81.Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-1990-ті рр.

У 70-ті рр. основні зусилля країн Близького та Середнього Сходу(БСС) були спрямовані на розвиток капіталомісткого вир-ва. Провідна роль відводилася нафтогазовому комплексу, розвиток якого став головним напрямом індустріалізації в Іраку, Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Омані, ОАЕ. в цей час у регіоні з’явилися центри промислової переробки нафти, в тому числі в Абу-Дабі(ОАЕ), Саудівській Аравії, та мережа підприємств по стисненню природного газу в Іраку, Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Сирії.

В інших країнах регіону – в Йорданії, Йємені, Сирії, Саудівській Аравії – посилився розвиток гірничовидобувних галузей. Внаслідок цього в цей період в загальному обсязі ВВП зросла на частка промисловості до 57%, яка в наступне десятиріччя, в період різкого падіння цін на паливо, знизилася до 36% у 1990р.

На обробну пром-ть у 1990р припадало 14,3% вартості ВВП країн регіону. Частка галузей обробної промисловості у створенні ВВП залишається невеликою, хоча протягом певного часу для цього сектора були притаманні досить високі темпи розвитку(26% - у Туреччині, менше 5% - Йорданії та Омані). Країни регіону прагнули мати диверсифіковану стр-ру ек-ки і тому ще в 70-ті рр почали активно розвивати широке коло галузей обробної пром-ті. У багатьох країнах регіону почали формуватися центри металообробки: було споруджено заводи по складанню автомобілів(в Іраці, Кувейті), електролаламповий завод (Ірак). В деяких країнах на базі гірничовидобувних галузей почало розвиватися вир-во мінеральних добрив.

У країнах з агропромисловою спеціалізацією(Сирія, Ліван, Туреччина) зародилася текстильна промисловість. Країни намагались забезпечити збалансований розвиток галузей обробної промисловості, енергетики, інфраструктури та с/г.

Більшість держав регіону – це невеликі країни. у них розвинулися переважно великі галузі важкої та легкої промисловості, без створення багатогалузевого промислового комплексу.

У процесі економічного розвитку в країнах Близького та Середнього Сходу сформувалася галузева структура виробництва ВВП, головними параметрами подібна до аналогічної структури у промислово розвинутих країнах.

Домінуючі позиції в структурі господарства регіону має сектор торгівлі та послуг.

Однією з найбільш динамічних галузей в країнах Близького та Середнього Сходу залишалося будівництво. Однак друга половина 80-х років була позначена спа дом в розвиткові будівництва, що зумовлено, крім падіння доходів від експорту нафти, ще й тим, що у більшості країн регіону закінчився початковий етап господарської перебудови.

Важливою сферою економічної діяльності в регіоні є також сільське господарство. Його питома вага у загальному обсязі ВВП країн регіону збільшилася внаслідок низьких темпів загального господарського розвитку у 60—80-ті роки.

Низькі темпи відтворення у сільськогосподарському виробництві регіону були зумовлені передусім низьким технологічним рівнем і технічним забезпеченням праці.

При цьому треба зважати на те, що країни регіону мають досить складні природні умови розвитку сільськогосподарського виробництва.

82.Стр-ра та особливості розвитку окремих країн Близького та Середнього Сходу.В період розвитку, не пов'язаний із видобутком нафти, країни Близького та Середнього Сходу були периферією світового господарства із слабко розвинутими продуктивними силами та відсталими виробничими відносинами.

Нафтовий сектор не зміг забезпечити розвиток господарства в цілому, бо не сприяв розвиткові зворотніх зв'язків, не стимулював міжгалузевого обміну. Він створювався іноземним капіталом.

Кувейт став першим по масштабах нагромаджених іноземних активів.

Наприкінці 60-х — на початку 70-х рр почало змінюватися співвідношепня сил у світовому господарстві переважно під впливом політики націоналізації нафтової промисловості. Почалося швидке зростання цін на сиру нафту:

Надходження коштів від продажу нафти складало у Саудівській Аравії у 1979 р.— 60,4, а у 1981 р.— 116,8 млрд дол., у ОАЕ — відповідно 12,9 та 18,8 млрд дол., Кувейті — 16,8 та 13,8 млрд дол., Катарі — 3,6 і 5,3 млрд дол.

Значним фактором економічного розвитку у багатьох близько-, середньосхідних країнах поступово стає державний сектор економіки.

Наприклад, у Туреччині після 1993 р. у зв'язку з перемогою на виборах партії Т. Озала була проголошена нова програма економічного розвитку, яка передбачала:

а) перехід від економіки, побудованої па засадах імпортозаміщення, до експортоорієнтованої економіки;

б) створення конкуренто здатних як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках приватного та державного секторів;

в) формування системи заохочень для розширення діяльності експортовиробляючих фірм та турецьких об'єднань, які створюють спільні підприємства з іноземними компаніями.

Економічна стратегія невеликих за територією та населенням нафтодобуваючих країн (наприклад, Бахрейну, Катару, Кувейту) за своєю суттю була експортооріентованою і спрямованою на підтримку рівноваги між їхніми фінансовими ресурсами: Катар є визнаним експортером газу на світовий ринок, Кувейт спеціалізутьєся на капіталізації нафтової ренти за кордон, але не відмовився від створепння галузей легкої промисловості та виробництва мінеральних добрив.

Нафтовидобуваючі країни Близького та Середнього Сходу протягом цього періоду підтримували високий рівень військових витрат — один із найбільших у світі.

Із 1987 р. попит на нафту зріс, що стимулювалося як низькими цінами, так і прискоренням росту світової еко­номіки, а це, у свою чергу, викликало певне підвищення цін на нафту. Максимального рівня вона досягла під час війни у Кувейті. Дестабілізація ринку нафти, яка проявилась у 80-ті роки, тривала й на початку 90-х років. Наприкінці 1993 р. стався колапс нафтового ринку.

Значне і досить тривале зниження цін на нафту призвело до скорочення експортних нафтових прибутків і змусило ці країни вперше в своїй нафтовій історії пристосовуватися до своїх нових фінансових можливостей.Значно зменшилися всі державні доходи

Необхідність регулювати баланс поточних операцій вимагала стримати імпорт, а саме: запровадити його оподаткування, протекційні заходи відносно місцевої промисловості, девальвацію національної валюти. З іншого боку, поліп­шити платіжний баланс країни регіону намагались за рахунок диверсифікації експорту, вивозу готових виробів