104. Характерні риси дуалістичної монархії як сучасної форми правління зарубіжних держав

Дуалістична монархія характеризується подвійністю (дуалізм) влади наслідного монарха і виборного представницького органу-парламеиту. На цей час у класичному варіанті дуалістична мо­нархія практично ніде не збереглася, але її елементи є характер­ними для форми правління Кувейту, ОАЕ. За такою формою правління монарх юридично і фак­тично не залежить від парламенту у сфері виконавчої влади. Він призначає уряд, який несе відповідальність тільки перед ним.

Парламент, наділений законодавчими повноваженнями, ніяк не впливає ні на формування уряду, ні на його склад або діяльність. Парламентської відповідальності уряду не існує. Законодавчі по­вноваження парламенту істотно обмежені монархом. Він реаль­но має право вето, право розпуску парламенту, право видавати надзвичайні укази, що мають силу закону.

105. Характерні риси змішаної республіки як сучасної форми правління зарубіжних держав

Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є так звана змішана республіканська форма, або, враховуючи різноманітність конкретних форм, змішані республіканські форми правління, які нерідко називають парламентарно-президентськими (президентсько-парламентарними) або, що не зовсім вдало, напівпрезидентськими республіками.

Типовою ознакою змішаних форм правління є сполучення рис президентської і парламентарної республік. Як і в президентській республіці, тут главу держави обирають на загальних виборах. Іноді він наділений значними повноваженнями у сфері виконавчої влади або навіть очолює її. З іншого боку, як і в парламентарній республіці, суб'єктами виконавчої влади є прем'єр-міністр і уряд в цілому, які несуть відповідальність перед представницьким органом.

У наші дні змішані республіканські форми правління є досить поширеними: тільки в Європі їх мають Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Румунія, Словенія, Фінляндія, Франція і Хорватія. До змішаної форми тяжіє і більшість країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Сутність тієї чи іншої змішаної форми правління визначається не арифметичними підрахунками якостей, що відрізняють її від інших су,-часних форм. Найважливішим є співвідношення конституційних і реальних повноважень у сфері виконавчої влади, якими володіють президент і прем'єр-міністр.

Конституції більшості відповідних держав припускають можливість своєрідного дрейфу форми правління в межах зміни співвідношення повноважень між президентом і прем'єр-міністром.

106. Характерні риси парламентської монархії як сучасної форми правління зарубіжних держав

Парламентарна монархія вперше виникла в Англії піс­ля реставрації королівської династії Стюартів наприкінці XVII ст. Через значний проміжок часу вона дістала поши­рення в інших країнах. За наших часів згадана форма прав­ління існує в Австралійському Союзі, Бельгії, Великобрита­нії, Данії, Іспанії, Ліхтенштейні, Люксембурзі, Канаді, на

Якщо спробувати визначити парламентарну монархію в самих загальних рисах, то необхідно зазначити, що глава держави має спадкоємний титул, посада його передається у спадок, уряд формується парламентською більшістю і має довіру парламенту (нижньої палати). Особливого значення набув інститут парламентської відповідальності перед парла­ментом. Спочатку він означав кримінальну відповідальність за посадові злочини.

Це була особлива судова процедура (ім­пічмент), яка порушувалась і здійснювалась парламентом. Подібні положення про кримінальну відповідальність мініст­рів збереглися і в нині діючих конституціях Бельгії, Данії, Норвегії, Іспанії. Слід зазначити, що для механізму здійснен­ня влади важливе значення мають не положення про кримі­нальну відповідальність міністрів, а принцип парламентської відповідальності уряду (в повному складі) перед парламен­том. Даний принцип сформувався і реально став вперше за­стосовуватися також у Великій Британії.

У практиці сучасних держав вираження вотуму недовіри уряду парламен­том трапляється рідко і часто пов'язане з ініціативою самого уряду. Однак це не означає тотожності становища глави дер­жави у парламентарній монархії і парламентарній республі­ці. Очевидним є те, що президент республіки обирається, а влада монарха передається у спадок.