28. Філософська антропологія: основні напрямки розвитку (а. Гелен, г. Плесснер, м. Шелер)

Філософська антропологія - це напрям, який виник у 20—х роках XX ст., тобто приблизно в той же час, що й екзистенціалізм, і, подібно до останнього, пов'язаний ідейною наступністю з "філософією життя". Засновниками і представниками філософської антропології були М.Шелер, Г.Плеснер, А.Гелен, Е.Ротхаккер, М.Ландман, Е.Хенгстенберг та інші.

Це вчення прагне до цілісного осягнення людини в усій специфіці її буття, її місця в Космосі, поєднуючи при цьому філософський підхід із конкретно-науковим. Проголошена М.Шелером програма цілісного вивчення людини залишалася не реалізованою. З самого початку філософська антропологія розпалася на ряд течій, кожна з яких виділяла яку-небудь одну із специфічних особливостей і властивостей людини - біологічну, психічну, культурну, релігійну і т.д. Так, Шелер, продовжуючи традицію, яка йшла ще від Августина, вважав, що найсуттєвішою рисою людини є надприродний дух, орієнтований на абсолютні цінності. Гелен бачив першопричину специфіки людини в її "біологічній недосконалості", відсутності природженої пристосованості до певних умов існування, яка властива тваринам, внаслідок чого людина змушена створювати свій особливий, відмінний від тваринного світ, спосіб життя і є "відкритою світові", діяльною істотою.

Макс Шеллер (1874 – 1928) – один із основоположників філософської антропології, основоположник аксіології.

Філософська антропологія, за Шеллером, - це фундаментальна наука, яка покликана вирішувати такі проблеми:

• взаємопов’язаність людини із природою як основою всього сущого та її походження;

• фізичні, психічні й суто духовні прояви людського у світі;

• основні тенденції та закони біологічного, психічного, духовного і соціального розвитку.

Філософ дійшов висновку, що людське існування не є простим запереченням тваринного способу життя. Людина – принципово інша істота, особливістю якої є духовність. Основна здатність людини – спрямованість до Бога, переживання абсолютних вищих цінностей, потреб, інтересів. Шеллер стверджував, що, на відміну від тварини, людина – це “вічний протестант”. Вона завжди прагне вийти за межі свого “тут – і тепер – буття”.

Згідно з Шеллером, любов – це акт сходження, злету, що супроводжується миттєвим осягненням найвищої цінності об’єкта. Специфіка любові полягає в тому, що вона може бути спрямована тільки на особистість як носія цінності, але не на цінність як таку.

Гельмут Плеснер (1892 – 1985)– відомий представник філософської антропології в Німеччині.

Трактує людину як ексцентричну істоту. Ця істота постійно прагне до виходу за межі безпосереднього буття, до нескінченної самозміни. Людина, за Плеснером, – істота, що посідає центральне місце у світі. Сутність людини виражається в її поведінці, набуваючи найрізноманітніших форм.

Людині властива ексцентричність, вона постійно шукає центр свого буття поза собою. Це прирікає її на вічні пошуки, прагнення до самовдосконалення. На відміну від тварин, що тотожні своєму тілу, людина живе у своєму тілі, ніби у футлярі. Тому людське існування має подвійний зміст – тілесну сутність і сутність у тілі. Із себе – і тільки із себе людина має зробити те, чим вона повинна бути. І тому вона від природи схильна до культвування самої себе.

Арнольд Гелен (1904 – 1976) – один із основоположників біологічно-філософської антропології.

А. Гелен характеризує людину як істоту “недостатню, недорозвинену”, обтяженою вадами, незахищену від навколишнього середовища. Особливе становище людини зумовлене відсутністю інстинкту самозбереження. Через біологічну недосконалість у людини сформувався особливий практичний інтелект. Завдяки інтелекту людина отримає змогу пристосовувати природу до себе, створювати власне середовище існування – світ культури. Людина – істота, що працює на своє майбутнє, формує і виправляє саму себе й навколишній світ. Визначальним поняттям для розуміння людини є “культура”.

Біологічну неповноцінність людини компенсує суспільство з його соціальними інститутами, що регулюють суспільне життя.

Таким чином, філософська антропологія звернула увагу на певну недосконалість людського організму.