилія. Не має жодного постійного представника в Раді Безпеки Африканський континент.

Кожна держава-член Ради Безпеки має в ній одного представника. Рада встановлює свої правила процедури.

Рішення в Раді Безпеки з питань процедури вважаються прийня­тими, якщо за них подані голоси дев’яти членів Ради. З інших питань рішення вважаються прийнятими, коли за них подані голоси дев’яти членів Ради Безпеки, включаючи співпадаючі голоси всіх постійних членів, причому сторона, що бере участь в суперечці, повинна утрима­тися від голосування. Якщо при голосуванні з непроцедурного питання один з постійних членів Ради проголосує проти, рішення вважається не прийнятим (право вето).

45. Генеральна Асамблея ООН, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень

Генеральна Асамблея - один з головних органів ООН, що скла­дається з представників всіх держав-членів ООН. Делегація кожної держави-члена ООН складається не більш, ніж з п’яти представників і п’яти їх заступників.

Генеральна Асамблея в межах Статуту ООН, має право обговорю­вати та робити рекомендації членам ООН або Раді Безпеки з будь-яких питань або справ в межах Статуту, крім питань, що знаходяться на розгляді Ради Безпеки стосовно будь-якого спору або ситуації.

Структурно Генеральна Асамблея складається з семи головних комітетів, в кожному з яких представлені всі члени ООН: Комітет і політичних питань і питань безпеки (Перший комітет), Спеціаль­ним політичний комітет; Комітет з економічних і соціальних питань і Другий комітет); Комітет з соціальних, гуманітарних питань (Третій і "Мі ют); Комітет з питань опіки і несамоврядних територій (Четвер­ній комітет); Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П’ятий і.ом і'гст), Комітет з правових питань (Шостий комітет). Крім головних иомітстів Генеральною Асамблеєю створено велику кількість допоміж- ІПІХ комітетів і комісій.

Іеперальна Асамблея, зокрема: розглядає принципи співпраці в .її ті забезпечення міжнародного миру і безпеки; обирає непостій­нії і членів Ради Безпеки ООН, членів Економічної і Соціальної Ради? id і'с-комендацією Ради Безпеки призначає Генерального Секретаря

• К)ІІ; спільно з Радою Безпеки обирає членів Міжнародного Суду

• н >11; координує міжнародну співпрацю в економічній, соціальній,

• v їм урній і гуманітарній сферах; здійснює інші повноваження, перед­овіші Статутом ООН.

Існеральна Асамблея працює в сесійному порядку. Сесії Асамблеї проиодяться щорічно, в жовтні-березні. На вимогу Ради Безпеки або

і п і ості членів ООН можуть бути скликані спеціальні або надзвичай-

ін і іч ії. Робота сесії проходить у формі пленарних засідань і засідань комітетів і комісій.

Кожний член Асамблеї має один голос. Рішення з важливих питань умилюються більшістю в дві третини присутніх членів ООН, з інших IIП I .ми, рішення приймаються простою більшістю членів. Рішення оформлюються у вигляді резолюцій, а найзначніші з них іменуються дгк/мраціями. Згідно Статуту ООН, всі вони носять рекомендаційних мірцктер.

47. Міжнародні конференції: поняття, правила процедури, порядок прийняття рішень

Міжнародна конференція - зібрання офіційних делегацій держав І Мі' гою вирішення різних проблем політичного, військового, еконо­мічного і т.д. характеру, що носить тимчасовий характер і є важливим м< обом багатосторонньої дипломатії.

Конференція - узагальнююче найменування нарад, з’їздів, конгре­сів, в яких бере участь не менше трьох делегацій різних держав. Трива­лість роботи конференцій - від одного дня до декількох років.

При участі невеликої кількості держав правила процедури є спро­щеними. Конференції з широкими повноваженнями приймають досить детальні правила. Щоб уникнути зайвої роботи, за основу зазвичай беруться правила процедури Генеральної Асамблеї ООН. Наради з небагатьма учасниками обмежуються вибором голови і створенням секретаріату. Конференції з широким представництвом мають досить складну організаційну структуру: голова, комітети, підкомітети, робочі групи, секретаріат. Основні організаційні питання вирішує генеральний комітет, що складається з голови конференції і голів комітетів. Осо­бливий комітет займається перевіркою повноважень.

Правила процедури (регламент конференції) визначають порядок голосування, ухвалення рішень. На нарадах обмеженого складу рішення ухвалюються одноголосно. На конференціях з широкими повноважен­нями процедурні питання вирішується простою більшістю присутніх, що приймають участь в голосуванні. Остаточний текст зазвичай при­ймають більшістю в дві третини. Часто використовується процедура консенсусу - рішення ухвалюється за відсутності заперечень.

Рішення зустрічей обмеженого складу, як правило, оформлюються спільною заявою або комюніке. Більш широкі конференції приймають заключні акти, конвенції і рекомендації, що містять підсумки роботи і тексти ухвалених рішень. Вони підписуються учасниками, а підписан ня акту, що містить текст прийнятого договору, означає встановлення його автентичності.

Резолюції конференцій не є юридично обов’язковими, але вони поважаються учасниками як морально-політичні зобов’язання. Юри дично обов’язкову силу мають лише рішення, оформлені у вигляді до­говору. Резолюції міжнародних конференцій є актами «м’якого права». Вони швидше формуються, держави погоджуються з ними легше, ніж з жорсткими зобов’язаннями за договорами і готують ґрунт для відпо­відних правових норм. їх значення є істотним і при тлумаченні норм.