- •1. Причини формування світового господарства.
- •2. Сутність та структура економічної системи.
- •3. Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •5. Країни з перехідною економікою та їх місце в системі світового господарства.
- •6. Загальна характеристика краън, що розвиваються.
- •7. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •8. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •9. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •10. Китайська модель ринкової економіки.
- •12. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країн
- •14. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу
- •13. Загальна характеристика країн оеср
- •Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- •16. Господорський механізм та його реалізація в првідних країнах .
- •17. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •18. Соціально-економічні проблеми та шляхи їх подолання.
- •19. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •20. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •21. Загальна характеристика сша.
- •22. Особливості економічного розвитку сша у хХст.
- •23. Сучасна макроекономічна модель розвитку.
- •24. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •25. Загальна економіко-географічна характеристика Канади.
- •26. Сучасний стан та перспективи економ. Розвитку Канади
- •27. Сутність та тенденції розвитку кр. Зх. Європи.
- •28.Передумови виникнення та основні етапи розвитку епроп. Економ. Інтеграції.
- •29.Загал. Х-ка та структура єс.
- •30. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •32. Розширення єс та його соц.-ек. Наслідки.
- •31. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •35. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •34. Загальна характеристика Японії.
- •33. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •36.Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •37. Економічна модель розвитку Японії.
- •39. Місце та роль Японії у світовій економіці
- •40. Економічні ознаки нових індустріальних країн
- •41.Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн.
- •42. Економічна модель та особливості розвитку нік.
- •43.Фактори економічного зростання нік.
- •44. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нік.
- •46.Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст..
- •47.Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •48.Структура та економічний рівень розвитку країн Центральної та Східної Європи.
- •51.Економічна криза в країнах Центральної та Східної Європи та шляхи її подолання.
- •52. Нерівномірність соц.-ек. Розвитку країн Центр.Та Сх Європи на поч .Ххі ст.
- •53. Зовнішньоекономічна політика країн Центр. Та Сх Європи.
- •54. Історико-економічна характеристика Росії
- •55. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •56. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •57. Економічні реформи Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •58. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •59.Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •60. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •62.Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •63.Еконічний потенціал країн, що розвиваються.
- •64.Місце країн, що розвиваються у світі.
- •65.Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •66. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •67. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •68. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •69. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •70. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90-ті роки хх ст.
- •71. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •72. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •73. Загальна характеристика Китаю.
- •74. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •75. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •76. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •77. Зовнішньоекономічні зв'язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •78. Місце та роль Китаю у системі світового господарства.
- •79. Економіко-географічна характеристика країн Близького та Середнього Сходу.
- •80. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •81.Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-1990-ті рр.
- •83. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •85. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
- •86. Структура та динаміка зовнішньо-економічних відносин України з країнами єс.
- •87. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •88. Місце та роль України в Чорноморській економічній інтеграції.
- •89. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •90. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
36.Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
За своїм економічним потенціалом, макроекономічним потенціалом та макроек. показниками – 1 країна у світі. Особливості екон. Японії після II Світової війни: 1) центральний розподіл ресурсів та продуктів; 2) фіксована оплата праці та регульовані державою ціни; 3) жорстка прив’язка виробників, постачальників і споживачів; 4) введено карткову систему; 5) економіка була монополізована і мілітаризована промисловість працювала на армію. Розвитку сприяло: менталітет, працелюбність, комплекс перетворень за участю США (мета американців: знищити воєнно-промисловий комплекс, демілітаризація економіки). Зміст повоєнної економ. реформи: 1)Економічна реформа переслідувала наступні цілі: грошова реформа, заходи щодо виведення екон. з кризи, реформа трудових відносин, демонополізація екон., конверсія воєнних підприємств, бюджетна реформа - стабілізація грошового обігу та нац. валюти, податкова реформа. 2) Загальна мета цієї реформи – побудова у Японії демократичного капіталізму, повне роззброєння. 3) Фінансова стабілізація. В основі стабілізації – курс на значне підвищення вироб-ва (основа японської економіки - промисловість). 5) Ліквідація екон. хаосу(процедура примусового банкрутства – ліквідація збиткових підприємств), контроль державою ключових галузей економіки, стабілізована з/п та ціни. 2 основні галузі: с/г та промисловість.
37. Економічна модель розвитку Японії.
Для 50-70 рр. харак-на екстенсивна модель розвитку.
Орієнтація Японії на вертикальну інтеграцію країни в системі міжнародного суспільного поділу праці (Японія почала переробляти імпортну сировину, побудувала замкнений комплекс).
Експорт різної продукції у розвинені країни світу.
Скорочення витрат ресурсів.
Підвищення ефективності виробництва (запозичення і освоєння науково технічного досвіду).
Держава визначає основні пріоритети у розвитку промисловості, розвинена система державних замовлень, здійснення контролю за рівнем % ставок.
Наслідки моделі: Японія за 15 років стала абсолютним світовим лідером (приблизно на 15% економіка зросла).
38. Вплив валютно-фінансової кризи на економічне становище Японії.
Фінансова криза 1996-1998 pp. боляче зачепила Японію. На скрутне становище її фінансової і банківської системи вказували давно. Загальний борг країни сягнув 80%, а чистий - близько 10% від ВВП. Окрему складну проблему становить маса "поганих" боргів, що дістались у спадок від періоду гіпертрофованого розвитку 1980-х років.
Японські банки, в яких накопичилося близько 77 трлн єн проблемних боргів, оголосили про грандіозні плани їх списання. Asahi Bank, наприклад, готується списати, крім уже запланованих 300 млрд. єн, додатково 480 млрд єн "поганих" боргів, що завдасть йому збитків на 190 млрд єн. Хвора банківська система пронизана корупцією та оплутана криміналітетом. Тим інвесторам зі США, що скуповують у японських банків "погані" борги, доводиться рахуватися з новим видом ризику, який реально становлять для них японські гангстери. Вважається, що певна частина власності, заставлена за борги у вигляді цінних паперів, належить кримінальним угрупованням, - так званій якудзі. Якудза не зупиняється перед насиллям, коли виникає загроза позбавлення прав власності за прострочені борги. За станом на початок 2001 р. сукупний обсяг позик у банківській системі Японії становив 455 трлн єн (3,9 трлн дол.), з них приблизно 83 трлн єн класифікувалися як прострочені, а сума безнадійних кредитів становила від 17 трлн єн. (офіційна статистика) до 34 трлн єн. (матеріали аналітиків). При цьому спеціалісти не виключали можливостей виникнення проблем з погашенням заборгованості в цьому році на суму додатково ще 20-30 трлн єн.
Фінансова криза в країнах Південно-Східної Азії боляче зачепила країни-кредитори. Подібні ситуації вже траплялися в новітній історії. Важким уроком для США у 1980-х роках стала боргова криза в Латинській Америці. Тоді латиноамериканські країни заборгували США майже 100 млрд дол. Американці почали побоюватися ринків, які швидко розвиваються.
Цього разу лідером за обсягом азіатських боргів стала Японія - 97,2 млрд дол. США (23,8 млрд дол. заборгованості) посіли четверте місце, пропустивши вперед, крім Японії, Німеччину (31,7 млрд дол.) і Францію (24,6 млрд дол.).
Не всім японським банкам, які ще не розв'язали власних проблем (75% банків ще до кризи вважалися некредитоспроможними), буде під силу впоратися з новими труднощами. Міжнародні експерти вважають, що без оздоровлення банківської системи не можна розраховувати на економічне відродження Японії. Японський уряд виступив із програмою врятування від банкрутства, за якою передбачається влити в банківський сектор 228 млрд дол. капіталу. Ослаблені банки вимушені згортати свою діяльність. Дев'ять японських фінансових інституцій закрилися в Гонконгу. Ті ж, які ще діють, скорочують свою базу активів. Це відбувається не тому, що Японія вирішила покинути ринки Гонконгу (банкіри наполегливо шукають варіантів, як зберегти довгострокові стосунки з вигідними клієнтами), а через необхідність поліпшення рентабельності. Конкурентоспроможність японських банків на міжнародних ринках потерпає під тиском вимог програми реструктуризації, яка має на меті підготовку до лібералізації індустрії фінансових послуг усередині країни. Японська банківська криза має всі шанси увійти до історії як найдовша. Крах японського ринку нерухомості, який майже знищив фінансову систему країни, відбувся більше 10 років тому, з 1992 до 2000 р. японські банки списали неповернені позики на суму 68 трлн єн (приблизно 600 млрд дол.), обсяги державної допомоги тільки за 1998-1999 pp. становили 9,3 трлн єн. (біля. 85 млрд дол.), а істотного поліпшення ситуації досі немає.
З 1999 р. в Японії розпочато програму дерегуляції економіки, за якою до банківського сектора нарешті було допущено іноземні фінансові інституції. Але загострення кризи корпоративної заборгованості у другій половині 2000 р. звело всі досягнення на нівець.