41. Форми життєвого існування людини: природний світ, соціальний світ, матеріальний світ, духовний світ

Аналізуючи те, що відбувається в сучасному світі, варто вибрати як початкову точку аналізу основні виміри людського світу. Такими є: світ природний, світ соціальний (світ людей, націй, етносів, суспільств, груп різного масштабу), світ духовний та світ матеріальний (предметний,інструментальний, техногенний). Усі вони становлять буття окремої людини і людства загалом.

Становлення предметного світу відбувалося паралельно з розвитком соціального. Збільшуючись та ускладнюючись, предметний світ посилював свій вплив на світ соціальний. Нині можна говорити вже не лише про вплив, а й про перебудову соціального світу під впливом техногенного. Наприклад, сучасні ЗМІ, насамперед електронні, перетворилися на монстра, недостатньо контрольованого соціумом.

З іншого боку, за допомогою інструментального світу людина підкоряла (а часто просто знищувала) природу. З цим пов´язаний ще один конфлікт. Природа людини двоїста: біологічна і соціальна.

Існування у матеріальному світі (фізичне буття) - це існування у світі тіл і предметів, залученість у світ неживої природи (залученість індивіда як тіла). Жодне функціонування людини, ефективна поведінка, діяльність і життєдіяльність неможливі поза світом предметів і речей, без адекватного відображення характеристик цього світу. Тіло будь-якої людини має цілком очевидні фізичні характеристики. У матеріальному світі людина існує як (фізичне) тіло.

Існування у природному світі (біологічне буття) - це життєдіяльність, залученість у світ живої природи як індивіда. Уся життєдіяльність людини підпорядкована біологічним законам і неможлива поза світом живої природи.

Існування в соціальному світі (соціальне буття) - це соціальне життя, залученість у світ людей як особистості, як члена макро- і мікросоціуму. Соціальне буття - це заглибленість у міжособистісні відносини, реалізація прагнення зберегти міжособистісні відносини або змінити їх у бажаному напрямі, розширити свій вплив, посилити авторитет тощо. Поза соціальним простором людина не може задовольнити свої соціальні потреби. У ньому представлені минулі покоління цього соціуму і його історія. Соціальне буття зберігає їх у вигляді традицій, стійких соціальних норм, правил. Але соціальний простір є насамперед простором сучасників, співтовариством людей, які виявляють активність, безпосередньо спілкуються один з одним і впливають один на одного.

Існування в духовному світі - це духовне життя, залученість у світ духовний як суб´єкта, що має духовні потреби; залучення до вищих цінностей людського буття. Духовне життя - це також реалізація прагнення внести свою частку в збереження вищих цінностей. Діяльність, спрямована на розширення кола людей, які приймають ті цінності, які суб´єкт обґрунтував, або цінності, до яких він приєднався як послідовник. У духовному просторі суб´єкт належить усьому людству, є його частиною. Простір духовного буття - особливий.

Духовний світ відносно незалежний від інших просторів - фізичного, вітального і соціального. Духовне буття більш інерційне, ніж соціальне, оскільки природні, економічні та інші зміни чинять на нього опосередкований вплив.