4. Особливості наукового світогляду

Наука (знання) — це система знань, що перебуває у безперервному розвитку і намагається віднайти об'єктивну істину в тій чи іншій сфері відношення "людина — світ".Науковий світогляд дає відповідь на питання "як?", й "чому?". Передбачення є вершиною наукової діяльності людини.Науковий світогляд відкриває можливість не лише передбачення майбутнього, а й свідомого його формування. Життєвий сенс кожної науки можна коротко сформу-лювати так: знати, щоб уміти передбачати, а передба¬чати, щоб ефективно діяти. Суттєвою ознакою наукового світогляду є його систем¬ність, тобто така сукупність знань, яка впорядкована на за¬садах певних теоретичних принципів. Науковий світогляд, безперечно, є вищим рівнем розвитку світоглядної культури порівняно з міфоло¬гічним і релігійним світоглядами.

5. Філософія як теоретична основа світогляду

Філосовський світогляд —уявлення про те, що є закони буття, а знання цих законів і складає світогляд, тобто є сукупністю уявлень про світ та місце людини в цьому світі. Абсолютизація знання є вадою просвітницької концепції людини. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні, як світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння. У міфології, наприклад, світовідчуття переважає над розумінням, а в філософії — навпаки.

6. Функції філософії:

•світоглядна,• методологічна, •розумово-теоретична, •гносеологічна, •критична, •аксиологічна,•соціальна,•виховно-гуманітарна,•прогностичнуа Світоглядна функція сприяє формуванню цілісності картини світу, місце людини в нім, принципів взаємодії з навколишнім світом.Методологічна (філософія виробляє основні методи пізнання навколишньої дійсності.)Гносеологічна - має на меті правильне і достовірне пізнання навколишньої дійсності Соціальна функція - пояснити суспільство, причини його виникнення, його структуру, вдосконалити суспільства.

7. Філософія ведизму

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500-2000 pp. до н.е.). Зміст цього мислення відображають Веди, Брахмани і Упанішади. Веди — стародавні пам'ятники індійської літератури, написані віршами і прозою. До складу Вед входять "саліхіти" — чотири збірники віршованих гімнів, молитов і заклинань, що частково перемежаються прозою. Брахмани — це своєрідні коментарі до текстів Вед, у яких особлива увага звертається на тлумачення одвічного смислу ритуалів. Упанішади — завершальний етап у розвитку Вед. Це загальна назва різних за своїм характером і обсягом трактатів релігійно-філософського плану.Характерною особливістю стародавньоіндійського світогляду є те, що в ньому простежується органічний процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії. Аналіз перших, власне вже філософських, систем даршан (даршан — найбільш поширений термін староіндійської філософії, адекватний старогрецькому терміну "філософія"), можна, наприклад, подати через такі школи, як йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя, чарвака-локаята визнають авторитет Вед (санкк'я, н'яя, вайшешика, йога, міманса, веданта), називаються астіка. А ті, які не приймають авторитету Вед, називаються настіка (наприклад, чарвака-локаята). На закінчення викладу староіндійської філософії, нагадаємо її основні особливості.1. Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду.2. Своєрідність ставлення до Вед.3. Споглядальний характер і слабкий зв'язок з наукою.4. Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища.5. Народження логіки.6. Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя. Однак, головною особливістю, визначником є те, що у філософії Стародавньої Індії сформульовано ідею активно-діяльної сутності, під якою розуміється єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії.