31.Донікейська патристика. Тертулліан

У зародившійсь теології Тертуліан вперше висловив концепцію Трійці. «Вірую, бо абсурдно»- Бо незбагненно для розуму того самого «маленького українця», обмеженого дріб’язковими проблемами cвого власного жалюгідного буття. ПРИКЛАД:І ніяк не осягнути йому всю велич ідей і рішень, що осявають верхівки нашої, сказати б, еліти.

32.Нікейський собор та його роль у формуванні християнських догматів

Перший Нікейський Собор 325 року, на якому було остаточно закріплено союз церкви з імператорською владою. Післянікейська патристика охоплює період IV – VIII ст. Ідейні і теоретичні засади цього етапу були закладені першим Вселенським собором християнської церкви, що відбувся у м. Нікеї 325 року. На Нікейському соборі крім інших вирішувалась проблема співвідношення Отця і Сина. Були представлені дві протилежні точки зору: пресвітера Арія (представника Антиохійської богословської школи) і єпископа Афанасія (лідера Александрійської богословської школи).

33.Діонісій Ареопагіт. Апофатична та катафатична теологія

Діонісій— християнський святий. Яскравий представник апофатичного богослов'я в християнстві. Апофатічность - така властивість мислення, яке сприяє самозаперечення людини як досконалого істоти, вживання їм вільної волі на виконання Божественних заповідей і постійному перебуванню в стані сповідання своїх гріхів і покаяння. Представники апофатичної теології виступали з обгрунтуванням і захистом християнства проти античної філософії.Учение Діонісія стало надзвичайно популярне й у Східній, та Західній церквах. У Західної Європи " Ареопагитики " стали широковідомі у ІХ ст., коли було переведено на латину, адже більшість католицьких теологів не знали грецької мови. Західну, а пізніше Римсько-католицьку Церква, " Ареопагитики " залучали своїм вченням про чільну роль Церкви у житті. Дионисий вважає, що з християнського богослов'я є дві методу розуміння Бога. Перший — шлях позитивний (грецькою — " катафатична " теологія), коли від найбільш перших, нижчих понять (камінь, повітря тощо.) осіб у своєму прагненні зрозуміти сутність Бога дійшов вищим поняттям — Світло, Благо, Мудрість, Любов, Всемогутність та інших. З огляду на абсолютність Бога до Нього застосовні все Його імена, згадувані в Святому Письмі. Проте цей шлях не веде до відкриттю Божественної істини, бо людськими поняттями неможливо висловити сутність Бога.

34.Філософська Спадщина Августина Аврелія; основні філософські ідеї.

Аврелій Августин один з отців Церкви, засновник августінізма. Його найвідоміший теологічний та філософський твір - «Про град Божий". Через маніхейство, скептицизм і неоплатонізм прийшов до християнства, вчення якого про гріхопадіння і помилування справило на нього сильне враження. Августин вважав, що в центрі пізнання стоїть Бог, тому його філософію називають теоцентричною. “Вір, щоб розуміти” – перша частина правила пізнання Августина. Парадокс вирішується ним таким чином: знання про Творця світу вже закладене Ним у людині, і його необхідно лише згадати, а для цього необхідно повірити. Але, повіривши, почавши згадувати, людина повинна весь час перевіряти – чи правильно вона згадує, чи не йде її розум, настільки недосконалий у порівняння з Божественним, хибними шляхами. І ось тут і необхідний сумнів – сумнів, заснований на вірі. “Розумій, щоб міг вірити” – такою є друга частина правила пізнання Августина. Августинівська концепція історії отримала назву есхатологічної, тобто орієнтованої на кінець світу.