53. Суспільство і природа. Екологічні проблеми

Одним з об'єктів дослідження філософії є суспільство в його безперервній зміні та розвитку. Але суспільство не існує само по собі. Виділившись із природи, воно взаємодіє з нею.

Природа — це всі досоціальні ступені розвитку ма­терії , а суспільство — її найвища ступінь. Суспільство — це час­тина матеріального світу, що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається. Але, став­ши особливою формою руху матерії, суспільство не пориває своїх відносин з природним середовищем. Природа і суспільство пере­бувають в органічному зв'язку і єдності.

Характерна риса сучасного ета­пу взаємодії природи і суспільства полягає в тому, що суспільство має такий великий вплив на природу, приводить до таких змін у ній, що саме це здебільшого і визначає характер протікання зворотно­го процесу — впливу природи на розвиток суспільства.

Спочатку розглянемо основні напрямки впливу природи на суспільство:

1. природа забезпечує суспільство необхідними йому резервами. Це запаси корисних копалин, енергетичних ресурсів Землі, ресурси води та кисню тощо.

2. будь-яка матеріальна річ, виготовлена людиною, створюється з природної речовини.

3. природні умови суттєво впливають на розвиток продуктивних сил суспільства. У різних природних умовах за однакових умов праці результати не будуть однакові.

4. суттєвим є вплив природних умов на форми і темпи історичного процесу. Засухи, повені, виверження вулканів, землетруси можуть знищувати результати людської праці і, відповідно, гальмувати розвиток суспільства.

5. природа суттєво впливає на сімейно-побутову сферу життєдіяльності суспільства. Такі соціальні інституції, як шлюб, медичні заклади, похоронні служби, безпосередньо пов’язані з біологічною природою людини.

6. проявом природних умов є расовий поділ суспільства. Природно-расовий поділ суспільства відіграє певну роль у соціальній історії. На його основі виникають і расові конфлікти, і прояви расової солідарності.

7. природним процесом є зростання народонаселення.

Таким чином, природне начало проявляється в усіх сферах суспільного буття.

У свою чергу суспільство суттєво впливає на природу:

1. людиною різко розширюються просторові межі освоєння природи.

2. відбувається подальше освоєння природи “вглиб”. Сьогодні використовуються майже всі природні і багато штучних хімічних елементів.

3. посилюється інтенсивність використання природних ресурсів.

4. посилюється вплив людини на структуру природного середовища. Змінюється природний ландшафт і навіть клімат.

Інтенсивний розвиток промисловості на початку XIX століття швидко і у великих масштабах втягнув людство у природо-перетворюючу діяльність. Стали помітними не тільки позитивні, а й негативні наслідки науково-технологічного прогресу. Тоді ж, у 60-х роках XIX століття, німецький натураліст Ернст Генкель (1834-1919) вводить поняття «екологія», об'єктами досліджень якого є організм, популяція та екосистема в нерозривній єдності з природ­ним середовищем.

Сьогодні взаємодію суспільства з природою у світі можна охарактеризувати як критичну. Технологічна діяльність людини зумовила глобальну кризу. Людство постало перед цілим рядом екологічних проблем:

• забруднення літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери;

• зменшення товщини озонового шару, що охороняє все живе на планеті від впливу ультрафіолетових променів Сонця; пов’язане зі знищенням лісів і забрудненням поверхні океанів.

• виникнення «парникового ефекту», у результаті якого відбувається глобальне потепління на планеті; призведе до танення льодів Арктики та Антарктиди, підняття рівня морів і океанів.

• зменшення кількості рослинного і тваринного світу.

Отже, старий тип відносин суспільства з природою на сьогодні себе повністю вичерпав. Людство постало перед альтернативою – або перейти до якісно нового стану взаємодії з природою, або ж, знищивши природу, тим самим знищити і себе.

Шляхами подолання кризи у співвідношенні суспільства і природи є:

• скорочення потреб людини, відмова від “псевдопотреб” (озброєння, наркотики, алкоголь тощо);

• пошук нових засобів, джерел існування людства, що пов’язані з нерозумною експлуатацією ресурсів на Землі;

• деурбанізація суспільства: великі міста мають бути поступово витіснені невеликими;

• заміна сучасного транспорту на екологічно чистий;

• створення безвідходного виробництва із замкнутим циклом: усі відходи слід переробляти і використовувати повторно;

• формування екологічної свідомості – системи уявлень про стан природного довкілля, здатності до адекватного розуміння органічного зв’язку між людиною та природою, використання екологічних знань у практичній діяльності;

• формування планетарної свідомості, єдиної для всього людства;

• повна заборона виробництва ядерної зброї.

Таким чином, криза у співвідношенні суспільства і природи на початку ХХІ ст. актуалізує проблему географічних факторів. Шляхами подолання цієї кризи є перехід до екологічно чистих технологій, подолання стихійних форм суспільного розвитку та хижацького ставлення до природи, формування нового гуманістичного світогляду.