11.Органічні закони як джерела конст. Права у зарубіжних країнах.

Органiчнi закони - звичайно приймаються для уточнення або до-повнення положень конституцiї на основi так званих бланкетних норм останньої. Такi норми лише визначають коло питань, що мають бути врегульованi органiчними законами. Так, вiдповiдно до ст. 25 Конституцiї Францiї, органiчний закон встановлює тривалiсть повноважень кожної палати, кiлькiсть її членiв.

По сутi, органiчнi закони встановлюють головнi конституцiйно-пра-вовi iнститути в цiлому або їх основи. Порядок прийняття, змiни i скасу-вання їх дещо вiдрiзняється вiд звичайного законодавства, хоча за юри-дичною силою вони тотожнi. У Францiї органiчнi закони приймаються на основi звичайної законодавчої процедури. У будь-якому випадку органiчнi закони пiсля схвалення парламентом i до офiцiйного опублiкування передаються до органу конституцiйного контролю - конституцiйної ради, яка має пiдтвердити їх конституцiйнiсть.

12. Конституційно-правове регулювання релігійних відносин і статусу церков у зарубіжних державах

В більшості країн церква конституційно відокремлена від держави, а релігія оголошується особистою справою людини. В деяких демократичних країнах, тим не менше, конституційне право несе відбиток певної антицерковної спрямованості, обумовленої боротьбою проти клерикальних посягань церкви.

Є такі демократичні держави в яких певна релігя проголошена державною, офіційною (Греції і Болгарії).

В ряді країн статус релігійних общин і церков детально врегульваний діючим законодавством. Наприклад, у Франції згідно Закону про відокремлення церкви від держави, Республіка не визнає і не субсидує ніяку церкву і не оплачує її служителів. В ряді інших демократичних держав практикується фінансування церков з державного бюджету, церковним актам громадянського стану надається юридична сила і т.д.

Однак, зазвичай статус державної релігії і церкви надається в країнах з авторитарними і тоталітарними режимами. Іслам, наприклад, визнається державною релігією більш ніж в 30 країнах. В одних мусульманських країнах (Алжир) оголошення ісламу державною релігією означає лише, що держава поважає ісламську релігію, яку сповідує більшість населення. В інших мусульманських країнах (Саудівська Аравія) шаріат володіє вищою юридичною силою ніж закон і навіть конституція. Ісламські норми нерідко визначають конкретні інститути державної влади аж до їх компетенції і порядку формування.

13. Правове регулювання лобізму у зарубіжних державах

Лобізм зародився на початку XX ст. у США. Сьогодні лобістські групи тиску- діють у всіх розвинених країнах як усередині центрів влади, так і поза ними. Інтернаціоналізація діяльності промислових і банківських угруповань, кількісне зростання ТНК зумовили посилення впли­ву лобістів на зовнішню політику держав, на міжнародні відноси­ни.

Лобістський професіоналізм, вільна орієнтація лобістів у пи­таннях юриспруденції, зв'язки з ключовими фігурами законодав­чої влади, управління і суду коштують вельми дорого. Інколи ло­бісти користуються і недозволенний методами тиску на депутатів, міністрів, спікерів палат, лідерів партійних фракцій, застосовую­чи погрози, шантаж, підкуп, провокації. Це призвело до того, що багато держав встаповили правове регулювання діяльності лобістів. Так, згідно з прийнятим у 1976 р. у США федеральним законом про регулювання лобізму, особи й організації лобістів зобов'язані реєструватися у клерка Палати представників і секретаря Сенату і подавати їм відомості про те, на кого вони працюють, які цілі переслідують їх клієнти і яких витрат зазнають для проведення лобістських заходів. Лобізм практикують не тільки підприємницькі організації, партії, великі фірми і корпорації. Найбільш сильним і впливовим є лобі ВПК. На міжнародному рівні лідирує японське І сіоністське лобі.