Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори по ЕЗК.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
670 Кб
Скачать
☆

62.Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.

Група країн, що розвиваються, охоплює 4/5 усіх країн світу. У них мешкає більше ніж 80 % населення планети, приблизно 3,2 млрд чол. Це дуже різні країни, в яких відбуваються складні соціально-економічні процеси. Визначальною тенденцією розвитку цих країн, починаючи з 60-х рр. XX ст., стає все більша їх диференціація і одночасне зростан­ня їхньої ролі та значення у світі. У 1950 році найбільш "просунуті" в економічному відношенні країни, що розвиваються (35 країн), випереджували середні (54 краї­ни) у 2,4 раза, а найбільш слаборозвинені (36 країн) у 5,4 раза. З середини XX століття різниця у рівнях розвитку між" зазначеними -| групами країн суттєво зросла. Змінився і склад самих груп країн, що розвиваються, а також співвідношення між рівнями розвитку окремих країн усередині груп. Внаслідок цієї диференціації виникли два головні полюси. На одному знаходяться найрозвиненіші з держав "третього" світу: перша група, що відділилася як результат так званого "нафтового буму", низка країн Перської затоки, а також "нові індустріальні країни" Південно-Східної Азії і Латинської Америки. Другий полюс — це найбідніші країни, що перебувають у стані фактичного застою. Сюди входять країни Тропічної Африки та деякі азіатські держави: Непал, Бутан, М'янма тощо, всього— 48—50 країн. Між цими полюсами розташувалася, решта країн світу, що розви­ваються. Дуже неоднорідна також група країн з помітною тенденцією до подальшого розшарування. Розшарування цієї групи країн, що розвиваються, визначається динамічним зростанням одних І стагнацією інших, що не знайшли своє місце у системі світової економіки. Незважаючи на значну різноманітність країн, що розвиваються, їхніх характерних рис і особливостей, можна виділити ряд спільних ознак, що дає змогу розглядати ці-країни як певну стійку спільність. Такими ознаками переважно є: багатоукладний характер економіки; низький рівень розвитку національних економік, відсталість промисловості, сільського господарства і соціальної інфраструктури (за винятком країн першої групи); залежне становище у системі світового господарства. Перифе­рійний характер капіталізму. Загальними рисами економік більшості країн, що розвиваються, є бідність, перенаселення, високий рівень безробіття, значна заборгованість промислове розвиненим державам. У своєму соціальному розвитку переважна більшість держав "третього" світу за рівнем життя насе­лення відстає від передових індустріальних країн у 20—50 разів. Асиг­нування на соціальні потреби та добробут зазвичай становлять менш ніж 10 % загальних видатків у країнах Африки й Азії. У латиноаме­риканських державах цей показник дещо вищий. Майже половина усіх бідних світу мешкає у Південній Азії, частка якої у населенні, планети становить ЗО %. Найгірше становище з бідністю у регіоні в Індії, Бангладеші, М'янмі. На країни Тропічної Африки припадає 16 % бідних світу. У країнах, що розвиваються, в останні десятиліття не спостеріга­лося ознак збільшений зайнятості на фоні швидкого зростання чи­сельності населення.