16. Господорський механізм та його реалізація в првідних країнах .

Сучасна господарська структура кінця індустріальної — по­чатку постіндустріальної стадії розвитку формувалася шляхом створення або в межах країн, або в межах відповідних ін­теграційних угруповань універсального набору галузей, підга-лузей і виробництв, орієнтованих на забезпечення потреб не тільки внутрішніх ринків, а й світового ринку. Інформація (передусім науково-технічна) стала в господарстві цих країн провідним економічним ресурсом, а отримання на­укового знання, виробництво високих технологій або високо­якісних послуг з активним .використанням інформаційних ре­сурсів веде до закладання основ інформаційно-технологічного способу виробництва.

Як відомо, відмітною рисою постіндустріального періоду роз­витку господарства є те, що обслуговувальні галузі здобувають домінуюче становище в структурі зайнятості та структурі ВВП. В самих обслуговувальних галузях відносне зростання таких традиційних видів діяльності, як торгівля, транспорт, кому­нальні послуги, теж не вирізняється динамізмом —різко зростає хіба що туристичний бізнес. Провідними видами діяльності на­прикінці XX ст. стали виробництво й розповсюдження знань, інформації. Наукові знання і створені на їхній основі нові техніка і технології стали провідною рушійною силою економіки, а го­ловним стратегічним ресурсом суспільства — володіння інфор­мацією у всіх видах діяльності — науці, технології, фінансах, суспільно-політичному житті тощо.

Завдяки проривам у галузі науки, технології або оперування інформацією:

• поліпшуються можливості підвищення продуктивності праці;

• продуктивність знань стає ключем економічного зростання та конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і еко­номіки держави;

• в умовах економіки, базованої на інформаційних технологіях, суспільство вперше має можливість формувати господарство, яке спирається на використання ключового ресурсу, який не тільки відновляється, а й самовідтворюється.

зростає відносна цінність інтелектуальних ресурсів, ресурсів інформації, кваліфікованої робочої сили тощо, з іншого — у відносинах власності й господарювання поєднуються націо­нальні та інтернаціональні форми організації господарської діяль­ності. Рух інформації про технології, рух прямих і портфельних інвестицій та рух цінних паперів на фондовому ринку формує підґрунтя транснаціональної діяльності ТНК. Транснаціональні корпорації поряд із державою стають елементами, взаємодія яких формує систему світового господарства. ТНК поєднують гнучкі форми власності та транснаціональну підприємницьку діяльність, забезпечуючи економічну доцільність структурної та інвестиційної політики, створюють певну територіальну організацію макроме-неджменту, яка спирається на економічні центри та комунікації полщентричної територіальної структури світового господарства й можливості світових інформаційних мереж.

. Інноваційний про­цес відбувається повсюдно, але першість у науковому доробку (якщо судити з кількості патентів та наукових відкриттів) та впровадженні високих технологій належить знову ж таки «полюсам зростання»; активність науково-технічного та інформаційного об­міну між ними на ринку послуг випереджає обсяги оборотів зов­нішньої торгівлі. Нарешті, рух інвестицій теж став явищем гло­бальним, але найпотужніші інвестори зосереджені в тих самих «полюсах зростання».