35.Філософська спадщина Северина Боеція

Cверин Боецій (480 – 524 рр.) народився у родині патриціїв. Будучи найосвіченішою людиною свого часу, добре обізнаною з грецькою філософією та наукою, Боецій мав надзвичайний вплив на культуру і філософію середньовіччя. Його праці, що дійшли до нас, можна згрупувати наступним чином: 1) навчальні настанови щодо “вільних мистецтв”; 2) трактати і коментарі з логіки; 3) літературно-філософський твір “Розрада Філософією”. Однією з найскладніших проблем у християнстві завжди була тринітарна проблема. Суть даної проблеми полягає у співвідношенні іпостасей Бога як Отця, Сина і Святого Духа. Своє вирішення цієї проблеми Боецій дав у трактаті “Про троїстість”.

36.Схоластика як історико-культурне явище західно-християнського Середньовіччя

Схоластика (від лат. schola – школа) – шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософське вчення. Для схоластики (IX – XV ст.) характерним є те, що наука і філософія ґрунтувались на християнських істинах, які мали свій вираз у догмах. В історії схоластики виділяють три етапи: рання, середня і пізня. Рання схоластика (ІХ – ХІІ ст.) ґрунтується на нерозчленованості, взаємопроникненні науки, філософії, теології. Будується на платонізмі і неоплатонізмі. Вивчає і систематизує філософські здобутки патристичної доби.( Іоанна Скота Еріугену). Середня схоластика (ХІІІ ст.) характеризується остаточним відмежуванням науки і філософії від теології, а також розповсюдженням і впливом вчення Аристотеля. Це час завершення релігійно-філософських систем. Пізня схоластика (XIV – XV ст.) характеризується раціоналістичною систематизацією теологічного знання, подальшим формуванням природознавчого та натурфілософського мислення, виробленням логіки та метафізики ірраціоналістичного спрямування, остаточним відмежуванням містики від церковної теології.

37.Іоанн Скот Еріугена. Вчення про чотири природи

Філософа Іоанна Скота Еріугену (бл. 810 – бл. 877) прийнято вважати “батьком схоластики”. Головна праця Еріугени “Про розподілення природи” ще за життя автора була засуджена церквою, причому двічі. В цій роботі Еріугена виділяє чотири сходинки природи (буття). Перша сходинка – це природа нестворена, але така, що творить. Таким є Бог. Друга сходинка – це природа створена і разом з тим така, що творить. Таким є Божественний Розум, або Логос. Третя сходинка – це природа створена, але така, що не творить. Це чуттєвий світ, що існує у просторі і часі. І нарешті, четверта сходинка, котра є природа нестворена і така, що не творить. У Еріугени тут знову опинився Бог. Таким чином, Еріугена хотів обґрунтувати світову гармонію, в котрій з Бога все починається і ним же закінчується.

38.Дискусія про універсалії та її місце в історії середньовічної філософії

Однією із центральних проблем схоластичної філософії є дискусія про універсали (загальні поняття). У відповідності з тим, як тлумачилося питання про існування універсалій, середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами — номіналізмом, і реалізмом.Номіналізм (від лат. номен — ім'я, назва) — напрям, який вважав, що реально існують лише поодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена.Зовні диспут між номіналістами і реалістами виглядав як богословська форма суперечки щодо характеру реальності “Святої Трійці”, а у філософському розумінні це була проблема реальності категорій загального і одиничного. Реалісти захищали, по суті, традиційну об'єктивно-ідеалістичну тезу про незалежне від матеріально-чуттєвого світу існування ідеального, надаючи тим самим єдино справжньої реальності загальним поняттям, універсаліям. Це приводило реалістів до визнання єдності Божественної Трійці як істотної реальності. Номіналісти, стверджуючи реальне існування конкретних, одиничних речей і явищ, приходили до визнання реальності саме іпостасей (ликів) Святої Трійці.