РОЗДІЛ IV. Пожежна безпека.

1. Поняття про пожежну безпеку на виробництві. Основні причини виникнення пожеж на виробництві. Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані з пожежами.

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.  Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.  Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.  Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки. 

2. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки, загальна характеристика.

Загальна характеристика законодавчої нормативно-правової бази України про пожежну безпеку

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 07.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки (НАПБ), до якого включено близько 360 найменувань документів, які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки, державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки, галузеві стандарти з питань пожежної безпеки, нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки.

Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує низка нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які визначають вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах залежно від класу по-жежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.

Основні положення Закону України «Про пожежну безпеку»

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

 Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:

• клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

• клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;

• клас С - горіння газів;

• клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2),а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);

• клас Е - горіння електроустановок під напругою.

3. Організаційні заходи щодо забезпечення евакуації людей на випадок пожежі.

 3.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників  підприємств  та  підприємців.  Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.       3.2. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових  осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення  пожежної  безпеки,   призначити   відповідальних  за  пожежну  безпеку  окремих  будівель,  споруд,  приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного  устаткування,  а також за утримання і експлуатацію технічних  засобів протипожежного захисту.       Обов'язки щодо  забезпечення  пожежної  безпеки,  утримання   та  експлуатації  засобів протипожежного захисту мають бути відображені у  відповідних   посадових   документах   (функціональних    обов'язках,  інструкціях, положеннях тощо).       3.3. На  кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:       можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;       порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних  робіт  (у  тому  числі зварювальних);       правила проїзду та стоянки транспортних засобів;       місця для зберігання і допустима кількість  сировини,  напівфабрикатів та готової продукції,  які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);       порядок прибирання горючого пилу  й  відходів,  зберігання  про---масленого  спецодягу  та шмаття,  очищення повітроводів вентиляційних  систем від горючих відкладень;       порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;       порядок огляду  й  зачинення  приміщень після закінчення роботи;       порядок проходження  посадовими  особами  навчання  й  перевірки  знань з питань пожежної безпеки,  а також проведення  з  працівниками  протипожежних  інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з  призначенням відповідальних за їх проведення;       порядок організації   експлуатації   і   обслуговування  наявних  технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу,  насосних станцій,  установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);       порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та  оглядів  електроустановок,  опалювального,  вентиляційного,  технологічного та  іншого інженерного обладнання;       дії працівників у разі виявлення пожежі;       порядок  збирання   членів   добровільної  пожежної  дружини  та  відповідальних посадових  осіб  у  разі  виникнення  пожежі,  виклику  вночі, у вихідні й святкові дні.       Працівники підприємства мають бути ознайомлені з  цими  вимогами  на інструктажах,  під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях. 

4. Вивчення питань пожежної безпеки. Порядок дій у разі пожеж. Евакуація людей із будівель і споруд.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

вжити (за можливістю) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;

у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

5. Головні заходи гасіння пожеж. Речовини для гасіння пожеж, їх характеристика, область застосування.

Гасіння пожежі зводиться до активного (механічного, фізичного або хімічного) впливу на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожежегасіння.

Гасіння пожеж з реакцією горіння теплового характеру звичайно досягається збільшенням тепловтрат у навколишнє середовище фізичними способами пожежегасіння.

Гасіння пожеж з реакцією горіння ланцюгового характеру легше досягається зменшенням тепловиділення реакції горіння хімічним способом пожежегасіння.

Для гасіння пожеж використовують:

• вогнегасні властивості води;

• вогнегасні піни;

• гасіння інертними газами;

• тверді вогнегасні речовини;

• рідкі вогнегасні речовини;

• автоматичні стаціонарні установки;

• первинні засоби гасіння пожеж.

6. Поняття про правила гасіння пожеж. Первинні засоби пожежогасіння: пожежний інструмент, інвентар.

Первинні засоби гасіння пожеж

До числа засобів гасіння загоряння і пожеж, що можуть бути ефективно використані в початковій стадії пожежі, відносяться внутрішні пожежні крани, повстини, пісок.

Пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких речовин і матеріалів. У тих випадках, коли пінний розчин сприяє розвиткові процесу горіння або є провідником електричного струму, пінні вогнегасники застосовувати не можна. Вогнегасною речовиною в цих вогнегасниках служить хімічна або повітряно-механічна піна.

Газові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння речовин, матеріалів і електроустановок, за винятком речовин, горіння яких відбувається без доступу кисню і повітря. У якості вогнегасного засобу в основному використовують діокись вуглецю, рідше застосовують азот і інші інертні гази. Вуглекислотні вогнегасники можуть бути пересувними і стаціонарними.

Спеціальні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь речовин і матеріалів у тих випадках, коли застосування пінних або вуглекислотних вогнегасників неефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, зривши).

До спеціальних вогнегасників відносяться: порошкові, вуглекіслотно-брометилові й ін.

Порошковий вогнегасник призначений для гасіння невеликих вогнищ загорянь лужних металів, кремній-органічних і інших з’єднань.

Вуглекіслотно-брометилові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок. Ці вогнегасники не можна застосовувати при горінні лужних металів і інших речовин, що горять без кисню повітря.

Повстина являє собою грубошерсте або азбестове полотнище. Повстини застосовують для гасіння загоряння з малою площею горіння.

Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Пісок зберігають у спеціальних шухлядах поруч з лопатами для закидання вогнища пожежі.

7. Засоби пожежної сигналізації і зв'язку, їх типи, призначення, влаштування і принцип дії.

Пожежна сигналізація і зв’язок

Пожежна сигналізація і зв’язок призначений для швидкої і точної передачі повідомлення про пожежу і місце його виникнення, приведення в дію виробничих автоматичних засобів вогнегасіння, централізованого керування пожежними підрозділами й оперативним керівництвом гасінням пожежі.

Технічні засоби пожежної сигналізації умовно поділяють на групи по виконуваних функцій: пожежні сповіщувачі, пожежні прилади приймально-контрольні і управління, пожежні сповіщувачі. Конструктивно технічні засоби пожежної сигналізації можуть бути виконані у вигляді блоків, які поєднують в собі функції декількох пристроїв, наприклад, приймально-контрольного приладу, приладу управління та джерела безперебійного живлення, або у вигляді окремих блоків, з'єднаних лініями зв'язку та розосереджених у просторі. Технічні вимоги до кожної з груп ТЗ і методи випробувань визначені відповідним нормативним документом.

Вибір типу точкового димового пожежного сповіщувача рекомендується проводити в відповідно до його здатністю виявляти різні типи димів, яка може бути визначена за ГОСТ Р 50898. Пожежні сповіщувачі полум'я слід застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається поява відкритого полум'я.

Спектральна чутливість сповіщувача полум'я повинна відповідати спектру випромінювання полум'я горючих матеріалів, що знаходяться в зоні контролю сповіщувача. Теплові пожежні сповіщувачі слід застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається значне тепловиділення.

Диференціальні і максимально-диференційні теплові пожежні сповіщувачі слід застосовувати для виявлення вогнища пожежі, якщо в зоні контролю не передбачається перепадів температури, не пов'язаних з виникненням пожежі, здатних викликати спрацьовування пожежних сповіщувачів цих типів.

Максимальні теплові пожежні сповіщувачі не рекомендується застосовувати в приміщеннях:

° з низькими температурами (нижче 0 o С);

° зі зберіганням матеріальних і культурних цінностей.

При виборі теплових пожежних сповіщувачів слід враховувати, що температура спрацювання максимальних і максимально-диференційних сповіщувачів повинна бути не менш ніж на 20 o С вище максимально допустимої температури повітря в приміщенні.

Газові пожежні сповіщувачі рекомендується застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається виділення певного виду газів в концентраціях, які можуть викликати спрацьовування сповіщувачів. Газові пожежні сповіщувачі не слід застосовувати у приміщеннях, в яких за відсутності пожежі можуть з'являтися гази в концентраціях, що викликають спрацьовування сповіщувачів.

Димові пожежні сповіщувачі, що живляться по шлейфу пожежної сигналізації і мають вбудований звуковий оповісник, рекомендується застосовувати для оперативного, локального оповіщення та визначення місця пожежі в приміщеннях, в яких одночасно виконуються наступні умови:

° основним фактором виникнення вогнища загоряння на початковій стадії є поява диму;

° в приміщеннях, що захищаються, можливо присутність людей.