79. Економіко-географічна характеристика країн Близького та Середнього Сходу.

Близький і Середній Схід — регіон на заході Азії, до якого входять держав із загальною площею в 6,8 млн км² та населенням у 206 млн чоловік. Роль країн цьо­го регіону в світовому господарстві визначається насам­перед наявністю великих розвіданих запасів нафти (60 % від світових) та природного газу (3О %), .їхньою часткою у видобутку цих вуглеводнів (відповідно 40 % і 10 %), а також значними золото-валютними запасами (понад 5 % від світових). У період самостійного економічного розвитку держави Близького та Середнього Сходу досягли досить значних ус­піхів. У 1990 р. на країни регіону, які займали 5,1 % тери­торії та населення якого складало 3,9 % світового, припа­дало 4,4 % світового сукупного продукту, тоді як у 1970 р.— тільки 1,5 %. Частка ВВП країн регіону у загаль­ному ВВП країн, що розвиваються, була ще більшою — 26,2 % (1970 р. — 8,4 %), враховуючи, що на Близький та Середній Схід припадало 10,3 % території та 7,3 % насе­лення цієї групи держав.

Збільшення майже втричі за 20 років питомої ваги країн регіону в світовому продукті було досягнуто за рахунок високих темпів росту власного ВВП. Зокрема, з 1960 по 1991 рр. середньорічні темпи росту ВВП країн регіону ви­переджали аналогічні показники індустріально розвинутих країн з ринковою економікою та країн, що розвиваються: 4,9 % проти (відповідно) 3,4 % та 4,8 %. При цьому виявилася тенденція не­рівномірності росту ВВП країн Близького та Середнього Сходу в окремі періоди. У 60-х роках середньорічні темпи росту ВВП країн регіону значно випереджали аналогічні показники в індустріально розвинутих країнах з ринковою економікою та в країнах, що розвиваються.. Це значно зумовлено не­сприятливою для нафто-експортуючих країн кон'юнктурою на світовому ринку рідкого палива, зменшенням вивозу нафти з арабських країн та падінням цін на нафту.

Досить високим для країн Близького та Середнього-Сходу став рівень ВВП на душу населення. Середній його рівень у світі в 1990 р. складав 4221 дол., а для країн «тре­тього світу»— 1311 дол.

Досить високими темпами відбувалося зростання демо­графічного потенціалу країн регіону. Середньорічні темпи росту населення з 1970 по 1990 рр. були значно вищі від світових (1,8 %) та середніх по країнах, що розвиваються (2,4 %), досягаючи 3,2 %.

80. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.

Більшість країн Близького та Середнього Сходу високозабезпечені природними ресурсами, тому мають потужну експортну базу і ведуть активну зовнішню торгівлю. Безу­мовно, головне багатство регіону — паливні ресурси. До­стовірні запаси нафти на Близькому та Середньому Сході складають до 60 % від світових, але розподіляються між країнами досить нерівномірно, найбільші вони в Саудівсь­кій Аравії. На країни Близького та Середнього Сходу припадає третина світових запасів природного газу. Тільки у п'яти державах Аравійського півострова достовірні запаси газу 1992 р. складали 17102,4 млрд м³ (Саудівська Аравія — 5212, ОАЕ — 5663, Катар — 458,8 млрд м³).

В арабських країнах Перської затоки найнижчі витра­ти на видобуток і найвища у світі продуктивність праці в нафто- та газовидобувній промисловості, що є наслідком, головним чином, сприятливих природних умов. За підра­хунками фахівців, перший показник у 3,7—4 рази нижчий, ніж у США, а другий — відповідно в 4—6 разів вищий.

Крім палива, країни Близького та Середнього Сходу багаті й на інші корисні копалини. Наприклад, у Йорданії, Сирії, Ірані видобувають фосфати; ОАЕ — мідь; Саудівсь­кій Аравії — золото; Ірані, ОАЕ — сірку; Иємені — сіль; Йорданії — горючі сланці. Однак ці корисні копалини вико­ристовуються переважно для забезпечення внутрішніх по­треб згаданих країн. І тому, крім нафти та газу, близько-, середньосхідні країни експортують на світовий ринок до­сить невеликий перелік сировинних товарів і напівфабри­катів, а також обмежену номенклатуру промислової та сільськогосподарської продукції.

Великі розміри нафтових доходів, що одержували країни-постачальники вуглеводів, істотно підвищили роль Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві. Більше десяти років вони активно виступали як власники значних валютно-фінансових ресурсів і як експортери ка­піталу в промислово розвинуті держави та країни, що роз­виваються. Через десятиріччя, внаслідок негатив­них тенденцій у розвитку їхньої зовнішньої торгівлі, ці по­казники знизились. У 1991 р. офіційні інвалютні резерви країн-експортерів нафти складали 5,5 %.