1. Сутність соціально-економічних систем.

У кожній з галузей і сфер економіки в процесі діяльності людей, в процесі виробництва, створюються матеріальні і духовні блага. Тому сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства називається економічною системою.

Соціально-економічна система є феноменом життя суспільства, який визначає «систему координат», в якому воно здійснює свою життєдіяльність.

Соціально-економічна система — це складна ймовірнісна динамічна система, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних та інших благ. Вона характеризується багатогранністю, усі її елементи перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза її межами. Функціональна подібність до живого організму надає елементам економічної системи органічної цілісності. Соціально-економічні системи належать до класу кібернетичних, тобто керованих, систем. Економіка складається з елементів – господарських одиниць (підприємств, фірм банків тощо). Надсистема економіки – природа та суспільство, дві її головні підсистеми – виробнича та фінансово кредитна.

Соціально-економічні системи, економіка та її підрозділи, окремі господарські одиниці, процеси, які в них відбуваються є об’єктом вивчення економіко-математичного моделювання.

2. Структура соціально-економічних систем.

Важливою властивістю економічної системи є наявність структури. Економічна система суспільства складається з малих економічних систем - домогосподарств і підприємств. Домогосподарство - це мала система, яка представляє власників ресурсів і споживачів в рамках сім'ї. Основна функція домогосподарства - споживання кінцевих продуктів і послуг, що виробляються підприємствами. Підприємство - мала система, в рамках якої створюються економічні блага і послуги за допомогою сукупності необхідних ресурсів. Групи взаємопов'язаних підприємств об'єднані в галузі. Галузь - це більш велика система, яка об'єднує всі підприємства, що випускають певні продукти. Галузі об'єднуються в більш великі системи - міжгалузеві.

Крім того, економічна система суспільства може включати й інші елементи:

~ соціально-економічні системи (економіко-політичні, економіко-демографічні, природно-економічні системи);

~ техніко-економічна система (галузеві, міжгалузеві, регіональні системи).

Всі системи обслуговують один одного, об'єднані єдиною структурою суспільної організації і управління, пов'язані між собою за допомогою продуктообміну, перебувають у постійній взаємодії. Структура економічної системи виступає як внутрішня організація суспільного виробництва. Тому вона на різному рівні завжди проявляється через людей, їх виробничу діяльність.

3. Емержентність соціально-економічних систем.

Соціально-економічні системи належать зазвичай до так званих складних систем. Складним системам притаманні певні властивості, які потрібно враховувати в їх моделюванні, інакше неможливо стверджувати про адекватність побудованої моделі. Однією з цих властивостей є емерджентність.

Емерджентність як прояв у найяскравішій формі властивості цілісності системи, тобто наявність в економічній системі таких властивостей, які не притаманні жодному з її елементів, який розглядається окремо, поза системою. Емерджентність – це результат виникнення між елементами системи так званих синергетичних зв’язків , які забезпечують збільшення інтегрованого ефекту до більших обсягів, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що діють (функціонують) незалежно. Тому соціально-економічні системи потрібно досліджувати й моделювати зважаючи на синергізм.

4. Сутність економіко-математичної моделі.

За допомогою побудованої моделі більш чітко можна уявити собі структуру об’єкта, виявити важливі (суттєві) зв’язки (причини-наслідки).

Моделі успішно використовуються для прогнозування поводження об’єктів, процесів і явищ. Усі економіко-математичні по суті являють собою засоби аналізу та прогнозування щодо функціонування та розвитку економічних систем.

У різних галузях науки та практичної діяльності існує потреба проводити експерименти. Проте в соціально-економічній сфері здійснювати їх неможливо або економічно неефективно. Їх вигідніше здійснювати на ЕОМ за допомогою відповідних моделей.

Математична модель – це абстракція реальної економічної діяльності, в якій відношення між реальними елементами, що цікавлять дослідника, замінені відношенням між математичними категоріями. Ці відношення зазвичай подаються у формі рівнянь і/чи нерівностей, відношенням формальної логіки між показниками (змінними), які характеризують функціонування реальної економічної системи, що моделюється.

Між моделлю і її прототипом не може існувати взаємно-однозначної відповідності, оскільки модель – це абстракція, пов'язана з узагальненнями і втратою інформації. Адекватність реальної дійсності - основна вимога,яка висувається до моделі. Конструктивно кожна математична модель є сукупністю взаємозв'язаних математичних залежностей, що відображають певні групи реальних економічних залежностей.

5. Необхідність використання математичного моделювання економічних процесів.

Моделювання – основний специфічний метод науки, що застосовується для аналізу та синтезу систем управління. Це особливий пізнавальний спосіб, коли суб’єкт дослідження замість безпосереднього досліджуваного об’єкта пізнання обирає чи створює подібний до нього допоміжний об’єкт – образ чи модель, досліджує його, а отримані нові знання переносить на об’єкт-оригінал. Завдяки активній ролі суб’єкта сам процес моделювання має творчий, активний характер.

Для аналізу та синтезу систем управління в економіці використовуються різноманітні економіко-математичні методи та моделі.

Без володіння інформаційними «ресурсами» не можна й думати про вирішення дедалі різноманітніших проблем, що постають перед світовою спільнотою. Однак інформація як така здебільшого мало що дає для аналізу й прогнозування, для прийняття рішень і контролю за їх виконанням. Необхідні надійні способи опрацювання інформаційної «сировини» в готовий «продукт», тобто в точне знання.

Економічні системи, що вивчаться сучасною наукою, важко дослідити звичайними (вербальними) описово-теоретичними методами. Прямий експеримент надто дорогий і часто небезпечний, отже математичне моделювання є неминучою складовою науково-технічного прогресу.

Створення і застосування тріади «модель-алгоритм-програма» спирається на різноманітні методи і підходи якісного (вербального) аналізу нелінійних економічних моделей, сучасних мов програмування.

Економіко-математичні методи та моделі використовуються не лише в прикладних аспектах соціально-економічного буття. Вони також стали обов’язковою складовою формування та розвитку парадигми сучасної економіки. Як такі вони мають важливе значення для структуризації економічного мислення.